Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
2. Однорідні члени повинні граматично однаково залежати від головного слова, бути правильно граматично оформлені.
Наприклад, не можна сказати: «Мені подобаються пригодницькі кінофільми і слухати сучасну музику». Треба сказати або: ...подобаються пригодницькі кінофільми й сучасна музика', або: ...подобається дивитися пригодницькі кінофільми і слухати сучасну музику.
He можна сказати й так: «Мій знайомий розуміє й захоплюється мистецтвом» — бо кожен із вжитих тут однорідних присудків вимагає після себе іншого відмінка. Це речення треба побудувати так: Мій знайомий розуміє мистецтво й захоплюється ним. Так само не можна поєднувати члени речення й підрядні речення як однорідні. З цього погляду речення: «Треба враховувати умови праці і наскільки виробництво забезпечене сировиною» — побудоване неправильно. Можна сказати:...враховувати умови праці і забезпеченість виробництва сировиною', або:...враховувати, які умови праці і наскільки виробництво забезпечене сировиною.
3. Однорідні члени повинні пов’язуватися з тим самим значенням головного для них слова. Наприклад, не має змісту речення: «Хвилюється море і мати за своїх дітей». Слово хвилюється тут вжито в двох цілком різних значеннях: стосовно моря воно означає «покриватися хвилями», а стосовно
Синтаксис і пунктуація
191
матері — «тривожитися». Можна лише сказати: Хвилюється море, і тривожиться мати за своїх дітей.
4. Парні сполучники не тільки... а й, як... так і тощо треба ставити строго перед однорідними членами, не захоплюючи ними інших, неоднорідних членів.
Наприклад, не можна ставити так частини парного сполучника: «Взимку я не тільки катаюся на лижах, а й на ковзанах». Треба: Взимку я катаюся не тільки на лижах, а й на ковзанах. Так само неправильно: «Ми відвідали не тільки історичний музей, а й встигли побувати в картинній галереї». Треба: Ми не тільки відвідали історичний музей, а й встигли побувати в картинній галереї.
Якщо вживається парний чи повторюваний сполучник, то прийменник слід ставити перед кожним однорідним членом: поздоровлення як від рідних, так і від друзів — а не: «поздоровлення як від рідних, так і друзів»; так само: поздоровлення і від рідних, і від друзів — а не: «поздоровлення і від рідних, і друзів».
5. Якщо в реченні при однорідних підметах є узагальнююче слово, то присудок слід узгоджувати з узагальнюючим словом, а не з однорідними підметами: Усе: і поля, і луки, і ліси — зазеленіло — а не: «зазеленіли».
6. При вживанні однорідних членів не повинно виникати непорозумінь.
Наприклад, по-різному можна витлумачити таке побажання: «Бажаю тобі видужання від хвороби і доброго здоров’я». Двозначний і такий вислів: «На півдні вже достигають солодкі апельсини й лимони». Тут треба переставити місцями однорідні члени:...лимони й солодкі апельсини, щоб не вийшло, що лимони теж солодкі.
ВНЕСЕННЯ §153. Поняття про внесення
Внесення (слова, синтаксично не пов’язані з членами речення) — це повнозначні слова в реченні, які не відповідають на питання в ньому і служать для уточнення його змісту та вираження комунікативних і модальних відношень.
Наприклад, у реченні: Мені вже, вірите, набридли мандри по чужих краях (М. Руденко) — члени речення є такі: підмет — (хто? щ о?) мандри; присудок —(що зробили?) набридли', означення — (які мандр и?) по чужих
192
Синтаксис і пунктуація
краях; додаток — (кому обридл и?) мені; обставина часу — (коли обридл и?) вже. До слова ж вірите ніякого питання тут поставити не можна. Це внесення. Воно вжите для того, щоб підкреслити достовірність інформації.
До внесень належать звертання, вставні слова й речення, вставлені слова й речення, слова-речення та вигуки.
Внесення в реченні виділяються з обох боків комами, рідше — тире. Вставлені слова й речення можуть також братися в дужки.
§154. Звертання
1. Звертання — це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді — предмет, до якого звернена мова.
Наприклад, у реченні: Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно (П. Грабовський) — слово сіваче вказує особу, до якої звернена мова.
У функції звертання найчастіше виступає іменник у кличному відмінку, рідше — у називному.
Звертання може виражатися одним словом (непоширене) і групою слів (поширене).
У діловому стилі при звертанні, вираженому власною назвою, вживають означення шановний, вельмишановний, глибо-кошановний, поважаний, поважний, високоповажний. У приватному листуванні використовують означення дорогий, люб’язний, любий, коханий, милий тощо.
2. У вимові перед звертанням паузи звичайно нема, є пауза, як правило, після нього. Але на письмі звертання обов’язково виділяється з обох боків комами: Зеленійте, доли і лужечки, і, орли, здіймайтесь ув імлі, розливайтесь, круті бережечки, по вкраїнській молодій землі! (А. Малишко).
На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику — тоді наступне слово пишеться з великої букви: Україно!Яка ж бо гарна ти! (М. Наг-нибіда).
3. У групі звертання можуть бути однорідні члени, відокремлені означення тощо. Тоді всередині такого поширеного звертання ставляться розділові знаки відповідно до загальних правил: Будь славен, мир, поля, і ріки, і цвіт ранкової зорі! (В. Сосюра). Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє! (Леся Українка).
