Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
Три прислівники, утворені за допомогою прийменника в, пишуться окремо: в основному, в цілому, в середньому.
Прислівники типу по-новому треба відрізняти від поєднання прийменника з прикметником по новому. Прислівник відповідає да питання я к?: Живемо по-новому. Прийменник з прикметником відповідає на питання по якому?: Машини пішли по новому мосту. І прийменник у цьому словосполученні пов’язується не з прикметником, а з іменником: по мосту.
1. Ніч надійшла непомітно швидко і [як?] по-південному раптово. (ТО. Смолич.) 2. Навіть жайворонок співає зовсім
[як?] по-іншому, по-донбасівському. (70. Яновський.) 3. А хлоп'ята [я к?] по-російському не вміли і [я к?] по-своєму, по-фінськи, відповіли. (Н. Забіла.) 4. Коні знялися з місця й нешвидко побрели [по якому?] по глибокому снігу. (М. Коцюбинський.) 5. Старі люди [по чийому?] по дідовому кашлю вгадували навіть погоду. (О. Довженко.) 6. Стосунки між ними [як?] в цілому залишались добросусідськими. (О. Гончар.)
207*. Перепишіть, розкриваючи дужки.
I. Ми (по) новому розумієм світ, (по) іншому і любим, і страждаєм. (А. М$Л'*шко.) 2. (Від) давна смілості й одвазі шумить по всерріту хвала. (М. Рильський.) З, (По) моєму, кожна людина мусить хоч раз коли-небудь сягнути свого зеніту. (О. Гончар.) 4. Яка ціна за день, (по) пустому прожитий? (О. Гончар.)
5. Я єсть той, який щоде(н,нн)о на будові, на посту. Запалився я
вогне(н,нн)о і з країною росту. (П. Тичина.) 6. Над ними сонце
ю(н,нн)о сяє, і тьмі не буде вороття. (В. Сосюра.) 7. Генерал
(по)довгу дивився на свою карту. (В. Собко.) 8. Коні знялись з
місця і нешвидко побрели (по) глибокому снігу. (М. Коцюбин-
ський.)
II. 1. Лине (з) далеку дівочий спів. (О. Довженко.) 2. День був погожий, (по)осі(н,нн)ьому променистий. (3. Тулуб.) 3. Серце заскімлило, глухо, (по)вовчи. (Б. Олійник.) 4. Але вже коли я за що візьмусь, то буде (по) моєму. (Ю. Збанацький.) 5. He-Жда(н, нн)о-негада(н, нно)о він став популярною людиною на селі* (М. Чабанівський.) 6. У нас усе (по)просту, (по)домашньому. (!• Франко.) 7. Кожен вишукував товариша (по)своєму пір'ю: пани віталися тільки до панів, купці — до купців. (Панас Мирний.) 8. Трясе цап бороду, бо так звик (за)молоду. (Народна творчість.) 9. І (по) заячому сліду інколи знаходять ведмедя. (Народна творчість.)
147
§ 80. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з іменником
1. Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який уже не вживається, завжди пишуться разом: влітку (немає слова «літко»), дощенту (немає слова «щент»), восени (немае форми «осени»), навпростець, навколішках, невтямки, спересер-дя, упереміш, ущерть.__________________________________________
1. Перебіг подвір’ям вітер, зашуміли попідвіконню вишняки. (AL Стельмах.) 2: На дереві спросоння тьохнула пташка, обриваючись з гілки. (М. Стельмах.) 3. Знадвору влітає в хату приглушений гомін. (М. Коцюбинський.) 4. Дівча бігло босими ноженятами навпростець по ріллі. (Петро Панч.) 5. He хочеться нам товариша кидати напризволяще. (О. Гончар.) 6. Невже пішло все нанівець: бесіди, розмови, читання, робота в гуртку... (О. Донченко.) 7. Медсестри у білих халатах ходять навшпиньки палатами. (В. Лучук.)
2. Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається, теж пишуться разом: надворі, нагору, вЬень. Але Ix треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з іменником, які пишуться окремо: на дворі, на гору, в день.
Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет (якийсь двір, подвір’я, якусь гору, якийсь день), а прислівник лише абстрактно вказує на місце (надворі — тобто не в приміщенні), напрямок (нагору — означає, що дія скерована вверх), час (удень — йдеться про пору, коли надворі видно) тощо. Такі ж абстрактні поняття виражають і прислівники звечора, надвечір, пополудні. спідлоба, зроду, зсередини, запанібрата, вголос, вплач, наяву і т. д.
Іноді відрізнити прислівник від сполучення прийменника з іменником допомагає наголос: навіки — на віки, надворі — на дворі, ийбік — на бік, насміх — на сміх.
1. У гурті робити, що з гори [звідки? з чого?] бігти. (Народна творчість.) А згори [звідки?] лине жайворонкова пісня. (Панас Мирний.) 2. І нагору [куди? на що?] високую виходжу, дивлюся, і згадую Україну, і згадать боюся. (Т. Шевченко.) Тарас зайшов у ворота й подався до себе нагору [куди?]. (О. Ільченко.) 3. І посадила я тополю в день [коли? в який день?] народження Кобзаря. (Ю. Янов-ський.) Книжко-розрадо, вдень [к о л и?] і вночі ти до життя добираєш ключі. (О. Підсуха.) 4. Уже й не осінь на дворі, ще й не зима надворі. (М. Сом.)
3. Частина прислівників (прислівникові сполучення), утворених поєднанням прийменника з іменником, пишеться окремо. Це
148
уловлено тим, що вони ще не зовсім втратили своє іменникове
значення.
Сюди належать такі прислівникові сполучення: без відома, ??3 ладу, без пуття, без смаку, без угаву, без упину, в гості, в да-лені, в міру, в ногу, в обмін, в обріз, в разі, в результаті, до відома, до вподоби, до загину, до ладу, до останку (але наостанку), до побачення, до пуття, до речі, до решти (але врешті), до смаку, (але всмак), за дня, з дому (але додому), на бігу, на весну (але навесні), на вибір, на виплат, на відчай, на віку, на гамуз, на дивб, на добраніч, на жаль, на зло, на льоту, на мить, на око, на світанкУ> на скаку, на славу, на ходу, на щастя, над силу (але насилу) % по змозі, по правді, по суті, по черзі, у височінь, у вічі, у поміч, уві сні, а також прислівник, утворений від займенника: на ніщо (але нінащо).
