Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Медицина -> Білинський Б.Т. -> "Онкология: Учебник" -> 104

Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.

Билинский Б.Т. , Володько Н.А. , Гнатишак А.І., Галай О.О. Онкология: Учебник. Под редакцией Билинского Б.Т. — К.: Здоровье, 2004. — 528 c.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка): onkologiya2004.djvu
Предыдущая << 1 .. 98 99 100 101 102 103 < 104 > 105 106 107 108 109 110 .. 194 >> Следующая

Відновне лікування в санаторно-курортних умовах передбачає санаторний режим, індивідуалізовану, залежно від виду післяре-зекційних ускладнень, дієтотерапію, медикаментозну терапію, курортні фактори, лікувальну фізкультуру. Дієта, що стимулює секрецію, містить сокогінні речовини (дієта № 2). Приймання їжі регулярне — 5 разів на добу. Поступово дієтичний асортимент розширюється; призначається дієта № 15. При анацидних станах їжа повинна містити екстрактивні речовини. При демпінг-синд-ромі необхідне харчування з високою енергетичною цінністю дрібними порціями. їжа повинна бути повноцінною, містити клітковину з виключенням стимуляторів виділення жовчі, обмеженням жирів. При езофагіті виключаються стимулятори виділення жовчі, призначаються протерті страви (дієта № І). Відповідна дієта (№ 4) застосовується при ентероколіті, дієта № 5а — при супровідних захворюваннях печінки, підшлункової залози.
Із курортних факторів основним є лікування мінеральними водами (моршинська Б-1 і Б-2, єсентуки № 15. боржом та ін.). Мінеральна вода стимулює шлункову секрецію, позитивно впливає на моторику шлунка та кишок, функціональний стан інших органів системи травлення, нормалізує обмінні процеси. Мінеральну воду, як і при гастритах із секреторною недостатністю, слід пити теплою, по 100—150 мл тричі на день за 15—30 хв до їди. При цьому також береться до уваги вид порушень після операції. При колітах мінеральну воду слід призначати дуже обережно. При діареї спочатку застосовують медикаментозну терапію та дієтотерапію і тільки потім призначають мінеральні води. Водночас проводяться парентеральне харчування, вітамінотерапія, лікування анемії тощо.
При запальних змінах кукси шлунка, езофагітах застосовують фітотерапію, кисневі коктейлі. Доцільне призначення хворим мінеральних та хвойних ванн. Апаратна фітотерапія виключається. При направленні хворих на санаторно-курортне лікування слід брати до уваги обсяг операції, тривалість безрецидивного періоду. Хворі після хірургічною лікування з тривалістю безрецидивного періоду до 5 років можуть лікуватися в місцевих санаторіях, хворі з терміном спостереження понад 5 років — як у місцевих сана-
283
Частина друга. Спеціальна онкологія
торіях, так і в інших відповідних курортах залежно від супровідних захворювань.
Працездатність хворих після радикального лікування залежить не тільки від обсягу операції (субтотальна резекція, гастрек-томія), наявності пострезекційних синдромів, але й від виду трудової діяльності. Протягом перших двох років хворі в основному визнаються непрацездатними (інваліди II групи), потім, за відсутності рецидиву захворювання, — обмежено працездатними (інваліди III групи), а при легких умовах праці — працездатними.
Відновне лікування сприяє тому, шо деяка частина інвалідів II групи стає обмежено працездатними, а інваліди III групи повертаються до попередньої роботи. Непрацездатними визнаються після двох років хворі з вираженими пострезекційними синдромами.
Прогноз. Віддалені наслідки лікування залежать від стадії процесу, локалізації пухлини, гістологічної структури, віку хворих. Наприклад, п'ятирічне виживання хворих з І стадією може досягати 70 %, з II стадією — 50—60 %, з III стадією — 25 %. За відсутності метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах живуть протягом п'яти років 45—60 % хворих, а за наявності метастазів — 25 % хворих.
Розділ 13. ПУХЛИНИ ТОВСТОЇ КИШКИ
Найчастішою формою пухлин товстої кишки є рак.
Неепітеліальні доброякісні пухлини товстої кишки (лейо-міоми, фіброми, ліпоми, неврилемоми, гемангіоми) та злоякісні пухлини (лейоміосаркоми, фібросаркоми тощо) трапляються рідко. Доброякісні епітеліальні пухлини — це поодинокі або множинні поліпи (І—2 %).
Пухлини ободової кишки
Епідеміологія. За останні десятиріччя спостерігається ріст захворювання на рак товстої кишки в усьому світі. Високу захворюваність зафіксовано в країнах Західної Європи та Північної Америки: у США — 17,7 на 100 000 населення; у Канаді — 14,1, Італії — 30,6, Великобританії — 20,8, Австрії — 22,5. Найвища
284
Розділ 13. Пухлини товстої кишки
захворюваність спостерігається в Чехії та Угорщині — ЗО на 100 000 населення. У країнах Азії, Африки та Південної Америки ця патологія трапляється рідше (Китай — 4 на 100 000 населення, Мексика — 3, Філіппіни — 4. Кувейт — 0,5, Сенегал — 1,5, Шрі-Ланка — 1).
У низці країн Західної Європи й Америки (США, Великобританія, Австрія та ін.) колоректальний рак є серйозною проблемою. У США щорічно реєструється близько 130000 хворих на колоректальний рак, а близько 56 000 щорічно помирають від цього захворювання; за захворюваністю він займає третє місце в чоловіків після раку легенів і раку передміхурової залози, за смертністю — друге місце в чоловіків після раку легенів, у жінок — третє після раку легенів і грудної залози.
У Східній Європі захворюваність на рак товстої кишки зросла за останні 30 років майже в 4 рази. В Україні наприкінці XX ст. захворюваність на рак ободової кишки становила 17,7 на 100 000 населення. Вона приблизно однакова в чоловіків та жінок (відповідно 18 та 17,4 на 100 000 населення), а смертність складає 11,8 на 100 000 населення. Захворюваність і смертність на рак ободової кишки є високими, порівняно із світовим стандартом (захворюваність — 10,6, а смертність — 6,8 на 100 000 населення). Відзначається ріст захворюваності на 2,2 % у рік. Захворюваність вища в міського населення, порівняно із сільським. Пік захворюваності спостерігається у віці 70—79 років, найбільший ризик захворіти на рак ободової кишки в осіб віком 60 років і старіше — 2 %, причому в чоловіків більший — 3,3 % (1 із 30 осіб), ніж у жінок, — 2 % (1 із 50 осіб). Порівняно низька захворюваність на рак ободової кишки в Закарпатській (9,6 на 100 000 населення), Чернівецькій (9,9 на 100 000 населення), Івано-Франківській (12 на 100 000 населення) областях. У Львівській області вона становить 14,3 на 100000 населення.
Предыдущая << 1 .. 98 99 100 101 102 103 < 104 > 105 106 107 108 109 110 .. 194 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed