Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
§ 87. Правопис сполучників
1. Сполучники, як би вони не були утворені, звичайно пишуться разом (одним словом):
а) адже, аніж, ніж, отже, отож, таж, також, теж, тож;
б) аби, мовби, немовби, ніби, начеб, неначеб, щоб, якби;
в) мовбито, немовбито, нібито, начебто, неначебто, тобто, Цебто;
г) абощо, тощо, якщо;
Д) притому, притім, причому, причім, проте, зате, затим.
1. Гетьте, думи, ви хмари осінні! Тож тепера весна золота! (Ле-с* Українка.) 2. Таж ми з тобою колись були товариші. (Леся Українка.) 3. Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була
161
своя. (Т. Шевченко.) 4. А він коня поганяє, нібито й не бачить. (Т. Шевченко.) 5. Темінь упала на місто раптово, начебто хто спустив завісу. (Вал. Шевчук.) 6. Дівчата спросонку спершу пе-регукуються з кимось, немовби пробуючи голоси. (I. Jle.) 7. Якщо втрачено все, залишається совість. (Jl. Первомайський.)
2. Частина сполучників може мати при собі частки, з якими вони пишуться тільки окремо, а саме: адже ж, або ж, але ж, бо ж, все ж, хоч би, хоча б, коли б, коли б то.
Окремо пишуться всі складові частини в таких сполучниках: та й, то й, дарма що; так що, тому що, через те що, для того щоб,
з тим щоб, в міру того як, з тих пір як.
У кількох сполучниках перші дві частини пишуться разом, наступні — окремо, а саме: тимчасом як, незважаючи на те що, затим що.________________________________________________________
1. Є почуття такі прозорі, що коли б з них відлити зорі, вони б світились, як небесні. (П. Воронько.) 2. Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці, незважаючи на те що другого дня треба було рано встати. (І. Нечуй-Левицький.) 3. В той час як надворі все вигоряло, барометр уже третій день показував у конторі дощ. (О. Гончар.) 4. Прогуло прокляте лихо та й заснуло. (Т. Шевченко.) 5. Даю тобі цей меч, дарма що ти не сильна. (Леся Українка.)
3. Сполучники з підсилювальними частками отож-бо, тож-то, тому-то, тим-то, якби-то, тільки-но пишуться через дефіс.
1. Добре, дуже б добре було, якби-то воно так сталося, як гадається. (Т. Шевченко.) 2. Миру над світом сіяє маяк, тим-то спо кійно свій невід рибак кидає в море, що піниться й грає. (М. Рильський.) 3. Тільки-но Хаєцький сів з товаришами снідати, за вікнами вдарила важка гармата. (О. Гончар.)
223. Випишіть сполучення слів у три колонки залежно від того, як пишеться частина, що в дужках: 1) разом; 2) окремо; 3) через дефіс.
Бо (ж) він орел, все (ж) не розумію, а (би) був хліб, цеб (то) я прошу, та (ж) це мій брат, якби (то) так було, коли (б) то діло йшло на лад, (тим) часом як усі мовчали, (як) би ж не він, немов (би) так і треба, тому (то) застерігаю, (при) тому смішний до сліз, сміх та (й) тільки, ніби (то) навмисне, хоч (би) хто один, то (ж) будь розумним, начеб (то) я осел, неначе (б) уві сні.
Ключ. В останньому слові кожного сполучення підкресліть останню букву. З цих букв прочитаєте закінчення вислову М. Горького:«Прекрасна посада — •••>
224*. Перепишіть, розкриваючи дужки.
1. Глянь, моя сестронько, та (ж) я щаслива! (Леся Українка.)
2. Ніч мине, як вже не раз минала,— то (ж) недарма темрява
162
тремтить. (Леся Українка.) 3. Як (би) я турбувався лиш про себе, в*е б онімів давно від самоти. (Д. Павличко.) 4. Пам’ять могла б убити нас, коли (б) не мала рятівної властивості забувати. (Jl\ Первомайський.) 5. Одна в нас голова, хоч (би) ми як несли її високо. (At. Рильський.) 6. Дарма (що) рудим називають, (за) те ж серце в нього золоте. (О. Гончар.) 7. Вода палахкотіла жовтим вогнем, наче (б) то горіло ціле море. (Вал. Шевчук.) 8. Як /би) то далися орлинії крила, за синім би морем милого знайшла. (Т. Шевченко.)
§ 88. Розрізнення сполучників та інших частин мови
Для правопису важливо вміти розрізняти складні сполучники таж, теж, тож, якби, якже, якщо, щоб, проте, зате, притому, при-чому (які пишуться разом) і однозвучні поєднання інших частин мови та ж, те ж, то ж, як би, як же, як що, що б, про те, за те, при Хому, при чому (які пишуться окремо).
1. Сполучники можна замінити іншими синонімічними сполучниками: таж — адже, теж — також, тож — тому, якби — коли б, якже — якщо, якщо — коли, щоб — аби, проте — однак, зате — але, притому — до того ж, причому — і то.
Однозвучні ж поєднання інших частин мови замінити сполучниками не можна.
I. На те й лихо, щоб [аби] з тим лихом боротись. (Т. Шевченко.) 2. Угору стяг, а світоч — в руки, і, що б [сполучником неможна замінитиJ не сталося,— вперед! (At. Старицький.) 3. Загинув би, напевно, люд нещасний, якби [коли б] погасла та маленька іскра любові братньої. (Леся Українка.). 4. Тільки ти не бійсь... Таж [адже] то так близько. (1. Франко.) 5. Скорить повинні дощову ми непокірну хмару,— тож [тому] сіймо у ріллю нову пшеницю яру. (At. Рильський.) 6. Народна пісня — то ж [сполучником не можна замінити] вона усій землі окраса. (At. Рильський.)
2. Сполучники членами речення не бувають і не відповідають на питання (на питання може відповідати все підрядне речення, а не сам сполучник).
