Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Выховець И.Р. -> "Таинство слова " -> 41

Таинство слова - Выховець И.Р.

Выховець И.Р. Таинство слова — К.: Рад. шк., 1990. — 284 c.
Скачать (прямая ссылка): tainaslova1990.djvu
Предыдущая << 1 .. 35 36 37 38 39 40 < 41 > 42 43 44 45 46 47 .. 82 >> Следующая


«А люди йдуть. За одним другий і третій і так без кінця. Вороги й друзі, близькі й сторонні — і все кричить у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов». РОЗПОВІДЬ ДВАНАДЦЯТА НАЙБІЛЬШЕ ЇХ БУЛО, І Є, І БУДЕ

Чи задумувалися ви над питанням: яких слів в українській мові найбільше? І яка це частина мови? Чи, можливо, нема такої частини мови, що могла б хизуватися своєю кількісною перевагою?

В українській та й інших мовах є слова, які наділено найпоказовішою для них особливістю — великою кількістю. Це іменники. Випередити іменник у кількості слів не спроможна жодна частина мови.

У першій розповіді «Слова збираються на віче» вказано, що в найбільшому (одинадцятитомному) Словнику української мови нараховується близько 135 000 слів. З цієї загальної цифри виділимо кількість слів іменникових. На них у словнику припадає майже половина. Порівняно з іменником дієслово має слів удвічі менше.

Іменник — одна з основних частин мови. Він позначає предмети. Чому саме іменник у численності став неперевершеним? Насамперед тому, що нас оточує безмежний світ предметів. Людина пізнає ці предмети і, звичайно, їх називає. Коли творить нові предмети, то також дає їх найменування. До того ж людина завжди усе пізнане опредмечує, навіть дії і якості. Мову немовби наповнено всюдисущимй іменниками. Яка частина мови, приміром, найчастіше поповнюється новими словами? Тільки іменники. Або візьмімо речення. Майже кожного разу ми тут натрапляємо на ці, такі необхідні для синтаксису, слова. Хіба ж не допомагає іменник реченню точніше висловити думку?!

Іменник — неначе велика-велика ріка, яка гордо несе свої води до моря й океану. А десь далеко і поруч струмують річки набагато менші. Вони зачу-

141 довано прислухаються до гомону-розмови іменникової ріки. Як навесні розливаються, шукають просторіш і грізно мчать наввипередки ріки, посилені повінню, так і іменник величніє та весніє від повені словотвору. Вічне оновлення його сили і спромоги.

Потрібно підкреслити, що не всі іменники однакові. Річ не тільки у «зрості»: бувають же великі і маленькі слова! Іменники неоднакові за внутрішньою сутністю. Одні з них називають справжні предмети: кінь, кіт, ластівка, книга, ручка, хата, двері, стіл, дерево, троянда. Інші стосуються таких назв, як політ, чекання, зеленавість, легкість, приємність. Чим відрізняються останні слова від попередніх, «справжніх» іменників? Чи вони також вказують на предмети? Порівняймо взаємопов'язані слова ручка і писання. Ручка позначає предмет. Іменник має декілька значень. Візьмемо до уваги лише одне значення — прилад для писання: Гнат узяв ручку і поліз пером по аркушеві паперу. (Г. Тютюнник.) А що означає писання? Це слово називає дію: Людина, поклавши блокнот на лутку, уся поринула в писання. (І. Кириленко.) Як сталося, що писання і подібні слова називають дію, але є іменниками? Або чому належать до іменників працьовитість, скромність і чесність, які виражають якість?

Багато іменників з'явилося в мові тому, що вони часто перетворюють на себе інші частини мови. Начебто нетерпеливиться їм, коли доводиться бачити навколо неіменникові слова. Подивіться, будь ласка, на пов'язане з вашою навчальною діяльністю дієслово писати. Одне-однісіньке дієслово, а скільки пішло від нього у світ іменників! Навіть самий перелік їх викликає подив. Це і найближчий сусід дієслова писання, і гордовитокарбоване письмо, і не менш велична писемність, і ніжне-надніжне писаннячко, і

142 найменування професії писар, і з відтінком зневажливості писака та з його не вельми шанованою писаниною, і витвір народного мистецтва писанка, і здружені з плином часу письмена. Наприклад: І для писання пера золоті Йому злиденне сонце подавало. (Д. Павличко.); Болгарія ділилась із Руссю своїм письмом. Вчителі їхні, Кирило і Мефодій, бували в Києві. (С. Скляренко.); Інтермедії до драми Якуба Гаватовича належать до визначних пам'яток давньої української писемності. (Радянське літературознавство.); — А ви — людина вчена, поворушіть трохи це прадідівське писаннячко. (О. Донченко.); Писар порився в своїй величезній сумці, де можна було вмістити не лише штабні документи, а при нагоді сховатись і самому щупленькому писареві, дістав звідти загсівські бланки. (Ю. Збанацький.); Він знає автора статейки. Це дрібний і безпринципний писака. (І. Микитенко.); — Що це за писанина? (Іван JIe.); Писанки — здебільшого з дерева — стали декоративним оздобленням майже в кожній гуцульській хаті. (Хлібороб України.); Неграмотний мужик Збирає письмена. (Д. Павличко.) Додамо до цього ряду ще слова писак, писанкар, писанкарка, писаночка, писаренко, писарина, писарство, писарча, писарчук, письменник, письменниця, письменництво, письменність, письменство. Ось така могутність іменника у творенні слів!

Кому не відоме легкокриле дієслово літати?! Коли вимовляємо це слово, то мимоволі пов'язуємо його з ластівкою, що нестримно спішить до людської оселі і невтомно літає, щоб збудувати тут і свою домівку. Або з журавлем, який ,прилітає з далеких країв, щоб сповістити вчасно нам про весну. І зоряними крилами літаків у надвисокості. І космічними кораблями, що перетинають глибінь космосу. І шалом бігу. І нашим ширянням у мріях і снах... Здавалося б,
Предыдущая << 1 .. 35 36 37 38 39 40 < 41 > 42 43 44 45 46 47 .. 82 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed