Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Ющук И.П. -> "Практикум по правописанию украинского языка" -> 77

Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.

Ющук И.П. Практикум по правописанию украинского языка — К.: Образование, 2000. — 254 c.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка): praktikumpopravopisaniu2000.djvu
Предыдущая << 1 .. 71 72 73 74 75 76 < 77 > 78 79 80 81 82 83 .. 117 >> Следующая


3. Синьо-рожева хмарка вгорі пливла самотньо над (не) міряним степом. (Ю. Яновський.) 4. Червоні маки! Скільки сягало око, жевріли і жевріли вони на луках, ніким (не) засіяні, але ра’ дуючи всіх. (О. Гончар.) 5. А я, молоденька, вже горя зазнала, вечероньки (не) доїла, нічки (не) доспала. (Народна творчість.)

6. Меншої дочки генеральша (не) долюблювала. (Панас Мир-ний.) 7. (He) женися йа багатій, бо вижене з хати, (не) женися на убогій, бо (не) будеш спати. (Т. Шевченко.) 8. Хто розуму (не) має, тому й коваль (не) вкує. (Народна творчість.)

§ 92. Правопис вигуків

Вигуки, що передають повторювані або протяжні звуки, пишуться ^ерез дефіс: ай-ай-ай, а-а-а, ну-ну, о-го-го, агов-гов-гов, ха-ха-ха, киць-киць, ш-ш-ш, ку-ку, му-у-у, ня-а-ав, ф’ю-у-у.

Але вигуки леле, лелечко, пробі, цитьте, овва, цабе, агов, агуш, кукуріку, кудкудак, тарах і под., які не передають повторюваних звуків, пишуться разом.

У вигуках будь ласка, до побачення, на добраніч, отим то й ба, от тобі й на, оце так і под. усі складові частини пишуться окре-мо, а у вигуках Їй-Богу, їй-бо, їй-право — через дефіс._________

1. Ай-ай-ай-ай! Як же це так, що ви не знаєте, що таке крякуха?!

2. Аж ось крякуха різко й тривожно, аж ніби захлинаючись: — Ках-ках-ках! 3. Коли це гусак як закричить — ґе-ґе-ґе-ґе! — та по воді крилами ляп-ляп-ляп! 4. їй-бо, правда! 5. Так ото зібрались і кажете дружині й дітям:—До побачення! Вирушаю на лося!

6. Чи далеко ще, скажіть, будь ласка, до Лохвиці? (З творів Остапа Вишні).

233*. Перепишіть, розкриваючи дужки.

I. Ob (ов) ов!..— одзиваються збуджені гори ... га (га) га! — повторюють в тривозі далекі верхи. (М. Коцюбинський.) 2. Б’ється, стогне, зітхає море!.. Бу (ух)!., бу (ух)!., бу (ух)!., бу (ух)! (M. Коцюбинський.) 3. Куд (ку) дак за п’ятак, ку (ку) рі (ку) за копійку. (Народна творчість.) 4. —Kpy (кру)!—лунає поклик журавлів, і слід по них в німому небі тане. (M. Нагнибіда-)

5. (На) добраніч вам, ниви. (М. Коцюбинський.) 6. Ов (ва)! He вихоплюйся, синку, з нерозумним словом, бо назад ніяково верта-тися. (М. Коцюбинський.) 7. He жартуй наді мною, (будь) ласка, і, говорячи, не мовчи. (В. Симоненко.) 8. Людей і долю прокли* нать не варт, (їй) Богу. (T. Шевченко.)

172
234 (контрольна). Запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим. Якщо трапляться помилки на правопис службових частин мови та вигука, повторіть правила, вказані в квадратних дужках (параграф і пункт).

1. He грайся \9і.1\ хлібом, то ж бо [88.2; 89.4] гріх! (Al. Рильський.) 2. Що б (88.2J не сталося [91.1], однак перемагае слово чесне. (М. Нагнибіда.) 3. Нічого [89.2] в світі так я не люблю [91.1] , як саджати що-небудь (8Р.<?) у землю. (О. Довженко.)

4, Багато радощів, але ж бо [89.4] й праці (Леся Українка.)

5. І ось переді мною [85.1] уже зростають стіни палаців небувалих [90.4]. (М. Бажан.) 6. Немовби [57./] пісня забриніла здалека [85.2]. (Леся Українка.) 7. Ere-ere [92.0]! Таж [89.1] цілий ключ журавлиний. (М. Коцюбинський.) 8. Сон злітає з мене, начебто [87.1] я й не спав [91.1]. (Вал. Шевчук.) 9. З-над

І84.2] річки лине пісня голосна. (М. Рильський.) 10. Дуби на горі

85.3] шуміли тепер не стихаючи [91.1]. (О. Донченко.) 11. Незважаючи на [84.3] малесенький вітерець, парило і робилося душно. (Григорій Тютюнник.) 12. Сонце, ще не сховане [91.4] за хмари, пекло щедро. (В. Собко.) 13. Снігу випало хтозна-скільки [S9.3]. (О. Донченко.) 14. Я ненавиджу [91.2] рабства кайдани. (77. Гра-бовський.) 15. У свою душу бояться заглядати хіба що [89.2] злочинці. (Д. Павличко.) 16. Той ніколи [89.2] не доскочить

[91.3] слави, хто задля [84.1] неї на землі живе. (В..Симоненко.) 17. Твої слова, не вмиті [91.4] потом непогамовного [90.4] труда, пролинуть непотрібним [90.4] льотом, не залишаючи [91.1] слі-да. (М. Рильський.) 18. Добре тому багатому: його люди знають; а зо мною [84.1] зустрінуться — мов недобачають [91.3]. (Т.іШев-ченко.)
III. СИНТАКСИС I ПУНКТУАЦІЯ

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО РЕЧЕННЯ TA РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ

§ 93. Речення. Виділення його на письмі

Основна одиниця спілкування — речення. Тільки оформивши слова в речення, ми можемо сказати щось іншій людині.

Речення — це осмислене сполучення слів або окреме слово, граматично й інтонаційно оформлене як відносно закінчена цілість.

Наприклад, у тексті: Людина! Гордо слово це звучить в палких устах невтомної людини, що підкоряє гори і долини в ім'я грядущих років і століть (М. Рильський.) — є два речення. Перше складається з одного слова, друге — з багатьох слів.

Друге речення в наведеному вище прикладі поділити на менші окремі речення не можна. Справді, ще частина: Гордо слово це звучить в палких устах невтомної людини — може бути реченням (якщо її вимовити з інтонацією закінченості). Але друга частина: ... що підкоряє гори і долини в ім'я грядущих років і століть — сама по собі граматично й інтонаційно не закінчена і тому не сприймається як речення.

В усній мові на початок і кінець речення вказує відповідна інтонація. На письмі на початок речення вказує велика буква, на кінець — крапка, знак питання, знак оклику, три крапки.
Предыдущая << 1 .. 71 72 73 74 75 76 < 77 > 78 79 80 81 82 83 .. 117 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed