Таинство слова - Выховець И.Р.
Скачать (прямая ссылка):
133 (М. Стельмах.).— Хай тобі, дитинко, буде все і з землі; і з води, і з роси, щоб ти був, мов золото, ясний, наче весна, красний, мов хліб, добрий,— аж застогнала стара Чайчиха, крізь прийдешні роки розглядаючи і не знати в кого вимолюючи долю для онука. (М. Стельмах.); Стояв син її в сріблі місяця такий красний, такий делікатний з лиця, що в мами серце защеміло. (Ірина Вільде.); Той богатир був я, Володя, стрункий і гожий, як весна. (В. Сосюра.); Багато красивих та гожих хлопців на світі є, а суджений один... (В. Кучер.); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух. (О. Довженко.); Виявляється, чудові ці хлопці везуть звістку братам на Словакію, що Злата Прага вже вільна: сьогодні її визволили радянські танкісти. (О. Гончар.)
Описаними явищами не вичерпується, безсумнівно, синоніміка. У розповіді хотілося вказати лише на її різновиди. Слова-синоніми допомагають мовцеві точніше і виразніше висловити свої думки і почуття. Вони вдосконалюють наше мовлення. Вміло користуватися невичерпними синонімічними багатствами мови — мовленнєве мистецтво. РОЗПОВІДЬ ОДИНАДЦЯТА А НА ТОМУ БОЦІ...
А на тому боці, співається у пісні, живе Марічка в хаті, що сховалась у зелений бір. У мові ж на тому, тобто протилежному, боці живуть дуже цікаві слова — антоніми. Це слова з протилежним значенням. Проте не всяке слово може підібрати собі антонімічну пару. Обов'язковою умовою анто-німічності є не будь-яка протилежність значень слів, а певна їх смислова співвідносність, їх об'єднання на основі загальнішого значення. Наприклад, антоніми білий і чорний виражають протилежний зміст, водночас об'єднуючись значенням кольору як явища одного плану.
За допомогою протиставлення яскравіше змальовуємо ознаки предметів і явищ. Немовби ми завжди тримаємо напоготові слово-антонім, щоб глибше передати особливості повідомлюваного. Якщо говоримо про тишу, то мимоволі зіставляємо її з голосним гу-чанням. Яскраве, що грає світлими барвами, рельєфно сприймається на тлі неяскравого, темного. Рух і спокій, початок і кінець, правда і кривда, любов і ненависть, добро і зло, радощі і сум, працьовитість і лінощі, минуле і сьогодення, сьогодення і прийдешнє — такі контрасти можна продовжувати і продовжувати...
Антоніми характеризують якийсь предмет, факт, явище з протилежного боку. Людина у щасті радісна, весела, а у біді, горі — сумна, сповнена страждання. Ось лагідний дідусь розповідає внукові про дні минулі. І стає дідусь суворим, коли внук виявився слабкодухим, не допоміг своєму товаришеві у скрутну годину... Настає весна — чарівна пора року, час відродження і буяння природи. її заперечує осінь — пора
135 сумовитого прощання із зеленими шатами дерев, час поступового похолодацня, переддень зими.
Яка частина мови найбільше пристосована виражати протилежні значення? Звичайно, прикметники. Адже найчастіше ми протиставляємо якості, порівняйте: важкий — легкий, гарний — поганий, гарячий — холодний, гіркий — солодкий, гострий — тупий, дешевий — дорогий, добрий — злий, кволий — сильний, корисний — шкідливий, лінивий — працьовитий, мокрий — сухий, молодий — старий, м'який — твердий, підлий — чесний, рідний — чужий, світлий — темний, скупий — щедрий, товстий — тонкий. Наприклад: Важкий пором пропливає мимо і наче тане в густих сутінках. (О. Донченко.); Птахи знову поверталися з-за моря: схудлі, легкі, бистрі. (О. Гон-чар);—Товаришу начдив, вогонь...— прошепотів кулеметник Павло Радецький, гарний юнак шістнадцяти років. (О. Довженко.); Бригом правував поганий, кривий і кошлатий румун з двома матросами. (70. Яновський.)
Антонімічні прикметники нерідко входять до того самого речення. Особливо майстерно використову-
136 ють таке протиставлення якостей письменники: По росі на травинці, по якихось своїх таємничих прикметах вгадує Оленчук, де солодка проб'ється вода, де гірка. (О. Гончар.); Скільки там зібрано різних колекцій: і корисних рослин, і рослин-бур'янів, і шкідливих комах, і насіння. (О. Донченко.); Далеко від села Луганського, що на Донеччині, до Ленінграда, та не чужа земля покрила молоде снайперове тіло: рідна земля, ленінградська земля. (Остап Вишня.) Ще більшого стилістичного ефекту досягає нагромадження прикметників-антонімів, які вказують на складне поєднання ознак: Усякі люди трапляються на містку: і щедрі, і скупі, і веселі, і сумні, і мовчазні, і говіркі. (М. Стельмах.)
Услід за прикметниками поспішають дієслова, щоб не відстати у вираженні протилежних значень. Дієслова-антоніми позначають протиставлення дій або станів: будувати — руйнувати, віддаляти — наближувати, гудити — хвалити, додавати — віднімати, забувати — пам'ятати, загубити — знайти, карати — милувати, любити — ненавидіти, нагрівати — охолоджувати, працювати — ледарювати, - світати — смеркати тощо. Наприклад: Завбудинку неймовірно вдивлявся в його твір; то віддаляв його від себе, то знов підносив до очей. (І. Микитенко.); Святослав підводиться на лікті,— наближає голову до Асмуса. (С. Скляренко.); Він ненавидів, бо умів любити. Як мало хто уміє з нас любить. (М. Рильський.)
