Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
Допоміжними бувають:
а) дієслова стати, почати, перестати, кінчити, могти, сміти, хотіти, зволити, мусити, мати, пробувати, братися, збиратися, наміритися, заходжуватися, намагатися, зуміти тощо;
б) прикметники повинен, зобов’язаний, змушений, здатний, готовий, рад, згоден, ладен, спроможний, схильний тощо;
в) сполучення слів у змозі, не в змозі, не в силі, у стані,
164
Синтаксис і пунктуація
мати змогу, мати можливість, мати право, мати намір, дати можливість тощо;
г) прислівники (в безособових реченнях) треба, потрібно, слід, необхідно, доцільно, варто, можна, важко, легко, приємно, гарно, любо, гріх, сором, жаль, пора тощо.
Основна дія в такому присудку називається неозначеною формою дієслова, допоміжні ж слова вказують лише на її додаткові ознаки.
Наприклад, у реченнях: Україні, Ti люду хочу я служити (77. Тичина). Батьківщино моя! Я готовий відповідати за тебе як твій громадянин (В. Земляк). Ми нічого спинити не в силі (В. Сосюра). Як любо йти коханою землею і рідний вітер пити без кінця! (В. Сосюра) — складеними дієслівними присудками виступають хочу служити, готовий відповідати, не в силі спинити, любо йти, любо пити.
3. Складений іменний присудок виражається іменником, прикметником, дієприкметником, числівником, займенником у поєднанні з дієсловом-зв’язкою.
У ролі дієслів-зв’язок виступають дієслова бути (у теперішньому часі звичайно опускається), становити, стати, робитися, залишатися, вважатися, називатися, уявлятися, являти собою, правити за тощо.
Наприклад, у реченнях: Неописанно чудова літня ніч в степах України (О. Довженко). Поезія — це праця зрима, думка смілої весни (М. Рильський). Темрява в садку стала густіша (М. Коцюбинський). Густа тінь у воротах повітки, при ясному сонці, здавалась чорною (І. Нечуй-Левицький). Було літо, і за кабінет мені правив садок (П. Панч) — складеними іменними присудками виступають чудова, це праця, це думка (відсутність дієслова-зв’язки тут вказує на теперішній час), стала густіша, здавалась чорною, правив за кабінет.
До складених іменних слід віднести також присудки, виражені прислівниками, у тому числі й у безособових реченнях: Ми завжди напоготові (Остап Вишня). Холодно й лячно людині, коли вона самотня (М. Стельмах). І так мені чомусь робилося тоскно, так жалко, що світ споганіє (О. Довженко).
Іменна частина складеного присудка стоїть звичайно в називному відмінку. Проте, коли іменна частина називає якусь непостійну, набуту ознаку, тоді вона ставиться в орудному відмінку: Непомітно для батьків син став дорослим (і дорослий). Переважно на тимчасовість якихось функцій вказує прийменник за із знахідним відмінком: У групі він був за старшого. Іноді іменна частина може стояти й у родовому
Синтаксис і пунктуація
165
відмінку: Хмельницький був іншої думки (П. Панч). Вона була доброго рибацького роду (Ю. Яновський).
До складеного іменного присудка можуть входити уточ-нювальні (порівняльні) частки як, ніби, наче, неначе, мов, немов, немовбито. Кома перед такими частками не ставиться, іноді може ставитися тире: Голова без розуму як ліхтар без свічки (Нар. творчість). Ніч — мов криниця без дна (М. Рильський).
Лише біля присудка бувають (або можна підставити) вказівні частки це, то, ось, значить. Тому в реченні: Яке це щастя — жити на цій землі! (О. Довженко) — присудок це щастя, а жити тут підмет.
4. Складні присудки бувають двох видів: співвідносні із складеними дієслівними присудками (складні дієслівні) і співвідносні із складеними іменними (складні іменні).
Складний дієслівний присудок виражається словоспо-( лученням, у якому головним членом є інфінітив, а залеж-( ним — іменна частина мови, у поєднанні з допоміжним словом.
Наприклад, у реченнях: Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну (Леся Українка). Надія не могла лишатись байдужою (Я. Ваш) — складними дієслівними присудками є хотіла б стати піснею, не могла лишатись байдужою. У них основна думка передається інфінітивними словосполученнями стати піснею і лишатись байдужою.
Складний іменний присудок виражається, як правило, прикметником у поєднанні з повнозначним дієсловом (такий присудок називають ще подвійним).
Наприклад, у реченнях: Черешні тут росли високі й розкішні (О. Гончар). Шлях стелився їм далекий (3. Тулуб). Вони сиділи мовчазні (Ю. Смолич) — складні присудки росли високі й розкішні, стелився далекий, сиділи мовчазні. У кожному з цих речень ніби по два повноцінні присудки, хоч, щоправда, роль першого присудка, вираженого дієсловом, наближається тут до ролі дієслова-зв’язки, його можна було б без великої шкоди для змісту замінити дієсловом-зв’язкою бути: Черешні тут були високі й розкішні. Шлях їхній був далекий. Вони були мовчазні.
5. Є також речення, у яких присудка нема (він пропущений або взагалі не потрібний). Навколо тільки дрімучий тютюн, мак та кукурудзяні тополі й соняшники. Я в тютюн. Пірат за мною (О. Довженко).
166
Синтаксис і пунктуація
§132. Узгодження присудка з підметом
Присудок з підметом пов’язується переважно підрядним зв’язком узгодження. Наприклад, у реченні: Вдень пригріло сонце, почалася відлига (О. Довженко) — присудок пригріло стоїть у тому самому середньому роді однини, що й підмет сонце, так само присудок почалася має той самий жіночий рід однини, що й підмет відлига. Водночас цей зв’язок має деякі свої особливості.
