Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Ющук И.П. -> "Практический справочник по украинскому языку" -> 77

Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.

Ющук И.П. Практический справочник по украинскому языку — К.: Родной язык, 1998. — 225 c.
Скачать (прямая ссылка): prakticheskiyspravochnikpoukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 71 72 73 74 75 76 < 77 > 78 79 80 81 82 83 .. 89 >> Следующая


Залежно від того, як вставлені слова й речення вимовляються, вони виділяються з обох боків комами, тире або дужками. їхня ж інтонація залежить від змісту речення і від волі автора. У кінці вставленого речення може також стояти знак питання або знак оклику.

2. Якщо вставлене речення вимовляється майже таким самим тоном, як і основне, то воно виділяється з обох боків комами: Коли Сашко думав про матір, а він тепер думав про неї майже постійно, він ніби стояв на гарячому пружному вітрі (В. Дрозд).

3. Якщо вставлені слова чи речення вимовляються підвищеним тоном, то вони виділяються з обох боків тире: Климко став навколішки, припав до води —холодна та добра! — тоді вмився і втерся галстуком од матроски (Григір Тютюнник).

4. Найчастіше вставлені слова чи речення вимовляються пониженим тоном. Тоді вони виділяються дужками або іноді комами з тире: Скажу я, люди добрі, й вам (до казки приказка годиться хоч і панам): не плюй в колодязь: пригодиться води напиться (JI. Глібов). Але ось зі скреготом і брязкотом у двір,— якщо те, що залишилося, можна назвати двором,— заїжджають два бульдозери (О. Довженко).

У дужки можуть братися й окремі слова: Іншими словами: ми мусимо негайно стати на боці активного молодого українського суспільства, що репрезентує не тільки селянина, але вже й робітника, і тим назавжди покінчити з контрреволюційною (по суті) думкою будувати на Україні російську культуру (М. Хвильовий).
196

Синтаксис і пунктуація

§157. Слова-речення та вигуки

1. Слова-речення (див. §134, п. 8) та вигуки вживаються переважно в розмовному та художньому стилях. В усній мові вони виділяються інтонацією та паузами, на письмі — комами, знаком оклику або (в середині речення) тире.

2. На початку речення слова-речення та вигуки виділяються комою або знаком оклику: О, скільки в тобі краси, життя моє незгасне! (В. Сосюра). Ну, що ж, нехай хлопець змалку звикає до правди (І. Цюпа). Ні! Я покорити її не здолаю, ту пісню безумну, що з туги постала (Леся Українка).

3. У середині речення слова-речення та вигуки виділяються з обох боків комами або, якщо при них є знак оклику,— тире: Земле рідна, о, чим далі ти від мене, тим дорожча (Д. Павличко). Всі, у кого серце вірне сонцю нашої весни, сійте зерно — гей! — добірне в нерозмежовані лани! (М. Рильський).

4. Проте слова о, ой, ох і, ну й, якщо їх ужито в ролі підсилювальної частки, комами не відділяються: O люди, люди, свою душу не замикайте на замки! (77. Тичина). Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько — колюче терня? (І. Франко).

5. Слід відрізняти слова-речення так, ні, гаразд, що ж та вигуки від однозвучних часток і членів речення, які ні в усній мові, ні на письмі не відокремлюються. Наприклад, у реченнях: Так, я вільний, маю бистрі думи-чарівниці (Леся Українка). Так будьмо єдині! Ми — квіти життя (В. Сосюра) — у першому випадку маємо справу зі словом-реченням (воно відділене комою) і у другому — з часткою зі значенням «тож» (комою не відділяється).

СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ §158. Загальні відомості про складне речення

1. Складне речення має два або більше синтаксичних (підметово-присудкових) центрів.

Наприклад, речення: Лиш той творити може, хто любить свій народ (В. Сосюра) — складне, бо в ньому є два синтаксичні центри: той може творити і хто любить.

Складне речення об’єднує кілька простих. Але, порівняно з простими реченнями, частини складного речення мають свої інтонаційні, синтаксичні й смислові особливості. Складні речення повніше передають думку, точніше виражають зв’язки між явищами.
Синтаксис і пунктуація

197

2. Частини складного речення можуть об’єднуватися між собою різними зв’язками:

а) сурядним — за допомогою сполучників сурядності: Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко);

б) підрядним — за допомогою сполучників підрядності, відносних займенників та відносних прислівників (відносні — це ті, що й питальні, тільки виступають у ролі сполучних слів): Людині треба, щоб її робота залишалася після неї жити (Ю. Яновський);

в) безсполучниковим — за допомогою лише інтонації: Переконатися пора: зробиш зло — не жди добра (Д. Білоус).

Залежно від цього складні речення поділяються на складносурядні, складнопідрядні, складні безсполучникові і складні синтаксичні конструкції (з різними видами зв’язку).

§159. Особливості побудови складних речень

1. У складному реченні кожна його окрема частина повинна бути правильно побудована.

Наприклад, у головній частині речення: «Перше, на чому я хочу спинитися,— це на підготовці транспорту до зими»,— неправильно приєднано іменний присудок до підмета й виходить: «Перше — це на підготовці транспорту до зими». Треба: Перше — це підготовка транспорту до зими. Отже, й усе речення повинно звучати так: Перше, на чому я хочу спинитися,— це підготовка транспорту до зими.

2. Частини складного речення повинні бути логічно пов’язані між собою.

Наприклад, у реченні: «Лектор довго говорив про шляхи подолання кризи в економіці, і це мало цікавило аудиторію» — нема логічного зв’язку між його частинами. Тут сполучник /' треба замінити або на проте, або на хоч.
Предыдущая << 1 .. 71 72 73 74 75 76 < 77 > 78 79 80 81 82 83 .. 89 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed