Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
Дієслово в реченні — наче талановитий диригент оркестру. Воно надихає цей оркестр своєю невтомністю. І підбирає учасників, і дає ролі кожному. Переміщає або й вилучає з оркестру виконавців. Виділяє солістів. Кидає суворий погляд на того, хто вдається до фальшивої ноти. Бо ж дієслово відповідає за усі граматичні дії в реченні. Воно докладає усіх сил, щоб інші члени речення найкраще виконали чарівну мелодію думки.
У дужому роді дієслів не всі однакової сили. Ось гордо стоять силачі над силачами, геракли з ге-раклів. їх сила говорить сама за себе. Тому вони, як і личить усім велетам, спокійні, врівноважені. На них із добрими заздрощами й захопленням поглядають не такі могутні дієслова. Хоча теж можуть із багатьма помірятися силою. І десь там за потужними лавами богатирів визиркують дієслова, яким не подаровано ні богатирства, ані звичайної сили. їх і не так багато.
157 Геракли дбайливо оберігають цю групу дієслів від усілякого лиха. На реченнєвому полі геракли і не-ге-ракли виборюють свою славу й долю.
Щодень і щогодини йдуть дієслова на граматичну працю. Вони — найвідповідальніші слова і найдієвіші. З ними поруч вірні побратими — іменники. Спільними зусиллями постійно нам доводять, що вони — основні частини речення. Є в мові диво дивне. Це дієслова, які здатні керувати аж шістьма іменниками водночас! Встановили рідкісний рекорд. Другі дієслова поєднуються з п'ятьма іменниками. Треті — з чотирма. Четверті — з трьома. П'яті — з двома. Шості — з одним. А сьомі... не керують жодним іменником. Звичайно, останні не бувають від цього на сьомому небі. Розглянемо деякі типи речень із сімома різновидами дієслів.
Розпочнемо з дієслів, загальновизнаних і найсла-ветніших гераклів у дієслівному світі. Ось вони: везти, вивезти, відвезти, завезти, звезти, навезти, надвезти, перевезти, підвезти, повезти, возити, відвозити, завозити, звозити, навозити, надвозити, перевозити, підвозити. Ці дієслова керують шістьма іменниками. Цифра шість становить абсолютний кордон синтаксичної сили, який жодне дієслово не спроможне переступити. Тому поєднання з шістьма зікіїежними іменниками — явище непоширене або й рідкісне. Чи доводилось вам у мовленні натрапляти на повний набір залежних іменників? Навряд. У текстах ми уникаємо подібних громіздких речень. І начебто розсіюємо іменники по всьому тексту. В одне речення їх не збираємо. Спробуймо, все-таки, сконструювати висловлення з шістьма іменниками, яких вимагає одне дієслово.
Підійдемо до цієї справи вдумливо. Як будівничий. Спочатку треба виділити центральну ланку речення — присудок. Поставимо сюди, наприклад, діє-
158 слівний присудок привезе. Тепер крок за кроком будуватимемо синтаксичну споруду — речення. Не забуваймо, що дієслово привезе сполучається з шістьма іменниками. Який іменник потрібно поєднувати з присудком найпершим? Безперечно, підмет — іменник у називному відмінку. Саме присудок і підмет як головні члени речення формують граматичну основу речення. Дієслово привезе потребує підмета, який позначав би істоту, зокрема особу. Хай буде цією особою хлопець Андрій. Ось і маємо вже центральну частину речення з підметом і присудком: Андрій привезе... Настав час визначити, кого або що привезе Андрій. Підкажу вам: внучку. Речення збільшиться на одне слово і складатиметься з трьох членів — присудка, підмета і додатка: Андрій привезе внучку... Дієслово, здається, збирається запитати: кому ж привезти внучку? Тільки бабусі. Речення, поповнившись адресатом дії, має у своєму складі присудок і три іменники: Андрій привезе внучку бабусі... Здійснити дію привезе можна за допомогою певного засобу пересування. Наш Андрій прекрасно водить машину. Отож приєднуємо до дієслова привезе іменник машиною й отримуємо речення, що включає присудок та чотири іменники: Андрій привезе внучку бабусі машиною... Дієслово підказує нам, що воно хоче визначити свій рух щодо напрямку. Послухаємося його і вкажемо на два вияви напрямку — вихідний і кінцевий пункти руху. Звідки та куди привезе Андрій внучку бабусі машиною? Прилучимо до дієслова ще два іменники з міста і в село — і закінчимо речення: Андрій привезе внучку бабусі машиною з міста у село. Більше мати іменників слово привезе не воліє!
Улітку приїхала внучка до бабусі. Радість зустрічі. І неодмінно квіти. Кожного ранку внучка іде в сад і вслухається в чарівний спів дерев. І приносить бабусі квіти... До речі, дієслово приносити керує
159 п'ятьма іменниками. Порівняно зі словами везти, возити та їх нащадками воно придбало на один іменник менше. Але теж багато! Дієслово приносити сполучається з назвами діяча (називний відмінок), предмета, на який спрямовано дію (знахідний відмінок), адресата дії (здебільшого давальний відмінок), вихідного пункту руху (родовий прийменниковий відмінок) і кінцевого пункту руху (знахідний прийменниковий або родовий прийменниковий відмінок). Наприклад: Внучка приносить із саду квіти бабусі в кімнату. Навколо дієслів нести й носити зібралася величенька група слів, яким сподобалося керувати п'ятьма іменниками: винести, віднести, занести, знести, нанести, наднести, перенести, піднести, понести, виносити, відносити, заносити, зносити, * наносити, надносити, переносити, підносити.
