Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
Години називаються так: перша година п ’ятнадцять хвилин; п ’ятнадцять хвилин на другу годину; за сорок п ’ять хвилин друга година; рівно північ (або: дванадцята година ночі);
176
Синтаксис і пунктуація
двадцять хвилин за північ. При позначенні часу дії вживаються конструкції з прийменником о (об): о першій годині п ’ятнадцять хвилин, об одинадцятій годині п ’ятдесят хвилин.
5. Обставини причини вказують на причину дії чи виникнення ознаки і відповідають на питання чому? через що? з якої причини?
Вони виражаються:
а) прислівниками (таких прислівників є небагато): Прости мене, я згарячу забувся (Т. Шевченко);
б) дієприслівниками: Bicma з Малушею, натомившись, загорнулись у шкури й лягли спати (С. Скляренко);
в) іменниками з прийменниками через, від, з, за, завдяки, внаслідок, у зв ’язку з: Як же ти глянеш в очі батькові старому, що згинув від одчаю через тебе? (Леся Українка).
6. Обставини мети вказують на мету дії і відповідають на питання нащо? для чого? з якою метою?
Вони виражаються:
а) прислівниками (таких прислівників є небагато): Усі вулиці Вербівки ніби навмисне обсажені вербами (І. Нечуй-Ле-вицький);
б) неозначеною формою дієслова: Стомились хлопці, присіли спочити (77. Воронько);
в) іменниками з прийменниками для, задля, заради, по, на, з метою, в ім ’я, на честь: Чогось дівчина по воду до броду не ходить (Т. Шевченко).
7. Обставини умови називають умову, за якої може відбутися чи відбувається дія, і відповідають на питання у якому випадку? за якої умови? при якій умові?
Вони виражаються іменниками з прийменниками: При щирості між людьми, при глибокій і міцній симпатії ніякий риск не страшний! (Леся Українка).
8. Обставини допустовості називають умову, всупереч якій відбувається дія, і відповідають на питання незважаючи на що?
Вони виражаються іменниками або словосполученнями з прийменниками незважаючи на, всупереч, наперекір, попри, при і, як правило, виділяються з обох боків комами: Незважаючи на маленький вітерець, парило й робилося душно (Григорій Тютюнник).
Синтаксис і пунктуація
177
§139. Порядок слів у реченні
1. Порядок слів у реченні вільний, тобто члени речення не мають свого постійного, фіксованого місця. Але один порядок слів ми сприймаємо як звичайний, інший — як незвичайний.
Природний порядок слів називається прямим, інший — непрямим, або інверсією.
Наприклад, у реченні: Пресвятеє сонце принесло радість на землю — прямий порядок слів. А в реченні: Сонце пресвятеє на землю радість принесло (Т. Шевченко) — інверсія.
2. При прямому порядку слів, як правило:
а) першим стоїть підмет, другим — присудок: Погідне блакитне небо дихало на землю теплом (М. Коцюбинський);
б) прямий додаток стоїть після присудка: Я ніколи не шукав свого щастя під чужими небесами (М. Івасюк);
в) узгоджене означення стоїть перед означуваним словом: І вставала тоді в дитячій уяві слава бойових козацьких походів, оживали грізні січі, що колись точилися на цій землі (І. Цюпа);
г) неузгоджене означення стоїть після означуваного слова: Тимко топтався попереду і ніяк не міг знайти клямку від дверей (Григорій Тютюнник);
ґ) обставини способу дії, міри й ступеня стоять переважно перед присудком: У вікна знову стрепетом б’ється пісня, і від неї тихо бринять нижні шибки (М. Стельмах).
3. Звичайно ж у простому реченні на початку ставиться відоме, під кінець — нове, невідоме. Відоме — це може бути й те, про що говорилося в попередньому реченні, і те, що само собою зрозуміле із життя, із ситуації.
Наприклад, у казці: Жили собі дід та баба. І була у них курочка ряба. Знесла курочка яєчко, та не простеє, а золотеє — загальновідоме скрізь винесено на початок речення, а найважливіше (нова інформація) поставлено в його кінці.
4. В усній мові найважливіше слово в реченні можна виділити наголосом. Такий наголос називається логічним.
Наприклад, повідомлення: Завтра відбудеться засідання ревізійної комісії,— якщо наголосити перше слово, вказуватиме насамперед на час; якщо наголосити слово відбудеться, то це означатиме, що мовляв, не треба сумніватися в реальності цього заходу і т. д.
Таким чином, для чіткого висловлення думки має значення не тільки правильний добір слів, а й правильна розстановка їх, правильне наголошування потрібного слова.
178
Синтаксис і пунктуація
§140. Повні й неповні речення
За наявністю членів, потрібних для висловлення думки, прості речення поділяються на повні і неповні.
1. У повному реченні є всі потрібні члени речення. Воно зрозуміле й поза контекстом.
У неповному — бракує одного або більше потрібних членів, які встановлюються з контексту або ситуації.
Наприклад, речення: 3 одного берега у ставок сосни заглядають, а з другого, протилежного — дуби (Остап Вишня) — складається з двох простих: 1. З одного берега у ставок сосни заглядають. 2. Аз другого, протилежного — дуби. Перше речення зрозуміле без другого. Воно повне. Друге ж речення — само по собі не зрозуміле. Воно неповне, бо в ньому пропущено слова: берега, у ставок, заглядають (повне, воно б мало такий вигляд:... а з другого, протилежного берега у ставок заглядають дуби).
