Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
Щасливий той, хто має вірного друга. Щасливий навіть той, хто, не маючи друга, живе поруч доброго сусіда. Є, так би мовити, різні виміри щастя.
Долю людини повторюють і слова, витворені нею. Є слова щасливіші на долю. Як і люди. Щасливцями, приміром, часто бувають іменники.
Ви запитаєте або й здивуєтесь: щоб іменники — та й щасливі?! У чому ж виявляється це іменникове щастя? Подумайте самі. Та краще сам скажу: щастя іменника хоча б у нерозлучності з числівником. Так-так, саме з числівником. Числівник завжди стоїть напоготові, щоб допомогти іменникам у вираженні кількості предметів. Будь-коли, у будь-яку погоду, іменники в разі потреби тільки подивляться у бік своїх побратимів або попрохають: «Будь ласка...» І відразу ж з'являються числівники. Вони — надійні друзі.
Але допомагає числівник іменникові не в усіх справах. В іменника стільки всіляких обов'язків, що в усьому йому не допоможеш. Він звик багато справ виконувати самостійно. Але є така ділянка, де іменникові без допомоги не обійтися. Що ж це за ділянка?
Щоб на це питання відповісти, варто спершу пригадати граматичні властивості іменника. Ви знаєте, що іменник змінюється за відмінками та числами і має рід. Ось у реченні Хлопчик посадив деревце слово хлопчик належить до іменників чоловічого роду. Це також форма називного відмінка однини. А слово деревце середнього роду, стоїть у знахідному відмінку однини. Якщо перетворимо це речення на речення Хлопчики посадили деревця,
147 то побачимо: будова речення синтаксично не змінилася, маємо ту саму кількість членів речення і до того ж тієї самої граматичної природи. Залишився той самий відмінок іменників, проте змінилося число. Іменники хлопчики і деревця позначають не один предмет. Скільки ж предметів? Точно не сказано. Відомо лише, що тут не один хлопчик і не одне деревце. їх більше, ніж один. Може бути два, три, чотири, десять...
В українській мові розрізняють граматичне число: однину і множину. Однина — це один предмет. Множина — не один предмет, а більше. Але ця кількість мислиться неозначено. У висловленні Хлопчики посадили деревця розповідається, що хлопчик був не один. І деревце посаджено не одне. Скільки ж хлопчиків садили деревця? Про це не сказано. Скільки ж деревець посаджено? Не сказано теж. Як же виразити мовними засобами точну кількість предметів?
Кількість предметів позначають числівники. Тільки вони роблять це найдосконаліше. Подивіться, як можна безмежно перетворювати речення Хлопчики посадили деревця, вказуючи на різну кількість предметів: Два хлопчики посадили деревця, Три хлопчики посадили деревця, Чотири хлопчики посадили деревця, Десять хлопчиків посадили деревця... Можемо збільшувати число хлопчиків і збільшувати. Те саме вдіємо з деревцями. їх було б два, три, чотири і більше: Хлопчики посадили два деревця, Хлопчики посадили три деревця, Хлопчики посадили чотири деревця, Хлопчики посадили двадцять деревець... Можна повідомити водночас про точну кількість і хлопчиків, і деревець: Два хлопчики посадили два деревця, Два хлопчики посадили три деревця, Три хлопчики посадили чотири деревця, Чотири хлопчики посадили двадцять деревець... Якщо захочете, то збільшува-
148 тимете ці кількості до безмежності. Отакі-то числівники!
В українській мові запроваджено суворий порядок розташування числівників та іменників. Це найближчі сусіди. Розташовані поруч. Числівник стоїть попереду, позаду — іменник. Тільки в цьому разі числівник виражає точну кількість: Посадила стара мати Три ясени в полі. (Т. Шевченко.); Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися. (Т. Шевченко.); Доглядали мене змалку аж чотири няньки. Це були мої брати — Лаврін, Сергій, Василько й Іван (О. Довженко.); Та було у матері чотири сини. (Б. Олійник.); Говорили-балакали дві верби за селом. Потім тихо поплакали дві верби за селом. (Б. Олійник.) Сила числівника зменшується, коли його ставлять після іменника. Тоді він також передає кількість, але кількість приблизну: Уперед біг невеликий хлопчик років восьми. (Панас Мирний.); Десятки учнів вітали широкоплечого чоловіка років сорока, одягненого в сірий костюм. (М. Трублаїні.)
Іменник і числівник утворюють тісну граматичну єдність. Настільки тісну, що вона оформлює один член речення. Наприклад: Три явори посадила Сестра при долині. (Т. Шевченко.); Говорили-шепталися дві топольки гінкі. Потім тихо сміялися дві топольки гінкі. (Б. Олійник.) У першому реченні сполука три явори є додатком, у другому і третьому реченнях дві топольки — підмети. Поведінка різних числівників у цій єдності неоднакова. Хоча числівник звичайно стоїть попереду іменника, проте головним у такій парі слів є іменник. Від іменника отримує числівник граматичні значення. Але багато дечого він уже втратив. Наприклад, майже всі числівники втратили граматичний рід і граматичне число. Щодо числа — то вони самі виражають кількість. Тому граматичне число зайве.
149 Цікава граматична доля числівника. Він народжувався з різних частин мови. Один, два, три, чотири були колись прикметниками. Тоді вони розрізнялись родом, відмінком і числом залежно від іменника, з яким узгоджувалися. Найкраще зберіг прикметникові особливості числівник один: один олівець, одна книжка, одне деревце. Частково збереглося розрізнення роду у числівника два. Тут маємо спільне значення чоловічого та середнього роду і окреме значення жіночого роду тільки в називному і знахідному відмінках (два олівці, два вікна, дві книжки): Два олівці лежать на столі; Я узяв два олівці; Дві книжки написані учителем; Учитель написав дві книжки. Три і чотири значення роду повністю втратили. Як і прикметники, два, три, чотири завжди узгоджуються з іменником у відмінку: два товариші, двох товаришів, двом товаришам, двома товаришами, (на) двох товаришах; три верби, трьох верб, трьом вербам, трьома вербами, (на) трьох вербах; чотири трактори, чотирьох тракторів, чотирьом тракторам, чотирма тракторами, (на) чотирьох тракторах.
