Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
§16. Вживання м'якого знака
М’якість приголосних перед голосними [aj, (у), [є], [і], (о) позначаємо відповідно буквами я, ю, є, і, ь: [син'а] синя, [си-н'у] синю, [син'е] сине, [син'і] сині, (син'ого] синього.
Для позначення м’якості приголосних у кінці слова і перед наступним приголосним служить буква ь. При цьому треба мати на увазі, що м’якими в цій позиції можуть бути лише зубні приголосні (див. § 15, пп. 2,3). Отже, й м’який знак тут можна ставити лише після семи букв д, т, з, с, ц, л, н.
І. У кінці слова м’якість зубних приголосних завжди позначається м’яким знаком: молодь, мить, скрізь, звідкілясь, вітрець, 3tcCuib, осторонь.
Причому в дієсловах перед часткою -ся (-сь) м’який знак зберігається: будують — будуються, стань — станься і станьсь, під-нось — підносься (але: піднісся, бо підніс)._____________________
1. Я — українець. З юних літ мене пісень навчила мати, які ча-РУють цілий світі (І. Нехода.) 2. Ти теплу ніжність до людини узяв.
33
як хліб, у творчу путь. (М. Рильський.) 3. Той смерть навіки поборов, хто на її ненависть мав любов. (Д. Павличко.) 4. Сьогодні я такий бадьорий, од кроків котиться луна. (В. Сосюра.) 5. Мріє, станься живою! (Леся Українка,)
2. У середині слова м’якість зубних приголосних позначається м’яким знаком лише перед твердими нешиплячими: їдьте, боротьба, призьба, товариський, козацький, ненька.
Причому м’який знак у таких словах завжди зберігається:
а) при відмінюванні.!/ боротьбі, на призьбі, неньці, товариські, козацькі (але: [мас'ц'і] масці, бо маска; [земл'ан'ц'і] землянці, бо землянка);
б) в утворених від них присвійних прикметниках: неньчин, Таньчин, Зіньчин, Прісьчин.
1. Живи, народу вільне слово, над прахом царських корогов. (М. Рильський.) 2. А тим часом запорозьку зброю виніс батько із комори. (Т. Шевченко.) 3. В нашій славній сторононьці [сторононькаІ невичерпних сил народ! (77. Тичина.) 4. Тяжко жити без милого і в своїй сторонці [сторонка]! (І. Котляревський.) 5. Ріс же той хлопчик при неньці [ненька] коханій, що обіцяла ясну долю і славу дитині жаданій. (Леся Українка.) 6. Все небо вже в осінній синьці [синька], у павутинці [павутинка] вся земля. (Л. Первомайський.) 7. Сонце — немов дитя золоте в колисці [колиска] синього неба. (В. Коротич.) 8. Мати дістала з гардероба демісезонне доньчине [донька] пальто. (О. Гончар.)
3. Перед постійно м’якими (або пом'якшеними) і шиплячими м’який знак не ставиться: [с'в’ато] свято, [й^в’акнути] дзвякнути, [с'н'іг] сніг, велетенський (хоч велетень), кінський (хоч кінь), безбатченко (хоч батько), промінчик (хоч промінь).
Проте як виняток м’який знак у цій позиції ставиться:
а) після букви л: читальня, гуцульський, Гуцульщина (але: [гол'ц'і] голці, бо голка; [рибал'ц'і] рибалці, бо рибалка);
б) у словах тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати, а також женьшень, Маньчжурія.
1. Сміх матері, і спів її, і крок на дні душі живуть в погаслих звуках. (77. Первомайський.) 2. Заходилися цвірінчати, джерготіти, путькати різні птахи. (Ю. Яновський.) 3. Під піччю цвірінькав цвіркун. (О. Десняк.) 4. Соловейко в темному гаї перший промінчик сонця вітає. (77. Забашта.) 5. Неподалік дзьобаті крани — як велетенські журавлі. (В. Лучук.) 6. Хлопчаки замурзаними пальцями глобус обертають, наче сонях. (Б. Олійник.) 7. Дід чомусь став маленький, меншенький від мене. (О. Довженко.) 8. Ще малою все няньчила [виняток] сусідських дітей, і її називали Маленькою мамою. (О. Копиленко.) 9. Каміння вилискувало проти місяця холодними тьмяними [виняток] скалками. (О. Гончар.)
34
4. Після букв, що позначають губні, передньопіднебінні і за-дньоротові, м’який знак у кінці слова і перед наступним приголосним не ставиться: кров, сім, ідеш, повір, багато облич (хоч обличчя), роздоріж (хоч роздоріжжя), зір (хоч зоря), бур (хоч буря); поставмо, насипмо, гіркий, ларки (хоч ларьок), чотирма (хоч чотирьох).
Як виняток з м’яким знаком пишеться псевдонім Горький.
І. Вітчизни любов завжди слідом іде за тобою. (3. Гончарук.)
2. Я бачила, як гинуло найкраще, як родичі мої гнили по тюрмах. (Леся Українка.) 3. Життя не нива, ні, воно дорога від бур — до зір. (Л. Дмитерко.) 4. Тішся, дитино, поки маленька, ти ж бо живеш навесні. (Леся Українка.) 5. Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких. (І. Кочерга.)
Ta це ж просто...
Допитливий. М'який знак у кінці слова після зубних ставити просто: чуєш м’яку вимову — пиши. Важче з ним у середині слова: хоч і чуєш м’якість, а ти ще подумай, чи ставити його тут, чи ні.
К-мітливий. А я собі це спростив до формул: ньк, нсь, нш, але льсь, лыи, де буквою к позначено твердий нешиплячий, буквами сь — м’який, буквою ш —шиплячий, а буквою н — будь-який зубний.
49. Запишіть у дві колонки слова, що кінчаються: 1) на зубний приголосний; 2) на інший приголосний.
Удалечінь, павільйон, слюсар, розповідь, орел, льотчик, сюрприз, освітлювач, тьмяність, олівець, вступ, тракторист, апломб, інтерес.
Ключ. З перших букв прочитаєте початок вислову Максима Горького, який кінчається словами «...— найбільша мудрість*.
