Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
Природа деяких складних прикметників дуже цікава. Ось наче звичайнісіньке слово цьогорічний у словосполученні цьогорічна мандрівка. Для чого проникла сюди форма родового відмінка вказівного займенника? У чому річ? А річ у тому, що складний прикметник цьогорічний утворився від словосполучення цього року, а не цей рік: мандрівка цього року — цьогорічна мандрівка. Прикметник зруйнував закінчення родового відмінка вихідного іменника і натомість дав йому прикметниковий суфікс -н- та
28 закінчення -а. А займенникові на всяк випадок дозволив залишитися з формою родового відмінка цього. Напевно, для того, щоб він підказав нам, як утворюються подібні прикметники...
У словотворенні не хочуть відставати від іменника, дієслова та прикметника прислівники. Вони залюбки утворюються від прикметників. Уміло тут діють суфікси -о, -е: веселий — весело, сумний — сумно, чудовий — чудово, рішучий — рішуче, сліпучий — сліпуче. Іноді працюють у парі суфікси і префікси: новий — по-новому, батьківський — по-батьківському і по-батьківськи, синівський — по-си-нівському і по-синівськи. Навчилися прислівники перетворювати прийменники на префікси: віднині, відтепер, відтоді, донині, дотепер, назавжди, передучора, післязавтра, позавчора. Іноді переманюють вони до себе деякі іменникові форми і роблять їх незмінними: миттю, поспіхом, підтюпцем, бігом, весною. Прислівники відривають також від іменника прийменниково-відмінкові форми: зверху, знизу, зранку, удень, увечері.
Вічний двигун словотвору діяв і діє. І діятиме повсякчас. Будуть нові відкриття, з'являться нові предмети та явища — і народяться нові слова. Оновлення мислі і слова вічне. РОЗПОВІДЬ ТРЕТЯ MOВ*БДЖОЛА У ВУЛИК
Цікаво, що для вираження нового змісту не обов'язково створювати нове слово. Можна вчинити інакше. «Як? У який спосіб?» — запитаєте ви. А що буде, коли спробуємо новий зміст помістити в те саме слово? Як робить бджола. Вона збирає нектар з різних квітів і заносить його до того самого вулика. Хай і слово інколи стане вуликом, куди збиратимемо набутий досвід і знання, витворений нами новий зміст.
Відомі нам слова вживаються для позначення нових понять, предметів і явищ. Ось тут хочеться запитати: навіщо ж нове називати старими словами? Невже це найкращий шлях закріпити результати нашої пізнавальної діяльності? Мабуть, вичерпалися словотвірні потужності української мови? Чи щось інше сталось? Ні, словотворення успішно виконує свої обов'язки, як виконувало і раніше. Подивімось, як розквітло воно в мові науки і техніки, відгукуючись на поклик науково-технічного прогресу.
Усе розпочинається з того, що потрібно зафіксувати щось пізнане людиною. Маємо дві можливості: створити нове слово або доповнити існуюче слово новим значенням. Друга можливість залежить від якості старого слова. Іноді воно само проситься за подібністю або за якоюсь іншою ознакою явищ прийняти до гурту своїх значень ще одне значення. Читаючи про дні давні, ви захоплюєтесь мужністю дружин руських князів. Здавалося, що так і залишиться слово дружина у згадках про минуле, в гомоні літ, які канули у вічність. Але ж ні! З'явилися групи трудящих, що взялися охороняти громадський порядок. І колишнє найменування з позитивним звучанням ожило, стало тепер позначати групу лю-
30 дей — охоронців громадського порядку. Слово дружина наповнилося сучасним змістом. Використання його у незвичному значенні зумовлюють позамовні і внутрішньомовні чинники.
Залучення давнішого слова до вираження нового значення — явище вічне і живе. Різні події — війни, революції, рухи, мирне будівництво, розвиток науки, досягнення техніки, звершення мистецтва та багато інших причин — впливали на життя суспільства, на його мову. Слова набували іншого змісту. «Військові» слова переходили до «мирних» і навпаки. Наприклад, слово атака, яке вживалося для позначення навального нападу війська на ворога або вирішального етапу наступу, має переносне (не військове!) значення — назву рішучої дії, спрямованої проти кого-не-будь або на досягнення якої-небудь мети. Так само розширило спектр значень і дієслово атакувати: крім вихідного значення «навально наступати на ворога», сформувалося друге значення «спрямовувати свої дії проти кого-небудь або на досягнення якої-небудь мети». Порівняйте: Командувач видає наказа до негайного виконання: атакувати в лоб Турецький вал. (Ю. Яновський.) і Зоя одразу атакувала Катрю десятками запитань. (Н. Рибак.) Візьмімо слово боєць, що передає такі три поняття, як: 1) учасник бою; воїн; 2) солдат, рядовий; 3) людина, що бореться за здійснення чого-небудь. Третє значення вийшло за межі назв, пов'язаних із діяльністю військових. У слові армія також витворилося переносне значення «велика кількість людей, об'єднаних спільною метою, справою». Рух до нового змісту спостерігаємо в найменуванні бомбардир, яке в дореволюційній армії стосувалося солдатів артилерії, а тепер цим словом іноді називають, зокрема, нападаючих-футболістів.
31 ©
Перенесення найменування з одного предмета або явища на інший предмет або явище відбувається постійно. Воно завжди викликане потребами життя, необхідністю називати щось нове. Мова виробляє різні способи такого перенесення. За головне тут править подібність предметів чи явищ, їх зовнішній або внутрішній зв'язок. Закріплюються зрушення в значеннях слів у мовленні. Річ у тому, що в мовленні слово живе не ізольовано. Воно живе повним життям лише в поєднанні з іншими словами. Народженню нового змісту сприяють емоційна образність висловлення, спрямування до більшої його виразності. У відповідному словесному оточенні окремі слова змінюють значення.
