Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
§ 35. Правопис ora у
В літературній мові звуки [о] та [yj вимовляються чітко. Тільки перед складом з наголошеним [у] або [і] звук [о] наближається до [yj: зозуля [зоузул'а], кожух, тобі, поріг.
1. Сумнівний звук у такому разі перевіряємо наголосом: голубка, бо голуб; розумний, бо розум; ходімо, бо ходить.
Але не в усіх словах написання о можна перевірити наголосом: лопух, поріг, собі. Тоді для перевірки добираємо таку форму слова або споріднене слово, щоб у наступному складі не було наголошеного [yj чи [і]: кожух, бо кожуиійна; зозуля, бо зозу-лАстий; поріг, бо порога; собі, бо собою.
1. Хай дітям нашим на потребу ростуть [росте, зрослий] могутні [можу, могти] кораблі. (М. Рильський.) 2. Зозулі [зозулястий] кували, торкаючи дзьобиками чарівні клавіші неба. (O¦ Гончар.) 3. У низинах, залитих водою, витикався лапатий лопух [лопухи]. (ТО. Збанацький.) 4. Улітку наша річка оміліла пливе собі [собдю] ліниво. (rAf. Рильський).
2. Завжди вимовляється й пишеться у в дієслівному суфіксі •уваги і прикметниковому суфіксі -уват(ий): зимувати, торгувати, майструвати, білуватий, червонуватий, теплуватий, піскуватий.
1. Цмокала і цмокала важка земля, мовби цілувала невтомні солдатські ноги. (О. Гончар.) 2. Командувач видає наказ до негайного виконання: атакувати в лоб Турецький вал. (ТО. Яновський.)
3. Дуб сучкуватий, розчахнутий бурею злою, стояв і мовчав. (Jl. Забашта.) 4. З сірого неба світило холоднувате сонце. (Н. Рибак.)
3. Слід пам’ятати, що в словах яблуня, яблуко, парубок, будяк, мармур, ворушити, пурхати вимовляємо^й пишемо //.
71
1. Серед двору гілляста яблуня стояла. (Марко Вовчок.) 2. Тут бронза нетлінно ясниться і мармур гордливо застиг. (M. Бажан.)
3. Люди збудилися зо сну, ожили, заворушились. (М. Коцюбинський.)
HO*. Перепишіть, вставляючи пропущені о та у.
1. Червонобоким ябл..ком округлим скотився день. (М. Рильський.) 2. Під склепінням черемхи й дикої ябл..ні глибоко дихало лісове джерело. (М. Стельмах.) 3. Там соловей співав, і пташки п..рхали, з..зуленька кувала. (Л. Глібов.) 4. Старі дуби стоять, простягаючи вгору свої м..гутні рамена. (І. Франко.) 5. Йшлося вже до осені,— темні хмари, аж чорн..ваті, сн..вали по небу. (Панас Мирний.) 6. Улас збирається зим..вати в степу. (Панас Мирний.) 7. В човні було тісн..вато, але хлопці розмістились непогано. (М. Трублаїні.) 8. Голос його, грубуватий, густий, не пас..вав до його зовнішності. (О. Копиленко.)
111*. Перекладіть на українську мову. Зверніть увагу на правопис виділених слів у російській і українській мовах.
I. В сенях пахло свежими яблоками. (JI. Толстой.) 2. Казалось, тихо звучали и чаровали слух не птицы, не насекомые, а звезды, глядевшие на нас с неба. (А. Чехов.) 3. Птица, выпорхнув у вас из-под ног, тотчас же исчезает в беловатой мгле неподвижного тумана. (I. Тургенев.)
§ 36. Чергування его після шиплячих та й
У літературній мові звук [е], що стоїть після шиплячих та [й], чергується з [о]. При цьому діють такі закономірності.
1. Після шиплячих та [й] вимовляємо і пишемо е перед шиплячими та м’якими приголосними — теперішніми або давніми: увечері, стежечка, баєчка, шести (у давньоруській мові вимовлялось [ш'ес'т'і], як тепер у російській —шести), четверо (у давньоруській — [ч'ет'в'еро], як тепер у російській — четверо).
1. Огняним їжаком, сердито настовбурчивши золоту щетину (рос. щетина), сідало за снігами сонце. (С. Васильченко.) 2. Сестра як вийшла за ворота — всі луги й лужечки зацвіли. (А. Малишко.) 3. На вудлищі гнучкім прозора волосінь, та білий поплавець, та заїдний гачечок,— ото і зброя вся. (М. Рильський.)
2. Після шиплячих та [й] вимовляємо і пишемо о перед споконвічно твердими нешиплячими: вечором, (багато) стежок, (багато) байок, шостий (у давньоруській мові вимовлялось [ш'естъй], пор. сучасне російське — шестой), чотири (у давньоруській— [ч'ети-р'і], пор. сучасне російське — четыре), човен (у давньоруській —
[ч'елнъ]).
72
1. Нас чотири [рос. четыреJ трактористи з бригадиром на чолі jHOAo}t тільки сіли на машини — так і крешем по землі. (П. Ти-\аНа.) 2. Під скелею блищала у кам’яному жолобку криничка. // Нечуй-Левицький.) 3. І недалеко вже до дня, як сяде осінь ісовтокоса на чорногривого коня. (В. Сосюра.)
3. З цих правил є винятки: жерло, печера, червоний, черга, чекати, чепурний, черствий, щедрий, щепа (виступає е перед твердими нешиплячими); гайочок, свіжості, чорнило, чорниці (ягоди), чорніти (виступає о перед шиплячими та м’якими — теперішніми чи давніми).__________________________________________________
1. Південна природа дуже щедра на всякі міра'жі. (70. Смо-лич.) 2. Я кожну щепу беріг, щоб не гнули вітри, щоб морози та сніг не калічили їх. (77. Дорошко). 3. Сіда Чіпка коло землянки, виймає черствий хліб з торбини, починає снідати. (Панас Мирний.)
112*. Перепишіть, вставляючи пропущені о та е.
І. Довгі гармати з витягнутими далеко вперед ж..рлами було закрито новими брезентовими ч..хлами. (В. Собко.) 2. Люди в шлюпці мали ш..стеро весел, і, хоч звичайно вона ходила під
