Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
Мабуть, ви переконалися, що сполучники найкраще діють у складному реченні. Тут і багато синтаксичного простору, і широкі можливості для вираження граматичних значень та їх відтінків. Проте не забувають сполучники і простого речення. Щоправда, сюди посилає граматика далеко не кожного з них. Тут працює набагато менше сполучників —
226 здебільшого сурядні. Не випадково складносурядні речення і прості речення з однорідними членами мають чимало спільного, зокрема однакові сполучники. У чому ж річ? А річ у тім, що основною конструкцією є складносурядне речення, а похідною — просте речення з однорідними членами. Порівняйте: Незабаром почули розмову, і незабаром почули спів — Незабаром почули розмову і спів. Похідні конструкції утворюються заради лаконічності, стислості висловлення. Тому-то і при однорідних членах речення господарюють ті самі сполучники, що і у складносурядному реченні. Сурядні сполучники поєднують і однорідні підмети, і однорідні присудки, і однорідні другорядні члени речення. Наприклад: В піснях і труд, і даль походу, І жаль, і усміх, і любов, І гнів великого народу, І за народ пролита кров. (М. Рильський.); Соснові иіииіки, великі й порожні, котились під ноги або дивились із трави десятками очей на схилені голови синіх дзвіночків. (M. Коцюбинський.); Пам'ятатимем не для пам'яті, а для чогось того небуденного. (І. Драч.)
І все ж завжди сполучникам хочеться чогось більшого за слово. Хочеться трудитися переважно у складному реченні. Бо це основна їх праця.
Чом частка часто чинить чародійство
Усілякі є на світі дійства. Той малює. Той співає. А той пише вірші чи пісні. Хтось біжить. Хтось спішить. І спішить і не спішить... Частка ж чинить чародійство. Творить у реченнях дива.
Диво перше розпочнемо. У реченнях часто порядкує частка не. Вона надає висловленню протилежного змісту. Порівняйте: Хлопчик співав і Хлопчик не співав, Дівчинка пииіе листа і Дівчинка не пише листа.
8*
227 Коли частка не стоїть при присудкові, то маемо повне заперечення змісту висловлюваного. І вона заперечуе зміст повідомлюваного частково, коли стосується підмета або другорядного члена речення: Не хлопчик співав, Не дівчинка пииіе листа, Дівчинка пише не листа.
Заперечення можна посилити, якщо поруч із часткою не використати частку ні (ані):
Виходжу в сад, він чорний і худий, йому вже ані яблучко не сниться. Шовковий шум танечної ходи йому на згадку залишає осінь.
(JJ. Костенко.)
Друге диво вривається до спокійних ритмів мовлення тоді, коли хочемо від розміреного плину розповіді поринути у світ питальних речень. І завжди до наших послуг питальна частка чи: — Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає? — В мами спитала дитина. (Леся Українка.); Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води? — Я вранці голос горлиці люблю! (Л. Костенко.) Частки хіба, невже наповнюють питальне речення відтінками сумніву, здивування, недовіри тощо: — Хіба ви і в грозу літаєте? (О. Гончар.); — Невже це ранок? — прислухається Юрій до шелесту пташиних крил і недовірливо поглядає на небо. (М. Стельмах.); Невже і я в тумані — як туман — і я вже йду за часом, як за плугом?.. (Л. Костенко.)
Диво третє роблять частки хай, нехай — перетворюють звичайне речення на спонукальне. Подивіться, як вони чародіють у поезії Ліни Костенко:
Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листами. Хай буде легко. Це був тільки сон, що ледь торкнувся пам'яті вустами.
228 Учетверте ж частки забажали здивувати нас своєю прекрасною орієнтацією у просторі. Ви тільки погляньте, що творять частки ось, он, ген. Ось вказує на предмети, які перебувають на невеликій відстані, а он, ген — на віддалені предмети. Наприклад: І ось, нарешті, вершина. (О. Гончар.); А он село, що зветься Лемеші. (Л. Костенко.); Ген килим, витканий із птиць, летить над полем. (Л. Костенко.)
А як треба підсилити слова, виділити їх — то настане п'яте диво. І до нього причетні частки теж. Ось вони: навіть, тільки, лише (лиш), же (ж). Наприклад: Мені завжди здавалося, що у Греції навіть статуї теплі. (Л. Костенко.); І грім — їй-богу! — відступив за гори, І тільки дощ посіявся рясний. (М. Рильський.); Лише мох вкриває собою оте віковічне, ніким не займане каміння. (А. Шиян.); І людина ж перед ним мужня, вольова. (О. Гончар.)
І диво з див — емоційні частки як, що за, який. У них бринять наше захоплення красою світу, ніжність серця і витонченість вислову: Як же тут гарно, як же тут тихо, В таку годину забудеш лихо! (Леся Українка.); Очиці, наче блискавиці, Так і грають з-попід брівок темних! Що за погляд в цеї чарівниці! (Леся Українка.); Двори стоять у хуртовині айстр. Яка рожева й синя хуртовина! (Л. Костенко.) РОЗПОВІДЬ ДВАДЦАТЬ ПЕРША НАЙЧАСТІШИЙ ГІСТЬ
Тепер подумаймо: яке слово найчастіше приходить до нас у гості? Щоб допомогти нам висловити думку, передати наші почуття. Напевно, не вгадаєте. Давайте спробуємо визначити таке слово у якомусь тексті.
Ось переді мною поетична збірка Ліни Костенко «Сад нетанучих скульптур». Розгорнемо книжку на будь-якій сторінці, припустимо, на сторінці 24-й. Тут вірш «Акварелі дитинства»:
