Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
II. 1. Ти звеш мене й на голос милий твій з гарячою любов’ю я полину; поки живуть думки в душі моїй про тебе ненько думати не кину. (В. Самійленко.) 2. І погляд твій німий о мати понад землею загримів заглушуючи всі гармати і всіх єднаючи синів. (М. Рильський.) 3. По-вірменськи ми на жаль не розуміли та в серцях таке тепло живлюще розливалось така глибока шана до народу що крізь віки проніс велику мову. (М. Рильський.) 4. Той хто не знає рідної материнської мови або цурається її сам засуджує себе на злиденність душі. (І. Цюпа.) 5. Я люблю тебе
239
незрадлива мудросте книг твої сонця чи світильники і скорботу твою і радість твою. (М. Стельмах.) 6. І хороше і дивно і радіс. но стає мені малому в цім світі де є зорі і добрі люди і тихі вог. ники і щедрі вечори. (М. Стельмах.)
289*. Перепишіть, розставляючи потрібні розділові знаки.
1. Все чим живе душа серце володіє ясну блакить небес і зелень ранніх трав і цей струмок що так весні радіє йдучи в далеку путь з собою я забрав. (Л. Первомайський.) 2. Вгорі чисте по-весняному лунке небо крикне ворон і бринить його крик довго-довго і не в силах згасити його степова безвість. (Григорій Тютюнник.)
3. Чужих країв ніколи я не бачив принад не знаю їхніх і окрас та вірю серцем щирим і гарячим нема землі такої як у нас. (В. Симоненко.) 4. Недаремно говориться поділена радість п -двійна радість поділене горе вже тільки півгоря. (70. Збанацький.) 5. Толстой десь сказав люди як ріки. (О. Гончар.) 6. He кидайтеся хлібом він святий! в суворості ласкавій бувало каже дід старий малечі кучерявій. (М. Рильський.) 7. Співці не вгадуйте ви вчені не шукайте хто був той цар і як йому наймення з його могили утворила доля народу пам’ятник хай згине цар! (Jlec Українка.)
290 (контрольна). Запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим. Якщо трапляться пунктуаційні помилки, повторіть правила, вказан в квадратних дужках (параграф і пункт).
І. 1. «Облетівши землю в кораблі - [І04.4\ супутнику (///./], я побачив, [120.1 J яка прекрасна наша планета. Люди [115.2\, будемо ж берегти і помножувати цю красу, [107.1 J а не руйнувати її!» — [124.1,2J ці слова першого у світі космонавта могли б стати епіграфом сучасного мистецтва. (О. Гончар.) 2. Як це чудово — (103.2] не сидіти на місці, мчати на північ, південь
[107.2] чи схід. (П. Дорошко.) 3. Ні [118.1], немає більш такого на землі, [122.1 J як ти, [115.2] мій край! (Д. Луценко.) 4. Ніколи перше не думав, [120.1] що світ такий гарний, [120.1] що клапоть неба, [107.1] дерево, сміх, голос людини— [102.2] приносять глибоку радість [107.2] і, [122.1 J як повітря, потрібні людям. (М. Коцюбинський.) 5. Я тепер маю окремий світ, [123.1] він
[103.1] наче перлова скойка: [123.2] стулились краями дві половини — [113.2] одна зелена, друга блакитна — й замкнули в собі сонце, [122.1] немов перлину. (М. Коцюбинський.) 6. По узліссі
і на галяві [105.1] зеленіє перший ряст [120.2] і цвітуть проліски та сон-[104.4] трава. (Леся Українка.) 7. Тихо, [107.1 J й тепло, і скрізь червоно: [108.1] і на небі, [107.1] і на згір’ях, і на воді. (Марко Вовчок.) 8. Був дощ м’який, [120.1 J і гречка пахне душно. (М. Рильський.) 9. Ліс, [109.3] або, [116.2] як кажуть серби, шума [109.3],— [103.2J це не просто сосни та дуби: [123.2] не одна там народилась дума, [113.2] повна щастя, [107.1] ніжності, журби. (М. Рильський.)
240
II. 1. У щастя людського два рівних є крила: [108. IJ троянди й виноград, красиве і корисне. (М. Рильський.) 2. Все записуй в серці молодому, [123.1] буде це [103.1] як знахідка тобі,
[120.1] коли в старість прийдеш, [122.1] як додому, як у гавань тиху по плавбі! (М. Рильський.) 3. Є прадавні скарби, [120.1] що намертво лежать у землі, [120.1] і є живі скарби, [120.1] що {ідуть по землі [105.2] від покоління до покоління, [///./] огортаючи глибинним чаром людську душу. CM. Стельмах.) 4. Міст від серця людини до серця людини — [103.2J щось значніше, \122.1] ніж споруда з бетону і сталі, [120.1] яка єднає два береги. (Н. Рибак.) 5. Все, [120.1] що мав у житті [120.1], він віддав для одно! ідеї, [107.1] і горів, і яснів, і страждав, і трудився для неї. (І. Франко.) 6. Вважав, [120.1] що [120.4] коли маєш дар, [113.2] успадкований від матері, від рідного народу, то обов’язок твій— [103.2] народові його й повернути! (О. Гончар.) 7. По гострій жорстві, по снігу, по траві [105.1] ідіть без похвал, без бравади: [123.2] ще не відкриті є острови — [123.3] хтось мусить же їх відкривати! (П. Дорошко.) 8. І хочеться бути дужим, [107.1] і хочеться так любить, [120.1] щоб навіть
[116.1] каміння байдуже [/03./) захотіло ожити і жить! (В. Симоненко.) 9. Мені здається,— [117.3] може [116.2], я не знаю,— було і буде так у всі часи: [123.2] любов, [122.1] як сонце, світу відкриває [105.1] безмежну велич людської краси. (В. Симоненко.)
ВІДПОВІДІ ДО ВПРАВ
4. Буквене написання тут збігається з транскрипцією, тільки замість транскрипційного знака м'якості на письмі ставимо ь: [ческий) — чеський,
(канйон) — каньйон І т. д.
