Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка):
Лікування. Радикальним методом лікування є тільки операція. Об'єм операції залежить від локалізації пухлини. При раку сліпої, висхідної ободової кишок і печінкового згину виконується правобічна геміколектомія. При цьому видаляється вся права половина товстої кишки до рівня середньої товстокишко-вої артерії та дистальна частина клубової кишки завдовжки 20— 25 см.
При локалізації пухлини в лівій половині товстої кишки робиться лівобічна геміколектомія, при якій резекується відрізок від середньої або лівої третини поперечної ободової кишки до верхньої частини сигмоподібної ободової кишки. При раку поперечної ободової та сигмоподібної ободової кишки показана резекція кишки, відступаючи 5 —6 см від видимого краю пухлини. При кишковій непрохідності на грунті пухлини лівої половини товстої кишки операцію виконують у два або три етапи. Спочатку ліквідують непрохідність шляхом накладання колосто-ми на поперечну ободову або сліпу кишку. На другому етапі резекується кишка, а потім ліквідується колостома. Етапи проводять у проміжках 3—4 тиж. Симптоматичні операції здійснюються при пізніх стадіях пухлин, що супроводжуються кишковою непрохідністю. Накладають обхідний міжкишковий анастомоз або протиприродний штучний анус чи колостому. Іноді при поодиноких віддалених метастазах робиться паліативна резекція кишки.
296
Розділ 13. Пухлини товстої кишки
Променеве та хіміопроменеве лікування застосовується при нерезектабельних рецидивах раку товстої кишки як симптоматичний захід.
Великим досягненням клінічної хіміотерапії початку 9U-x років XX ст. стало розроблення такого режиму ад'ювантного лікування, який дозволив поліпшити віддалені результати радикального оперативного втручання (особливо при III стадії). Протокол включає комбінацію 5-фторурацилу та левамізолу, які застосовуються протягом року після операції. Згідно з численними міжнародними дослідженнями така ад'ювантна хіміотерапія знижує смертність хворих на третину. Якщо без хіміотерапії від прогресування хвороби помирало двоє з трьох радикально оперованих хворих з пухлиною III стадії, то при її застосуванні помирає один хворий з трьох. Останнім часом як ад'ювантна хіміотерапія частіше застосовується комбінація 5-фторурацилу та лейковорину.
Основою паліативної хіміотерапії метастатичного раку товстої кишки є 5-фторурацил — часткові недовготривалі регресії досягаються в 10—15 % хворих. Ефективність підвищується при застосуванні так званої біохімічної модуляції 5-фторурацилу за допомогою лейковорину, інтерферону, метотрексату — регресії розвиваються в 25—40 % хворих.
Хворі після операції з приводу раку товстої кишки повинні бути під постійним наглядом з проведенням їм ендоскопічних, ультразвукових і лабораторних обстежень (визначення PEA). Частині цих хворих роблять повторні операції з приводу метахрон-ного раку товстої кишки. Крім цього, останнім часом при сано-ваному первинному процесі і наявності солітарних метастазів у легені або печінку проводять хірургічне лікування цих метастазів (лобектомії, пульмонектомії, резекції печінки). Навіть у цих випадках вдається досягти 5-річного одужання в 25—30 % хворих.
Відновне лікування. У хворих на рак ободової кишки після радикальних операцій досить швидко і повно відновлюється працездатність. Під час експертизи працездатності слід брати до уваги стадію процесу, локалізацію пухлини, характер проведеного лікування, а також професію, вік і стать хворого. Повернення інвалідів до активної праці є метою та закінченням реабілітації. Хворі на рак І та II стадій можуть здебільшого визнаватися працездатними, але з урахуванням морфологічної структури пухлини, прогнозу захворювання. Хворим на рак III стадії (вони ста-
297
_Частина друга. Спеціальна онкологія_
298
новлять основну масу радикально оперованих), як правило, протягом двох років призначається II група інвалідності. Однак близько 60 % осіб розумової праці повертаються до попередньої роботи.
Деяка частина людей фізичної праці після перекваліфікації повертається до роботи, не пов'язаної з важким фізичним навантаженням (III група інвалідності). Іноді експертна комісія продовжує термін непрацездатності до шести місяців, після чого хворий повертається до роботи, не пов'язаної з важким фізичним навантаженням. Суть відновного лікування полягає в корекції показників білкового складу крові, гемоглобіну. Застосовуються загальнозміцнювальна і вітамінотерапія.
Прогноз. П'ятирічне виживання хворих на рак ободової кишки після радикальних операцій досягає 50—60 %, а при І та II стадіях — 80 %. При наявних метастазах у регіонарних лімфатичних вузлах показник п'ятирічного виживання знижується до 30 %.
Пухлини прямої кишки
Доброякісні пухлини прямої кишки можуть походити зі сполучної, м'язової, нервової, жирової, судинної тканин (фіброми, міоми, неврилемоми, ангіоми) і трапляються дуже рідко. Доброякісні епітеліальні пухлини (поліпи) виникають дешо частіше. Серед злоякісних пухлин рак обіймає 99 %, саркоми — приблизно 1 %.
Епідеміологія. Рівень захворюваності та частота поширення раку прямої кишки аналогічні таким при раку ободової кишки: висока захворюваність у країнах Західної Європи та Північної Америки і низька — у країнах Азії та Африки (розділ "Рак ободової кишки"). За останні десятиріччя помітно зросла захворюваність у багатьох країнах, зокрема в Україні. Рівень захворюваності на рак прямої кишки наприкінці XX ст. в Україні приблизно однаковий з рівнем захворюваності на рак ободової кишки і становив 16,5 на 100 000 населення, дещо вищий у чоловіків, ніж у жінок (відповідно 18,8 та 14,4 на 100 000 населення). Смертність від раку прямої кишки в Україні становила 11,2 на 100 000 населення. Як і при раку ободової кишки, захворюваність і смертність від раку прямої кишки є високими (світовий стандарт захворюва-
