Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
Якщо язик відтягнутий до заднього піднебіння і вниз, звучить [а], підіймається трохи вище— [о], ще вище—[у]. Коли ж язик посунений до переднього піднебіння і вниз, утворюється [е] , вище — [и], ще вище — [і].
Отже, голосні так межують один з одним: [а] — [о] —[у];
1. Голосні під наголосом вимовляються завжди чітко: великий — велич, зелений — зелень, дивитися — дивиться, голубка — голуб.
Чітко вимовляються голосні також у кінці слова: зелене, поле, щебече, гляньте, випише, випиши, розмовляючи.
2. В інших випадках голосні, які творяться поряд, можуть сплутуватися, а саме:
а) [е] з [и]: [веисна],[зиема];
б) [и] з [і]: [к'іслий] замість [кислий], [потим] за-
мість [по/ім];
в) [о] з [aj): [пагон] замість [погон];
г) [о] з [у]: [коужух], [зо^у^а].
79. Прочитайте вголос попарно слова, перевірте себе, чи ви не сплутуете голосних звуків.
ПРАВОПИС ГОЛОСНИХ
§ 24. Творення і вимова голосних
IeJ - [И] - [і].
поради — паради воли — вали лопата — лапата зогнилий — загнилий повинний — павиний
(о] — [а]
50
(oJ [уI
копати — купати дошити — душити лопати — лупати росло — русло соха — суха
80. Як зміниться зміст висловлювань, якщо замість виділених букв прочитати відповідно а, і, у, тобто так, як ці слова вимовляються в деяких місцевостях?
І. Це дерево треба полити. 2. Купи мені скрипку. 3. Землю колись орали сохою.
РОЗРІЗНЕННЯ е TA и
§ 25. Чергування е з и
Ненаголошені [е] та [и] у вимові сплутуються: [ни'сти] нести і [ди'тина] дитина. Проте іноді така взаємозаміна відбувається внаслідок чергування цих звуків. Це треба мати на увазі, перевіряючи наголосом написання букв е та и.
L У небагатьох дієслівних коренях [е], якщо далі з’являється суфікс -а-, чергується з [и], тобто -ер- переходить в -ира-: а саме:
беру — збирати простерти — простирати
вмерти — вмирати сперти — спирати
дерти — здирати терти — стирати
перу — обпирати жерти — пожирати
Подібне чергування [е] з [и] відбувається також у словах стелити — застилати, клену (кляну) —проклинати._____________
1. І тільки пісня не вмирає, коли звучить у ній любов. (В. Сосюра.) 2. Плив корабель, роздираючи хвилі. (Леся УкраїнкаJ 3. Хто не слухається розуму, того роздеруть його ж таки власні вчинки. (А. Кримський.) 4. В юності нам найчастіше вибирає дорогу серце. (Ю. Myшкетик.)
2. У решті випадків сплутування [е] та [и] буває лише у ви-
мові. На письмі така взаємозаміна їх не допускається.______________
81*. Перепишіть, вставляючи пропущені букви е та и.
1. Польова доріжка ст..лилася між високими хлібами. (О, Гончар.) 2. Зоря моя вечірняя прост..лає останні смуги на хисткій воді. (Af. Рильський.) 3. Ум..рає зажурене літо. (В. Сосюра.)
4. Багряні хребти підп..рали небо. (О. Гончар.) 5. Було мамі і на-пряду, і вишию, і зварю, і поп..ру, і помажу, і піч поцяткую. (Ю. Яновський.) 6. Кожного з своїх переб..рали та перет..рали пани на зубах. (Панас Мирний.)
51
§ 26. Правопис ненаголошених є та и
(загальні правила)
1. Написання ненаголошених [е] та [и] перевіряємо на-голосом: весна, бо весни; далеч, бо далекий; велич, бо великий) непримиренний, бо мир; шести, бо шестеро.
Але це правило незастосовне до слів, у коренях яких відбу. вається чергування [е] з [и] (див. § 25).
1. Шелестіли [шелест, шелеснути], хиталися [хйткість] віти. (В. Сосюра.) 2. Соловейко на калині то затихав [тихо], то щебетав [щебет, щебече]. (Т. Шевченко.) 3. Яке мале у яблука зерно [зерна], а виростає [виріс] дерево [дерева] із нього. (О. Під-суха.) 4. Безмежна далеч [далекий], неосяжна шир! (Т. Масен-ко.) 5. Велич [велйкий] не в стражданнях, а в перемозі над ними, (П. Загребельний.) 6. Під веселкою [весело] у голубіні голуби летять [лет]. (В. ЛучукJ
2. Пишемо е, якщо при змінюванні неясний звук випадає: серпень, бо серпня; палець, бо пальця; шевця, бо швець; справедливий, бо правда.
Але треба мати на увазі, що в кількох дієслівних коренях випадас ненаголошений [и], а саме: згинати — зігну, відтинати — відітну, напинати — напну, починати — почну, розминати — розімну, засинати — засну, вмикати — увімкну, проривати — прорву.
1. Веселе сонечко [сонце] ховалось в веселих хмарах весняних. (Т. Шевченко:) 2. Запливає вересень [вересня] у затоку жовтня. (Б. Олійник.) 3. Колихає жита вітерець [вітру] над Дніпром. (77. Тичина.) 4. Схололі в хмарах крапельки [крапля] води перлинами котилися в сади. (М. Бажан.) 5. З тихим плескотом на берег рине хвилечка [хвилька] перлиста. (Леся Українка.) 6. Часом я засинав [виняток] ще до вечері. (О. Довженко.)
3. Пишемо е, якщо при змінюванні неясний звук чергується з [і]: осені, бо осінь; каменя, бо камінь; летіти, бо літати; гребенястий, бо гребінь; скатерть, бо скатірка (див. § 29, пп. 1,2).
Але це правило незастосовне до слів дитина — діти, сидіти — сідати, звисати — звіситися і злипатися — зліпитися, у яких [ij чергується з [и].
1. Сонечко встало, прокинулось ясне, грає вогнем, променіє [промінь]. (Леся Українка.) 2. Шумлять дуби в степу широкім, моя тут юність протекла [протікати]. (Л. Забашта.) 3. Пахне гіркотою осені [осінь]. (Ю. Яновський.) 4. Було тихо, ніжно струменіло [струмінь] на землю місячне проміння. (Ю. Збанацький.) 5. Бринить колискова, дзвенить [дзвінко] колискова, то тиха й задумлива матері [матір] мова. (Л. Первомайський.)
