Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
2. В односкладному означено-особовому реченні є лише присудок, а особа-діяч (я, ти, ми, ви) безпомилково встановлюється із закінчення дієслова.
Головний член (присудок) у такому реченні виражений дієсловом у першій або другій особі дійсного й наказового способів. Наприклад, у реченнях: Назриваю в гаю запашного зілля, запашного зілля, вибуялих трав (В. Чумак). Любимо Вкраїну, та не сліпо, щирим серцем, чистою душею (О. Підсу-ха). Так шуміть же, гаї неозорі, і, сади, зацвітайте, як дим (В. Сосюра)— самі закінчення дієслів указують на особу: (я) назбираю, (ми) любимо, (ви) шуміть, зацвітайте. Підмет тут не обов’язковий.
3. У неозначено-особовому реченні неназвана особа-діяч мислиться як хтось із певного кола людей.
Головний член (присудок) у такому реченні виражений дієсловом у 3-й особі множини або, якщо «йдеться про минулий час, у формі множини. Наприклад, у реченнях: На ланах співають ще не часто, і сьогодні в полі день важкий (Л. Талалай). Мене любили, я любив — і це найбільше в світі щастя (М. Стельмах) — присудок співають має форму 3-ї особи множини, а любили — форму множини; з них можна
Синтаксис і пунктуація
169
здогадуватися, що співають хлібороби, а любили близькі люди. Але вони конкретно не названі.
4. В узагальнено-особовому реченні неназвана особа-ді-яч мислиться як будь-хто з людей.
Ці речення найчастіше використовуються в прислів’ях, а також у науковій та, рідше, в художній літературі. Головний член (присудок) у такому реченні, як правило, виражений дієсловом у 2-й особі однини чи множини. Наприклад, дії, названі в реченнях: Що посієш, те й пожнеш (Нар. творчість). Беремо пробірку, наливаємо в неї дистильованої води (З підручника),— може виконувати будь-хто.
5. У безособовому реченні дія мислиться як незалежна від будь-якого діяча.
Головний член (присудок) у такому реченні буває виражений:
а) безособовим дієсловом або особовим, що має безособове значення: Тим часом розвиднялося, світало (М. Рильський). У лузі пахне вогкою травою (О. Гончар);
б) безособовою формою дієслова на -но, -то: Широке подвір ’я було захаращено цеглою, дошками, довжелезними залізними балками (О. Донченко). Слово подвір ’я тут не підмет, а додаток, який відповідає на питання кого?що? Постанову громадську скасовано, землю зовсім забрано від Дениса (Б. Грінченко);
в) прислівником або прислівником у поєднанні з неозначеною формою дієслова: Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява... (О. Довженко). Кажуть, легше повалити, ніж звести будівлі стіни (П. Воронько);
г) словами немає (нема), не було, не буде, при яких є додаток у родовому відмінку: Де нема святої волі, не буде там добра ніколи (Т. Шевченко).
6. В інфінітивному реченні йдеться тільки про дію.
Головний член (присудок) у ньому виражений неозначеною формою дієслова без будь-яких допоміжних слів: Проти рожна перти, проти хвиль плисти, сміло аж до смерті хрест важкий нести! (І. Франко).
При неозначеній формі дієслова в таких реченнях може вживатися частка би (б): Сидіть би вам тільки на печі та жувать калачі (Т. Шевченко). Отак би жити синім квітнем під небом зоряно-рясним (А. Малишко).
Найчастіше інфінітивні речення виступають у ролі підрядних речень мети: 3 самого ранку узявся був за лопату, щоб прогорнути хоч стежку (Панас Мирний). Перестріти зло, щоб
170
Синтаксис і пунктуація
спинити, й перестріти добро, щоб підсобити, — хто ж не мріє про таке (А. Мороз).
7. У називному реченні називається предмет, але нічого не говориться про дію.
Головний член (підмет) у ньому виражений іменником у називному відмінку: Зима. Холоднеча. Засніжений ліс
(М. Стельмах).
При головному члені можуть бути означення й додатки: Курява, собачий ґвалт, ревіння верблюдів, скрипіння гарб. Цілий ярмарок стоїть біля майстерень (О. Гончар). Але якщо в реченні є будь-яка обставина, то це речення не називне, а двоскладне з пропущеним присудком. Наприклад, у реченні: Серед лісу ставок, очеретом з одного боку прикрашений (Остап Вишня) — обставина серед лісу вказує на те, що тут пропущено присудок є, лежить, видніється. Отже, це речення двоскладне.
Називне речення може починатися вказівними частками ось, он: Ось місяць, зорі, солов’ї (77. Тичина).
8. Речення, виражене неповнозначним словом (вигуком або часткою), яке виступає замінником цілого речення, називається словом-реченням.
У ролі слів-речень виступають стверджувальні слова так, авжеж, аякже, атож, еге, еге ж, ага, добре, гаразд, точно, звичайно, ще б пак, та вже ж; заперечні — ні, навпаки, неправда; питальні — ну, та ну, невже, хіба, га, справді; спонукальні — годі, геть, цить, гайда, стоп, ура, караул, ґвалт, доволі, ша, тс-с-с, ну; емоційно-оцінні — ого, ох, ах, ех, хм, тьфу, овва, ат, пхе, он як, тож-то й ба, от тобі й маєш, хай йому цур; слова мовного етикету спасибі, дякую, вибачте, будь ласка, прошу тощо.
Слова-речення характерні для розмовного й художнього стилів. Вони можуть виступати самостійно і в складі повноцінних речень.
У словах-реченнях підмет і присудок не виділяються.