Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Выховець И.Р. -> "Таинство слова " -> 60

Таинство слова - Выховець И.Р.

Выховець И.Р. Таинство слова — К.: Рад. шк., 1990. — 284 c.
Скачать (прямая ссылка): tainaslova1990.djvu
Предыдущая << 1 .. 54 55 56 57 58 59 < 60 > 61 62 63 64 65 66 .. 82 >> Следующая


206 розповідному реченню щастить утишити вигукову частину й у ніжному спільноголоссі висловити почуття й переживання: О, скільки буде вас без краю та без ліку таких хороших днів, як то було колись... (В. Сосюра.); Ой летіли лебедоньки через темний бір, Поронили біле пір'я та й у батьків двір. (М. Рильський.)

В українській мові є граматичні форми, подібні до вигуків емоційністю та синтаксичними особливостями. Такими формами є кличний відмінок іменника і наказова форма дієслова. Вони вміють вигукнути, а тому нерідко стають реченнями: Тарасе! Правдо вогнелика! (Д. Павличко.); Земле!.. Тобі я на рану не висиплю солі — Я окроплю твою рану цілющим зерном. (Б. Олійник.); — Не запізнись, друже. Пам'ятай... (О. Довженко.) Однак від вигуків вони істотно відрізняються: кличний відмінок вказує на співрозмовника, до якого звертається мовець, а наказова форма виражає спонукання до дії.

Вигуки частенько поглядають у бік іменників і дієслів. Бо саме там розташований їх резерв. Адже деякі вигуки походять від кличного відмінка іменника та наказової форми дієслова. Іноді іменникова і дієслівна форми втрачають своє первинне значення і починають виражати почуття й переживання людини. Вони стають крикливішими, а ртже, перетворюються на вигуки. Це вигуки типу матінко! батечку! леле! диви! бач! Наприклад: Кричала до дівчат: — Ой, матінко ж моя! Та ви подивіться! (А. Головко.); — Нуте, я на вас хоч подивлюся. Батечку мій! а убір який!.. (Панас Мирний.); — Ой леле! Там ціле підземне місто спорудили. (О. Гончар.); — Диви, дива! — дивується трава. (JI. Костенко.); — Бач! бач! розбудив батька,— каже мати,— не дав спочити... (Панас Мирний.)

Крикливими словами стали і звуконаслідувальні

207 слова. У мові їх багато. Такі слова відтворюють звуки тварин, звуки і шуми природи тощо. Наприклад: — Ку-ку! — чутно з густого гілля. (І. Багмут.); Раптом десь за Таиіанню, на Залужжі, ледве чутно — так, ніби з пухової постелі, долинуло оте хвилююче серце хлібороба півняче «ку-ку-рі-ку-у-у!», і над Tpo-янівкою спочатку в однім дворі, потім у другому, потім у третьому, потім у всьому селі відгукнулися горласті півні. (Г. Тютюнник.); Як увійдеш у волячо-коров'ячо-овечу половину, так саме тобі: — Mу-у-у! Ве-е-е! Ме-е-е! (Остап Вишня.) Як і вигуки, звуконаслідувальні слова є словами-реченнями. Вони також не бажають розлучатися з окличністю.

Отакі справи з вигуками та звуконаслідувальними словами. Це слова-крикливці. Та ви їх не бійтеся. Вони викрикують, щоб розповісти нам про почуття людини та розмаїття світу. РОЗПОВІДЬ ДВАДЦЯТА А МОЖЕ, Й НЕ СЛОВА

У мові бувають слова незвичайні. Можливо, навіть не слова. А щось середнє між словом і найменшою значущою частиною слова — морфемою. Такі «може-неслова», диво-слова не називають предметів, ознак, дій іг станів. Вони виражають тільки синтаксичні функції. Назвати диво-слова? Це ж знані вам прийменники, сполучники і частки.

Прийменники, сполучники і частки часто називають службовими словами. Саме службовими граматичними функціями вони відрізняються від слів звичайних — іменників, дієслів, прикметників, прислівників та інших. Неподібна до слів у них і морфологічна будова. Спробуйте знайдіть у прийменників у, на, при, з, сполучників і, а, бо, часток ж, чи, лише корінь, суфікс, префікс або закінчення. Даремні намагання! Цих морфем у названих службових словах не виділимо. «Справжньому» ж слову без кореня та інших морфем не обійтися.

Та й не хочуть чогось прийменники, сполучники і частки виконувати роль членів речення. Не хочуть — і все! Мабуть, тому, що не мають ні кореня, ні суфікса, ні префікса, ні закінчення. А іменники, дієслова, прикметники, прислівники та інші частини мови наввипередки біжать у речення, щоб стати членами речення.

Отож це, може, й не слова. Проте вони завжди націлені на речення. Лише тут вони знаходять своє граматичне щастя. їх мета — поєднувати слова або речення, виражати різні синтаксичні функції, видозмінювати висловлення. Коли порівняти звичайні слова і службові, то впадає у вічі ще така їх відмінність. «Справжні» слова, наприклад стіл, ліс, працю-

209 вати, високий, навіть поза реченням пов'язані з поняттями про предмети і явища. Службові ж слова виконують відповідну граматичну роль, вказують на синтаксичні зв'язки між словами або реченнями. При поєднанні із звичайними словами або реченнями вони набувають синтаксичного змісту. Поза реченням службові слова (або й не слова!) «мовчать», позбавлені граматичних прав. Скажіть, будьте ласкаві: що означає прийменник у не в реченні, а в ізольованому вжитку? Анічогісінько! Та в реченнях «Я пішов у школу», «Солов'ї співають у садку», «У бурю стогнали дерева», «Командир дивиться у бінокль», «Хлопець вслухався у темряву» цей прийменник зазвучав, оформлюючи різноманітні синтаксичні функції членів речення.

За допомогою прийменників розрізнені іменники точно і безпомилково входять у відповідне речення. Сполучники, як правило, об'єднують незліченну кількість утворюваних нами простих речень у складні речення. Частки вибороли собі переважне право змінювати на свій розсуд смислову тональність речень. Кожен із цих засобів іде своїми синтаксичними дорогами. Іноді на синтаксичних перехрестях прийменники, сполучники і частки, зустрічаючись, спільними зусиллями надають довершеності нашим висловленням. Маленькі і не дуже численні службові слова, але велика у них граматична міць! Через те мовці ставляться до цих слів-неслів з великою шанобою. Розглянемо їх синтаксичну природу конкретніше.
Предыдущая << 1 .. 54 55 56 57 58 59 < 60 > 61 62 63 64 65 66 .. 82 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed