Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
Так хочеться чогось більшого за слово
Прийменники готові вічно стояти при іменнику. А сполучники мають інше бажання. Хоча в багатьох підручниках і посібниках їм приписують не зовсім відповідне справжньому станові речей. Часто читаємо, що сполучники поєднують слова і частини складного речення. На першому місці, як бачите, стоять слова. Якби сполучник міг говорити, то він сказав би відверто: «Мені завжди хочеться поєднувати щось біль-
223 ше за слово. Я бажаю поєднувати речення, і роблю це успішно. А слова... Ну, що ж. Слова теж сполучаю, коли знайду хоча б крихітку часу. Але найперше — речення». Не знаю, як вам, а мені вчулися в цій оповіді нотки смутку, а то і скарги. Не розуміють люди благородних намірів сполучника. Залишається йому тільки старанно і наполегливо працювати в реченнях. Колись зрозуміють-таки...
Сполучники трудяться у синтаксичному царстві натхненно, об'єднуючи прості речення у складні. Вони начебто виконують спільні завдання, проте, коли пильніше придивитися, різняться своїми манерами. Одні сполучники виступають за більшу-меншу рівноправність частин складного речення, інші роблять одну з частин підпорядкованою, підлеглою. Через те виділяємо сурядні сполучники, що поєднують сурядні (синтаксично рівноправні) частини складносурядного речення, і сполучники підрядні, які перетворюють одну з частин складнопідрядного речення у синтаксично залежну. Отож поведінка сполучників сурядних і підрядних неоднакова.
Що ж творять сурядні сполучники у складному реченні? І які вони? Передовсім відзначимо, що й сурядні сполучники не бажають бути однотипним натовпом і тому вирізняються смисловими функціями. Отже, у них є і спільне, і відмінне. Спільне — вираження синтаксичної рівноправності частин складносурядного речення. Відмінне — вказівка на різні смислові стосунки між частинами. Через те варто виділити три основні групи сурядних сполучників: єднальні, протиставні і розділові. Єднальні сполучники і (й), та об'єднують прості речення у складно-сурядні, що виражають: а) одночасність кількох дій або станів: І щось відмирає, і нас заколисує рани, І все ж таки щось не вмира! (Б. Олійник.); б) послідовність перебігу кількох дій або станів:
224 М'ясистий непересохлий бересток легко розколюється на четвертинки, і Тимофій уміло починає ви-тесувати з них ніжки і поперечку для кроковки. (М. Стельмах.); в) причиново-наслідкові відношення: Рясніє дощ, і падає лункіше м'яких краплин розмірене биття. (М. Бажан.) Протиставні сполучники а, але, та (у значенні але), зате, проте, однак протиставляють зміст частин складносурядного речення: Ти гукай не гукай, а літа не почують. (Б. Олійник.); Слова — полова, Але огонь в одежі слова — Безсмертна, чудотворна фея, Правдива іскра Прометея. (І. Франко.) Розділові сполучники або, чи, то — то, чи то — чи то, не то — не то передають чергування, несумісність явищ тощо: Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець. (О. Гончар.); То пронесеться над болотом чайка, то промайне бистрий чибіс і грудкою впаде в ситу землю. (А. Шиян.)
А яку велику силу показують єднальні сполучники! Вони спроможні нанизати велику кількість простих речень і згуртувати їх у складній конструкції. Повторюваний сполучник і надає більшої значущості поєднуваним частинам: Ти глянула поглядом владним, безжалісна музо, і серце моє затремтіло, і пісня моя залунала, а ти, моя владарко горда, втішалася піснею бранки, і очі твої променіли вогнем переможним, і вабив мене той огонь, і про все заставляв забувати. (Леся Українка.); Ми збирали з сином жолуді дубові, і про день майбутній я казав синкові, і пливли багрові хмари в вишині, і співала осінь весняні пісні. (М. Рильський.)
Тепер про підрядні сполучники. У складнопідрядних реченнях вони виявляють значеннєве різноманіття. Ось підрядні сполучники часу коли, доки: Коли осінь вмирає на сивому-сизому вітрі, Ми старієм на рік за законами вічного права. Та коли полишають
8 9-31 1
225 нас дивні поети — повірте, Що на цілу епоху старіє народ і держава. (Б. Олійник.); Доки колона полку була в розвідників на виду, вони скакали вперед упевнено й безтурботно. (О. Гончар.) Подивіться, як вишикувалися на старт причинові сполучники бо, тому що, через те що, завдяки тому що. Найпоширеніші з них бо і тому що: Добре жити, бо є ще побратими, Серце є, і люди, і хліб-сіль! (А. Малишко.); Вона плаче, тому що їй важко. (О. Довженко.) Сполучник щоб відповідає за функцію мети: Материну пісню колискову вогняними крилами озброїв, Вогняними крилами живими, щоб зорю летіла зустрічати. (М. Рильський.) Прямують у складне речення сполучники якщо і якби, щоб виразити значення умови: Якщо не можеш бути вічно юним, То змолоду не будь старим бодай! (Д. Павличко.); Якби я турбувався лиш про себе, Вже б онімів давно від самоти. (Д. Павличко.) І бринять розмаїттям відтінків сполучники як, мов, мовби, немов, немовби, наче, неначе, ніби, нібито, начебто і подібні. Будь ласка, вибирайте будь-який, коли потрібно порівняти явища. Попереду їх вожак — порівняльний сполучник як: В материне відтале серце сіялись і сіялись Маркові слова, як під новий рік сіється в хаті жито-пшениця і всяка пашниця. (М. Стельмах.) За ним крокує сполучник мов: Із вагонів посипалися люди, мов картопля із продертого мішка. (П. Панч.) Є й інші різновиди підрядних сполучників.
