Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
А тепер розглянемо частку не. Вона також належить до найуживаніших слів української мови. Знову звернемося до свідчень «Частотного словника сучасної української художньої прози». У словнику розрізняється вживання слів в авторській мові і мові персонажів (тобто у прямій мові). Саме у прямій мові частка не вживається найчастіше. В авторській мові вона входить лише у п'ятірку найуживаніших слів. А в текстах художньої прози взагалі, тобто без розрізнення авторської і прямої мови, не з-поміж усіх слів займає третє місце. Спробуємо пояснити, чому ця частка так часто використовується в мовленні, особливо в усному.
Спочатку відзначимо, що пряма мова в художньому творі багатьма ознаками наближається до
233 розмовного усного мовлення. Авторська ж мова являє собою різновид писемного мовлення. Через те кількісні показники того самого слова у прямій і авторській мові різні. Хоча, звичайно, мову персонажів і природні вияви усного розмовного мовлення повністю ототожнювати не слід. Все ж, пряма мова в художньому тексті, тобто мова персонажів, відбиває істотні особливості усного побутового мовлення. Ступінь наближення мови персонажів до розмовного усного мовлення залежить від таланту митця.
Постає питання: чому ми часто використовуємо частку не і в усному, і в писемному мовленні? Насамперед тому, що не є так званим службовим словом, а не повнозначним. Воно виконує граматикалізовані функції. І через те використання його як граматичного службового елемента досить широке. По-друге, цій частці притаманна багатозначність — від власне заперечення, через численні відтінки, аж до ствердження як його протилежності.
Основна функція частки не — вираження повного заперечення змісту висловлення. У таких випадках вона звичайно стоїть перед присудком: Але душа народу не сліпа, Вона стоока. (М. Рильський.); А він любив мости. О, не любив — кохав. А може, й вище! Він їх не слав, не креслив, не мостив. Він їх ліпив і дарував їм душі. (Б. Олійник). Поширене її вживання при вираженні неповного заперечення, наприклад: Все наше — од росинки на вікні До вічної Тарасової муки — Передаю синам своїм і внукам і не на день минущий — на віки! (Б. Олійник.) Не може виражати стверджувальне значення. Пригадаймо риторичні питальні речення, що стилістично увиразнююіь ствердження: Як же тебе не проклинать, Лукавая доле? (Т. Шевченко.); Хіба могли б ми подолать моря, Хіба скорили б далечінь герої, Коли б не ця уривчаста зоря, Подоба зоряниці
234 світової? (М. Рильський.) Близько стоять до таких речень і розповідні речення, які також не мають заперечного значення: Ще б пак, не пригадати ті ключі-дже.рельця на березі Дніпра. (О. Гончар.) Цікавими за будовою є конструкції з подвійним запереченням. Додавання ще однієї частки не в цих реченнях не посилює заперечення, а навпаки — надає ще більшої стверджувальної тональності, наприклад: Безіменним героям Опору стоять пам'ятники у Франції, і не можна не схилити чола перед ними. (M. Рильський.) . .
Постає ще одне питання: чому з усіх слів в усному розмовному мовленні найбільш уживаною є не? Прислухайтесь до розмови двох або більше осіб. Якої експресії досягає іноді мовлення, які переливи настрою бувають тут! І як часто ми не погоджуємось із співрозмовником. А це означає: заперечуємо. І зразу ж спішить мовцеві на допомогу всюдисуща частка не.
В усному розмовному мовленні не може стосуватися повного заперечення висловленого: «Він не приходив!» Або вказувати на неповне заперечення: «Діти саджали не яблуньки». У діалогах інколи заперечення чогось мовцем набуває у його співрозмовника трансформації із стверджувально-іронічним відтінком, порівняйте: «Він не приходив/» — «Не при-хо-див! Скажеш таке!» Багатозначна частка не використовується й за інших обставин. Наприклад, мовцеві потрібно в пом'якшеній формі спонукати когось до дії, попрохати тощо: «Чи не передали б Ви Петрові цю книжку?», «Не допомогла б, Галино, мені в цій справі?»
Отож, частка не завдяки своїй багатозначності і належності до службових слів часто вживається в усному і писемному мовленні. За її допомогою виражаються різноманітні відтінки заперечного та
235 інших значень. Вона належить до найуживаніших слів сучасної української літературної мови.
Будемо вважати (це право дає нам «Частотний словник сучасної художньої прози»), що сполучник і та частка не є рекордсменами з-поміж слів. Вони — найуживаніші слова. До того ж, сполучник і у художній прозі став абсолютним рекордсменом. Йому належить перше місце в авторському мовленні і в абсолютному вимірі (в авторському мовленні і мовленні персонажів разом). А частка не господарює у прямій мові. Тут вона не знає суперників.
Цікаво, чи часто вживають у писемному й усному мовленні сполучник і та частку не ваші друзі? І ти, юний читачу? Що тобі більше до вподоби: заперечувати чи стверджувати щось? РОЗПОВІДЬ ДВАДЦАТЬ ДРУГА ПРИМХЛИВА ВДАЧА
Є слова з примхливою вдачею. Ix зараховують то до однієї частини мови, то до іншої. Видається мені, що вони й самі іноді сумніваються: хто ж вони?! Якби їх запитати про це звечора, то була б одна відповідь. А вранці вони передумали б — і відповіли б інакше. Кортить уже вам дізнатися: чи справді є слова примхливі? Це ж дієприкметники і дієприслівники. Навіть у назвах просвічується їх цікава природа.
