Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
1. При однорідних підметах, вжитих в однині й пов’язаних єднальним зв’язком, дієслово-присудок ставиться як у множині (частіше), так і в однині залежно від того, на чому більше зосереджується увага: на дії чи на предметах: Радіють і садок, і поле, і долина (Л. Глібов). Чорніє поле, і гай, і гори (Т. Шевченко).
2. При підметі, вираженому кількісним числівником або поєднанням кількісного числівника чи кількісного слова з іменником, присудок ставиться:
а) в однині, якщо увагу зосереджено на кількості: Сиділо нас чоловіка з вісім (А. Тесленко). Багато людей підпушувало землю навколо кожного деревця (О. Довженко);
б) у множині, якщо увагу зосереджено на дії: Ой, три шляхи широкії докупи зійшлися (Т. Шевченко).
Ця тенденція дуже добре простежується в реченні: Біля прилавка стояло двоє селян і переказували продавцеві, напевно, останні новини (П. Панч) — де при тому самому підметі двоє селян перший присудок стояло вжито в однині (несуттєва дія), а другий переказували— у множині (важлива дія).
3. При підметах, виражених іменниками більшість, меншість, частина, половина, решта тощо, дієслово-присудок ставиться в однині і в тому самому роді, що й підмет: Більшість проголосувала за резолюцію.
4. При підметах, виражених займенниками хто, дехто, хтось, ніхто, хто-небудь присудок у минулому часі має форму чоловічого роду, у теперішньому й майбутньому — форму однини: Люди, хто знав, мовчать та примічають (Г. Квітка-Основ’яненко). Сидять собі, розмовляють, а дехто й куняє (Т. Шевченко).
При займеннику ви, що вживається для вираження пошани до однієї особи, присудок ставиться в множині: Може, ви, дядечку, чого-небудь попоїли б (І. Карпенко-Карий). Ви не журіться, мамо. Я піду в найми (М. Коцюбинський). Степане Михайловичу, ви готові очолити відділ ?
5. При абревіатурах присудок ставиться в тому самому
Синтаксис і пунктуація
167
роді й числі, що й головне слово в словосполученні, від якого утворено абревіатуру: УАН (Українська академія наук) була заснована в 1918 році при сприянні гетьмана Павла Скоропадського. Райвно (районний відділ народної освіти) розглянув питання забезпечення шкіл підручниками.
§133. Тире між групою підмета і групою присудка
1. Між групою підмета і групою присудка тире звичайно не ставиться: Київ прекрасний за всякої пори (І. Цюпа). А навкруги вся ніч переповнена розміреним шумом хлібів (О. Гончар). Я син народу, що вгору йде, хоч був запертий в льох (І. Франко).
2. Тире між групою підмета і групою присудка ставиться, якщо між ними чується вичікувальна пауза і в групі присудка є вказівні частки це, то, ось, значить або їх можна підставити.
У реченнях: Життя без книг — це хата без вікна (Д. Пав-личко). Сміле слово — то наші гармати, світлі вчинки — то наші мечі (77. Грабовський) — тире між групою підмета і групою присудка ставиться, бо є вказівні частки. У реченні ж: Пісня і праця — великі дві сили! (І. Франко) — можна підставити частку це в групу присудка великі дві сили. Так само в реченні: Обов ’язок лікаря — лікувати хворого (О. Гончар) — частку це можна підставити в групу обов ’язок лікаря (група присудка).
3. Тире між групою підмета і групою присудка ставлять також тоді, коли хочуть виділити присудок. В усній мові тут робиться вичікувальна пауза й далі підвищується тон.
У реченнях: Земля наша — як та книга, писана не пером, а шаблями та списами, овіяна легендами (І. Цюпа). Твій кожен мур, твій кожен камінь — рідний, твій кожен дім — знайомий, любий, свій (М. Бажан) — тире між групою підмета і групою присудка зумовлене не структурою речень, а інтонацією, якої хотіли надати їм їхні автори.
§134. Типи простих речень за способом вираження головних членів
Синтаксичний центр речення може бути виражений як підметом і присудком, так і лише одним головним членом, який поєднує в собі значення і підмета, і присудка,— другий головний член у такому реченні не потрібний.
Залежно від цього розрізняються прості речення дво-
168
Синтаксис і пунктуація
складні й односкладні. Односкладні в свою чергу за значенням головного члена поділяються на односкладні означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні і називні. Окремо стоять слова-речення (інакше: нерозчленовані речення).
1. Найпоширеніші в українській мові двоскладні речення.
Двоскладним називається речення, у якому обов’язково повинні бути обидва головні члени — і підмет, і присудок.
Наприклад, речення: Я так люблю зимові вечори в людському домі, де зростають діти (І. Жиленко) — складається з двох простих двоскладних речень (синтаксичні центри: я люблю, діти зростають).
Іноді в двоскладному реченні якийсь головний член може бути пропущений, але він легко встановлюється з контексту або ситуації. Наприклад, у реченні: Ранні пташки росу п ’ють, а пізні сльози ллють (Нар. творчість) — у другій частині немає підмета, але він домислюється з контексту: пізні пташки сльози ллють. Так само в реченні: Час тече, немов пісок з долоні (77. Воронько) — у другій частині немає присудка, але він встановлюється з першої частини: немов пісок тече з долоні. Отже, усі ці речення двоскладні.
