Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ §135.Додаток
Додаток — другорядний член речення, який відповідає на питання непрямих відмінків кого? чого?, кому? чому? і т. д. Найчастіше він називає предмет, рідко — дію.
Синтаксис і пунктуація
171
Додаток, як правило, виражається іменником, займенником або іншою частиною мови в значенні іменника: Бажав я (для кого?) для скованих (чого?) волі, (для кого?) для скривджених кращої (чого?) долі і рівного (чого?) права (для кого?) для всіх... (І. Франко). Часом він виражається словосполученням: (кого? що?) Три явори посадила сестра при дорозі (Т. Шевченко). Іноді — неозначеною формою дієслова: Я так люблю (кого? щ о?) сіяти! (О. Довженко).
Розрізняються додатки прямі, непрямі й інфінітивні.
1. Прямий додаток залежить від перехідного дієслова і стоїть у знахідному відмінку без прийменника, тобто відповідає на питання кого? що?
Наприклад, у реченні: Данько розповідає дорослим свої казки про далеке місто щастя (0. Гончар) — прямий додаток (кого? що?) казки. Іменник місто хоч і стоїть у знахідному відмінку, проте має при собі прийменник про, тому це непрямий додаток.
Прямий додаток може стояти і в родовому відмінку:
а) якщо перед перехідним дієсловом є заперечна частка не: Треба не губити напрямку, бачити попереду верхів’я гори й іти крізь хащі (Ю. Яновський);
б) якщо дія переходить на частину предмета, названого іменником: Узяла муки пшеничної, замісила водою (Г. Квітка-Основ ’яненко).
2. Усі інші додатки — непрямі. Зокрема непрямими є додатки:
а) виражені знахідним відмінком з прийменником або будь-яким іншим відмінком: Турбуюсь я не за домівку, тривожусь я не за куток, ще буде й сонця і квіток! (77. Тичина);
б) пов’язані з іменником, прикметником, дієприкметником, прислівником: Тепло дихнула в лице пухка рілля, повна спокою і надії (М. Коцюбинський). Линуло далеко по лісу мрійливе й приємне туркотіння горлиць (А. Шиян).
3. Додаток, виражений неозначеною формою дієслова, називається інфінітивним.
Наприклад, у реченні: Старий Кайдаш загадав звечора Кайдашисі та Мелашці гребти сіно, а Лаврінові косити ячмінь (І. Нечуй-Левицький) — підмет Кайдаш, присудок — лише загадав, бо дію, названу неозначеними формами дієслова гребти і косити, виконуватимуть інші, не Кайдаш. Тут гребти і косити — додатки (вони відповідають на питання щ о загадав?).
172
Синтаксис і пунктуація
§136. Означення
Означення називає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий?у будь-якому відмінку, а також на питання скількох? скільком? скількома? на скількох? (крім називного й знахідного відмінків).
Означення виражається найчастіше прикметником, дієприкметником, займенником, рідше — іншими частинами мови: Соняшники заплуталися своїми жовтими головами в гіллі (І. Нечуй-Левицький). Збита кіньми курява стояла високим стовпом на вулиці й затуляла весь будинок (П. Панч).
Означення бувають узгоджені й неузгоджень
1. Узгоджене означення до означуваного слова приєднується зв’язком узгодження, тобто узгоджується з ним у роді, відмінку й числі.
Узгоджені означення виражаються прикметниками, дієприкметниками, числівниками, займенниками (крім особових його, її, їх): В гречках некошених стоїть барвистий мед, натруджено-густий, немов земля пахуча (А. Малишко). В єдиний звук мільйони струн народних злиті — у цій пшениці, в цьому житі! (М. Рильський).
2. Неузгоджене означення до означуваного слова приєднується зв’язком керування або прилягання.
Неузгоджені означення виражаються іменниками, особовими займенниками, неозначеною формою дієслова, словосполученням: До мене підходить людина (яка?) середнього віку (О. Довженко). Година (яка?) для праці настала (Леся Українка). Дорога (яка?) ліворуч була наглухо закрита дубовими завалами (О. Гончар). Одні тільки бажання (які?) творити добрі діла й зостались при мені на все життя (О. Довженко).
§137. Прикладка
Прикладка — різновид означення. Вона називає ознаку предмета і водночас, будучи виражена іменником, дає йому нову назву.
Прикладка, як і взагалі означення, відповідає на питання який?: Освітлений вогнями, підходить пароплав (який?) «Тарас Шевченко» (О. Довженко). Водночас прикладку можна використати і в ролі означуваного члена, якщо цей член
Синтаксис і пунктуація
173
пропустити: Освітлений вогнями, підходить «Тарас Шевченко». У попередньому реченні в ролі підмета виступає слово пароплав, а в цьому — «Тарас Шевченко», яке в попередньому було прикладкою.
1. У лапки беруться й не змінюються тільки ті прикладки, що означають умовні назви газет, журналів, творів, заводів, підприємств (без слова імені), пароплавів, колективів тощо: Я на палубі пароплава «Некрасов» (О. Довженко). Ніякої робітничої маси в організаціях «Гарт» і «Плуг» не було і ще довгенько не буде (М. Хвильовий).
Якщо така прикладка вживається без означуваного слова (тобто як самостійна назва), то вона так само береться в лапки, але змінюється: Вважаючи боротьбу між «Гартом» і «Плугом» за недоцільну, ми в той же час стверджуємо: молоде мистецтво може вигартуватись тільки в процесі баталій по художніх установках (М. Хвильовий).
