Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Вірусні білки (фосфопротеїди) спричинюють деструкцію клітинного каркаса (актин, вінкулін, фібронектин, мембранні білки), що сприяє розриву міжклітинних зв'язків. Ізольовані одна від одної клітини, щоб вижити, мобілізують гени, які продукують фактори росту епітелію, фібробластів, нервів, судин тощо.
Звичайно фактори росту отримують назви від тканин, де вперше були виявлені, хоча це має відносне значення для харак-
Таблиця 5. Основні типи онкобілків та онкогени, що їх кодують
Типи онкобілків Онкогени, що їх кодують Пухлини, в яких вони виявлені
Фактори росту (гомологи тром-боцитарного фактора росту) 5/5 Рак шлунка, сечового міхура, грудної залози, меланома
Рецептори факторів росту (група рецепторів епідермального фактора росту) erb-B, erb-B- Рак легенів, яєчника, шлунка, грудної залози, лейкоз
Білки, що залучаються у трансдукцію сигналу: а) мембранні СТР-зв'язувальні білки; б) нерецепторні тирозинкінази Ha-ras Ki-ras alb Рак легенів, товстої кишки, підшлункової залози, лейкоз
Ядерні регуляторні протеїни (активатори транскрипції, гени клітинного безсмертя) myc, fos, tnyb Лімфоми, нейроблас-тома, дрібноклітинний рак легенів
3 — 4-1912
33
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
теристики їхньої справжньої фізіологічної ролі. Наприклад, епітеліальні фактори росту є високоактивними при розмноженні як фібробластів, так і епідермальних та інших епітеліальних клітин. В одному клітинному середовищі фактор росту може бути потужним мітотичним фактором, в іншому — виконувати інакшу функцію. Характер дії факторів росту визначається не так ним самим, як місцем і умовами впливу його на клітину в певний проміжок часу.
Фактори росту належать до найсильніших відомих біологічних субстанцій, що беруть участь у контролі фізіології клітин. У багатьох клітинних культурах вони є активними в концентрації 10—12 М і кількостях декількох пікограм (1 пікограм дорівнює 1 мільйонній частині мікрограма), викликаючи високоспецифіч-ну відповідь. Будь-яка інтермітотична клітина реагує на фактори зовнішнього середовища за допомогою мембранних глікопро-теїдних рецепторів (мал. 9). Насамперед це стосується взаємодії між білковими факторами (гормони, фактори росту і трансформації, вірусні білки, протеолітичні ферменти). Рецептор реалізує програму. Багато з відомих рецепторів цього ряду мають тиро-зинкіназну активність, пов'язану з факторами росту. Фактори
Мал. 9. Схема дії стероїдного (естрадіол) і білкового (пролактин) гормонів на клітину
34
Розділ 3. Канцерогенез
росту малі і дуже стійкі, їхні рецептори значно більші, але лабільні. Тому відомості про рецептори факторів росту значно скупіші. Рецептори — складова частина мембрани. Дуже мало відомо про природу сигналу між рецепторами і внутрішнім середовищем клітини. Фактори росту — мультифункціональні і діють на велику кількість клітин-мішеней. Вони можуть стимулювати клітинну проліферацію, гальмувати її за певних умов або регулювати функцію, що не стосується проліферації.
Раковим клітинам властива автокринна секреція, тобто продукування факторів росту, що реагують із власним відповідним рецептором. Якщо клітина сама продукує фактор росту і має до нього рецептор, вона позбувається зовнішнього контролю. У результаті ракові клітини для максимального росту і поділу в культурі потребують менше екзогенних факторів росту, ніж нормальні клітини.
Отже, фактори росту сприяють неконтрольованому, необмеженому в часі росту трансформованих клітин, тобто їхній імор-талізації ("безсмертю"). Подібну роль можуть відігравати гормони, які мають ростостимулювальну дію (соматотропін, соматоме-дин, інсулін, естрадіол, гонадотропіни). Фактори росту і гормони може виділяти трансформована клітина, незалежно від її гістоге-нетичної належності, тому що кожна клітина має повноцінний набір усіх генів. Завдяки такій автокринній секреції підтримується неконтрольований автономний ріст, розмноження клітин з подальшим виникненням злоякісної пухлини.
Ріст трансформованої клітини може гальмуватись особливими білками (халонами), зокрема на ранніх стадіях розмноження ракових клітин.
Гени, що регулюють активність онкогенів і зазнали точкових мутацій, можуть бути вирізані з ДНК-ової нитки за допомогою ферменту рестриктази. Уривки ДНК, що утворилися внаслідок цього процесу, зшиваються ферментами — лігазами. Так відновлюється генетичний гомеостаз і функціонує система протипухлинної резистентності на рівні молекули ДНК. її неповноцінність спричинює онкогенну активацію у невідповідний час або у невідповідному місці.
Білок р53 — вартовий генома. Мутації туморосупресорних генів як причина раку. Важливою молекулою, що бере участь у регуляції клітинного циклу, є білок р53, який постійно синтезується в
3* 35
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
клітині, хоча швидко деградує. Але якщо в клітині виникає пошкодження ДНК, то деградація р53 припиняється. Він починає функціонувати. Його основна функція полягає в блокаді клітинного циклу у фазі С|. Тимчасовий відпочинок дозволяє клітині відновити пошкоджену ДНК і перешкоджає її подвоєнню. Якщо пошкодження структури ДН К глибоке, то білок р53 сприяє активації процесу апоптозу. За цю свою функцію білок р53 отримав назву охоронця генома, а ген, що його кодує, — туморосупресор-ного гена. У пухлинних клітинах часто виявляється мутантний ген р53, який не виконує своєї захисної функції.
