Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Медицина -> Білинський Б.Т. -> "Онкология: Учебник" -> 10

Онкология: Учебник - Білинський Б.Т.

Билинский Б.Т. , Володько Н.А. , Гнатишак А.І., Галай О.О. Онкология: Учебник. Под редакцией Билинского Б.Т. — К.: Здоровье, 2004. — 528 c.
ISBN 5-311-01334-6
Скачать (прямая ссылка): onkologiya2004.djvu
Предыдущая << 1 .. 4 5 6 7 8 9 < 10 > 11 12 13 14 15 16 .. 194 >> Следующая

Було докладно досліджено структуру генома вірусу саркоми Рауса (табл. 4).
Розділ 3. Канцерогенез
Виявилося, що він склада- Таблиця 4. Геном вірусу саркоми Рауса ється з чотирьох генів:
gag рої env src
gag — кодує білок вірусного каскаду;
рої — кодує ферментзворотну транскриптазу; env — кодує глікопротеїдні вирости вірусної оболонки; src — ген, який не відіграє важливої ролі в життєвому циклі вірусу.
Цей геном детально вивчений П.Д. Д'юсбергом і Ч. Вейсма-ном. Дослідники працювали з вірусними мутантами, які втратили цей ген унаслідок делеції. Такі вірусні мутанти не здатні індукувати пухлини і трансформувати клітини в культурі. Порівняння мутантів вірусів з диким типом вірусів і дозволило охарактеризувати ген src як онкоген, тобто ген, шо спричинює рак.
Отже, у складі вірусного генома було відкрито специфічні гени — онкогени, які відповідали за перетворення нормальних клітин на пухлинні. Найцікавішим виявилося те, що ці гени є "пасажирами" в геномі гостротрансформувальних ретровірусів. Останні спричинюють доволі швидкий розвиток пухлин у тварин, а також блискавичну трансформацію тваринних клітин in vitro. Трансформувальна послідовність у геномі ретровірусів і має назву вірусного онкогена, який відсутній у нетрансформувальних ретровірусах.
Клітинні протоонкогени як регулятори проліферації та диференціації. Нуклеотидні послідовності, гомологічні онкогенам, виявлені в складі ДНК нормальних клітин тварин і людини. Практично для всіх відомих вірусних онкогенів знайдено клітинні аналоги. На підставі цього факту виникла гіпотеза, що ретровірусні онкогени були "захоплені" в ході еволюції, коли віруси інфікували нормальні клітини, реплікували в складі клітинної ДНК, а потім покидали клітину. Отже, вірус вів себе, як "злодій", що не тільки відновив свій геном за допомогою клітинної ДНК, але й прихопив деякі клітинні гени із собою. Гомологія між вірусними і клітинними онкогенами є неповною. У вірусних онкогенах знайдені точкові мутації. Вони також мають "сильні" регуляторні послідовності (промотори й енгансери).
Оскільки спочатку було відкрито вірусні онкогени, а лише пізніше — клітинні, то кожен онкоген позначається трьома літерами, що відповідають назві вірусу, з якого він був виділений.
31
Частина перша. Загальна та теоретична онкологія
Наприклад, src — онкоген, виділений з вірусу саркоми Рауса. Онкоген із вірусу лейкозу Абельсона називається alb, онкоген з вірусу еритробластозу — erb-B тощо.
Молекулярно-генетичні дослідження показали, що клітинні онкогени присутні майже в усіх соматичних клітинах, але в пригніченому стані. їхня активація потрібна організму на ранніх етапах ембріогенезу та при регенерації тканин. У дорослому організмі ці гени не функціонують. Активація таких генів, зумовлена різними мутагенними факторами (хімічними, радіаційними, вірусами), є необхідним етапом виникнення злоякісних пухлин.
Природно виникає запитання: "Чи вміщують пухлини, не індуковані вірусом, онкогенну послідовність?" Відповідь знайдено шляхом експериментів генною трансфекцією. Коли ДНК, екстраговану з кількох людських пухлин, перенесли в нормальні фібробласти (клітини сполучної тканини), вони стали злоякісно трансформованими. Висновок експерименту наступний: ДНК пухлин, що виникли спонтанно, вміщує онкогени. Онкогени деяких пухлин гомологічні вірусним. Але існують пухлинні онкогени, які не мають відповідних вірусних гомологів і не виявилися в ретровіру-сах (наприклад, erb-Bfi. З іншого боку, не всі віруси, що трансформують клітини, містять онкогени. їхня трансформувальна дія може реалізуватися шляхом активації клітинних онкогенів. Існує, наприклад, група повільно трансформувальних вірусів, які спричинюють лейкоз у щурів після довготривалого латентного періоду. Молекулярне розщеплення показало, що провірусна ДНК завжди знаходиться біля клітинного протоонкогена. Інтеграція вірусної ДНК перед клітинним протоонкогеном перетворює його на істинний онкоген. Мутації, спричинювані хімічними та радіаційними факторами, також можуть призводити до активації клітинних протоонкогенів.
Функції онкобілків. Трансформувальний потенціал онкогенів реалізується через їхні продукти — онкобілки. Для розуміння функції онкобілків слід пригадати послідовність етапів, що передують нормальній клітинній проліферації. Отже, клітина отримує гормональний або цитокінний сигнал до поділу. Потім відбуваються наступні процеси:
• зв'язування гормонів або факторів росту з "їхніми специфічними рецепторами на клітинній мембрані;
32
Розділ 3. Канцерогенез
• тимчасова й обмежена активація рецептора гормону або рецептора цитокіну, який активує білки, розташовані на внутрішній поверхні плазматичної мембрани, що беруть участь у передачі сигналу;
• передача сигналу від вищенаведених мембранних білків через цитоплазму до ядра через систему спеціалізованих молекул — вторинних месенджерів;
• індукція й активація ядерних регуляторних факторів, які ініціюють транскрипцію ДНК або клітинний поділ.
Поява онкобілків у клітині порушує один або кілька фізіологічних ступенів на шляху до нормальної проліферації (табл. 5).
Предыдущая << 1 .. 4 5 6 7 8 9 < 10 > 11 12 13 14 15 16 .. 194 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed