Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
Вічно при іменнику стою
Давнім і новим прийменникам притаманна постійна звичка — стояти при іменниках. Прийменники є вірними помічниками іменника в багатьох граматичних справах. До того ж вони поєднуються не з
210 іменниками взагалі, а з певними іменниковими відмінками. Отож в іменнику співіснують прийменники і відмінки. Живуть собі мирно. Але прийменники, посилюючись, послаблюють відмінки. Запам'ятаємо: вони послаблюють відмінки іменника, а не сам іменник. Ці граматичні зміни відбуваються повільно. І як би не посилювалися прийменники, вони ніколи не забувають іменника, підпорядковуються йому.
Щоб мати уявлення про особливості прийменників і відмінків, назвемо передусім їх кількість. Відмінків нараховують в українській мові сім або шість. Це пов'язане з тим, що мовознавці визнають або не визнають кличний відмінок. А скільки ж існує прийменників? Можна з певністю сказати, що їх тепер понад двісті. Надто велика кількість! Прийменники не до всіх відмінків ставляться з однаковою прихильністю. Не поєднуються вони з називним і кличним відмінками. Можливо, й ці два гордовиті відмінки не бажають співпраці.
Найбільше полюбляють прийменники сполучатися з родовим відмінком. За кількістю прийменників родовий випередив усі відмінки. Він став рекордсменом. Понад сто п'ятдесят прийменників забажали поєднуватися з ним! Дуже велика кількість. Прийменники з родовим відмінком виражають різноманітні значення. Насамперед, звичайно,— значення обставинні. Що ж це за прийменники? Усі, зрозуміло, важко перерахувати. Ось деякі з них: без, біля, вздовж, від, всередині, для, з, задля, замість, з-за, з-над, з-перед, з-під, з-поміж, коло, край, мимо, між, напередодні, наприкінці, побіля, після, поблизу, поверх, позаду, попереду, поруч, поряд, посеред, просто, протягом, проти, серед, стосовно, шляхом, під час, у напрямку, на відміну від, за допомогою... Народжуються нові прийменники й також поспішають до родового відмінка. Вони утворюються, як
211 відомо, від прислівників або від форм обставинного значення.
Прийменників, які сполучаються з родовим відмінком, не тільки найбільше. Вони виражають і найбільше значень. Найчастіше ці прийменники використовуються у функціях: а) напрямку: Грає хлопець. Аж нараз Бачить — олениця Сторожко із лісу йде, Сива, наче глиця. (77/ Павличко.); Виїжджає з-за овиду на полотна постелені Армія сонця незчисленними автами. (Д. Павличко.); З лісу иіепче гілка, 3 жита — перепілка, З-за широкого лиману Журиться сопілка. (А. Малишко.); Дорога і дорога лежить за гарбузами. І хтось до когось їде тим шляхом золотим. (Л. Костенко.); Ось вона (олениця) до джерела Під ступа лякливо, А за нею із кущів Олень — дивне диво! — Звичайнісінький на вид, Ще й рудої масті, Тільки роги золоті — Промені гіллясті! (Д. Павличко.); б) місця: Сонечко встає, і в росі трава, Біля школи в нас зацвітають віти, Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать, Де тебе зустріти? (А. Малишко.); Мов чорний гніт погашеної свічки, Коло дороги дерево стоїть. (Д. Павличко.); Попереду сонця списаті промені, А позаду — стовпи снігової куряви. (Д. Павличко.); Забіліли сніги навколо Києва, загуляли хуртовини. (О. Довженко.); Ось стежка вибігла на гору, і я вже бачу, ідучи, над яром двір, посеред двору горить багаття. (О. Гончар.); в) часу: Був час після полудня. (Ю. Смо-лич.); Так од світання до пізньої ночі Бігає, носиться білка маленька. (П. Воронько.); г) мети: Він дні свої, як сосни злотокорі, Для нив будущини спалив дотла. Його душа у слово перейшла, Повставши в працьовитій непокорі. (Д. Павличко.); д) причини: Повітря тремтить від спеки. (М. Коцюбинський.); е) відсутності чогось: Минулося старе кобзарювання, Але нема без пісні існування; Сліпці із нею зрячими
212 були, Без неї зрячі — темнота остання. (Д. Павличко.)
Порівняно з родовим протилежні якості виявляє місцевий відмінок. Він має найменше прийменників. Тільки п'ять: в, на, о, по, при. І без них тепер не вживається. Єдиний відмінок, настільки знесилений, що його можуть вирятувати тільки прийменники. Разом з ними він виконує граматичну працю. А було... Колись місцевий відмінок спроможний був спокійно стояти в реченні без прийменників. Аж доки не втратив сили. Що робити далі, коли не здатен сам виражати відмінкових значень? Сподівання лише на друзів. І друзі прийшли — прийменники. Не залишати ж побратима-відмінка в біді. Довелося подавати місцевому відмінкові постійну допомогу. Це означало — залишитися тут назавжди. Якщо найменше прийменників, то й найменше значень. В українській мові прийменники в, на, по, при з місцевим відмінком здебільшого виражають різні значення місця: Сріблиться дощ в тоненькому тумані, Як ниточка в прозорім полотні. А сонце по його блискучій грані Тече і душу сповнює мені. (Д. Павличко.); Ми самотні в безмежжі. Хай нам сняться степи. Хай присниться що хоче. Поле, човен, млинок. (JI. Костенко.); Руїни сірі. Галки на стіні Сидять, мов судді марноти людської. І луг, і Німан в синьому спокої, І Налібоцька пуща вдалині. (М. Рильський.); Летять по полю білі коні — Вітрів січневих табуни. Стоїть мороз на підвіконні І на шибках малює сни. (Д. Павличко.); Оленчука з Фрунзе бачили в цей день над Сивашем. Спершу стояли на горбі при пологій впадині — спускові до Сиваша. (О. Гончар.) До вподоби усім п'ятьом прийменникам в, на, о, по, при передавати значення часу: Поет зустрів поета — і для нього Розкрив свою багатоцвітну душу, Кобзар таке побачив невидющий, Що нам, видющим, сниться
