Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Выховець И.Р. -> "Таинство слова " -> 42

Таинство слова - Выховець И.Р.

Выховець И.Р. Таинство слова — К.: Рад. шк., 1990. — 284 c.
Скачать (прямая ссылка): tainaslova1990.djvu
Предыдущая << 1 .. 36 37 38 39 40 41 < 42 > 43 44 45 46 47 48 .. 82 >> Следующая


143 що це прудке слово вбереглося від іменникового полону. Адже літає у високості і мчить на землі. Не наздоженеш. Проте й воно перетворилося на іменник, до того ж не на один, а декілька: літання, літ, літак, літачок. І як добре вони звучать у реченнях: Як танцювала вона з іншими, він водив очима слідком за її легким літанням. (І. Нечуй-Левицький.); Над нами з хуркотом промайнув перший табунець чирят як знак початку вечірнього льоту. (Олесь Досвітній.); — Коли льотчик уже влітався та добре відчуває літак, нічого йому не страшно. (О. Гончар.); — Ех, літачок! Ех, бистрокрилий! (О. Донченко.) Охоче йдуть в іменники також префіксовані дієслова, що походять від слова літати. Ось, наприклад, відлітати. Маємо від нього два іменники відлітання і відліт. Наведемо поетичні рядки, наповнені світлим сумом розлуки з птахами, які відлітають у вирій: Ті журавлі, і їх прощальні сурми... Тих відлітань сюїта голуба... (Л. Костенко.); Позлітавшися у зграї, різне птаство молоде в крилах сили набирає і відльоту в вирій жде. (Н. Забіла.) Добре трудяться невсипущі іменники, закликаючи дієслова до свого гурту.

Після порівняння деяких дієслів і похідних іменників варто поміркувати над причинами перетворення слів. Переходять дієслова та інші частини мови в іменник тоді, коли ми дії, якості або інші ознаки часто робимо предметом нашого мовлення. Цей предмет мовлення займає місце підмета й нерідко одягається в іменникові морфологічні форми. Такі перетворення звичайно відбуваються у тексті. Наприклад: Дівчина любила музику понад усе. Любов до музики прийшла від батькової скрипки і материної пісні ще в ранньому дитинстві. Дієслово любити у другому реченні стало віддієслівним іменником. У ньому поєднується і дієслівне значення, і набуте граматичне

144 значення іменника. Проте подібні іменники не вказують на справжні предмети.

Частенько поглядає іменник і в бік прикметників. І вправно перековує їх у своїй граматичній кузні, збільшуючи іменникове плем'я. Давайте подивимось, що вчинив іменник з одним веселим-превеселим прикметником.

Цей прикметник завжди був сповнений безтурботного настрою — і незчувся, як опинився в іменникових володіннях. Сподобалося йому тут, не захотілося повертатися додому. Іменники погодились його залишити, якщо одягнеться в іменникове вбрання. Прикметник послухався і трохи задумався, як бути з веселощами. Отака оказія трапилася з гарним на вдачу прикметником веселий. З нього викували аж п'ять (а може, й більше!) іменників: веселість, веселощі, веселун, веселуха, веселик. На щастя, їм дозволено зберегти веселу прикметникову вдачу. Так собі й веселяться. Веселість і веселощі душею аж надто подібні до прикметників: Нараз він засміявся, та зараз же погасив свою веселість, уперто стулив губи. (70. Шовкопляс.); Радістю і веселощами б'ється серце у Христі. (Панас Мирний.) А веселун і веселуха показують, які бувають веселі, життєрадісні люди: І давно у нашій хаті Встали тато, встали мати, Встав Іванко-молодець, Веселун і в дуду грець. (М. Стельмах.); Ти ж знаєш наших веселух іздавна: Мокрина, Векла, Гапочка, Тетяна. (І. Вирган.) Музикою і пісенністю віє від надпоетичного слова веселик. За народним повір'ям, навесні, коли журавлі прилітають з вирію, їх треба називати веселим йменням. Бо інакше... того, хто скаже «журавель», спіткає жура на цілий рік. Про це гарно сказано в Оксани Іваненко: Мій журавлику! Ти прилетів! Та треба звати веселиком. Прочитаємо про любого нам птаха і в Максима Рильського:

145 То був не той хрестоматійний ключ, Що звикли ми до нього на картинках, У прозі й віршах різного гатунку, У споминах дитячих, у піснях... Ні! То була якась весела гра, І я згадав, що часом у народі Звуть журавля веселиком, щоб він Веселощі, а не журбу приносив.

Допомагають іменникові високо тримати його численність і синоніми. В сучасній українській мові живуть, зокрема, три чудові слова на позначення того самого явища. Вони — вогнище, багаття, ватра. Це огнисті слова-іменники. Про них прекрасно мовлено у вірші Д. Павличка «Слово»:

Ватра, вогнище, багаття! А вогонь один? Та ні! Різні назви, різні плаття, Різні лики вогняні.

Срібна, злотна, пурпурова Грачь-жарина спалахне, Доки вимовиш три слова, Вибираючи одне.

Звісно, всі три слова добрі, Але ти своє знайди — Дух печеної картоплі В ньому залишив сліди.

Пахне слово те журбою, Димом осені в полях, І між матір'ю й тобою В ньому — найкоротший шлях.

Українська мова запозичує іншомовні слова також в основному іменникові. Назвемо хоча б такі іменники, як дельтаплан, дельтапланеризм, дельтапланерист. Вони пов'язані з польотами — ширянням із якої-небудь висоти на безмоторних одномісних літальних апаратах. Ці апарати мають вигляд грецької літери «дельта»... Скрізь встигають іменники. Тому їх у мові найбільше.

Могутніє і могутніє іменникова повінь. Злилися воєдино слова, які українська мова взяла у спадок від мови давньоруської, які витворені нашою мовою упродовж сторіч, які виплекані сьогоденням. Численного іменникового роду не здолати, не побороти. РОЗПОВІДЬ ТРИНАДЦЯТА ДРУЗІ ЧИ СУСІДИ ІМЕННИКІВ?
Предыдущая << 1 .. 36 37 38 39 40 41 < 42 > 43 44 45 46 47 48 .. 82 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed