Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Ющук И.П. -> "Практический справочник по украинскому языку" -> 63

Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.

Ющук И.П. Практический справочник по украинскому языку — К.: Родной язык, 1998. — 225 c.
Скачать (прямая ссылка): prakticheskiyspravochnikpoukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 57 58 59 60 61 62 < 63 > 64 65 66 67 68 69 .. 89 >> Следующая


б) друга дужка й будь-який знак після неї: На мене хтось-то набрехав (бодай би той добра не знав!), що я хабарики лупила... (Л. Глібов). Скажу я, люди добрі, й вам (до казки приказка годиться хоч і панам): не плюй в колодязь: пригодиться води напиться (Л. Глібов).

Перед першою дужкою ніякі розділові знаки не ставляться: Чи справді так було, чи, може, хто збрехав (хто ворогів не мав!),— а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі (Л. Глібов).

ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ. ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ §130. Підмет

Підмет називає діяча й відповідає на питання хто? Що?

Діячем у реченні може виступати будь-який предмет або опредмечена дія чи ознака, яким приписується якась дія, стан або змінна ознака.

1. Найчастіше підмет виражається іменником, займенником чи іншою частиною мови в значенні іменника: На вулицях блідне вогнів (хто? що?) намисто, і (хто? Що?) ранок злітає, як (хто? що?) спів, на місто (В. Сосюра). Серед неба горить (хто? що?) білолиций (Т. Шевченко). Як (хто? що?) я люблю оці години праці, коли (хто? що?) усе навколо затиха (Леся Українка).

Щоб перевірити, чи правильно визначено підмет, слід спробувати замінити його займенником він, вона, воно, вони
162

Синтаксис і пунктуація

в називному відмінку. Якщо в реченні така заміна можлива, то це підмет, якщо ні — то додаток або звертання.

Наприклад, у реченні: Закінчено жнива, останній сніп накошено пшениці (А. Малишко) — не можна замінити ні слова жнива займенником вони, ні слова сніп займенником він. Отже, тут жнива і сніп не підмети. А в реченні: Жнива закінчились, і ліг останній сніп на тік — така заміна можлива: жнива на вони, сніп на він. Тому тут ці слова — підмети.

2. У підрядних реченнях підмет буває виражений займенником хто, що, який. Слово що може бути й сполучником. Підметом воно виступає лише тоді, якщо його можна замінити займенником який або іменником у називному відмінку.

Наприклад, у реченні: Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами (Леся Українка) — слово що — підмет, бо його можна замінити займенником який: який (Прометей) не творив... А в реченні: Льотчикові аж дивно було чути, що пращури його були чумаками (О. Гончар) — заміна слова що займенником який неможлива, отже, що тут не підмет (підмет тут пращури, а що — сполучник).

3. Іноді підмет буває виражений неозначеною формою дієслова, до якої не можна поставити питання хто? щ о ? У такому разі підмет визначаємо за змістом.

Наприклад, у реченні: Жити — добро робити (Нар. творчість) — підмет жити, бо від цього слова можна поставити питання: а що це значить?

4. Підмет, виражений одним повнозначним словом, називається простим.

Підмет може виражатися й словосполученням. Такий підмет називається складеним.

Складений підмет найчастіше виражається:

а) словосполученням типу батько з сином, при якому присудок стоїть у множині: Межи втікачами були й (хто? що?) Остап з Соломією (М. Коцюбинський);

б) словосполученням типу хтось із них: (хто? що?) Кожний з нас трьох мав свого улюбленого героя в кла-сичній літературі (Ю. Смолич);

(в> поєднанням кількісного слова з іменником: (хто? що?) Багато літ перевернулось, (хто? що?) води чимало утекло (Т. Шевченко). Ось вигулькнула з-за гори (хто? що?) ціла колонія вітряків (М. Коцюбинський);

г) поєднанням слів близько, більше, менше, понад, з, до з числівниковим словосполученням: І на постріли, і на крик
Синтаксис і пунктуація

163

вибігають (хто? що?) чоловіка з п’ять хуторян (Остап Вишня);

ґ) іншими словосполученнями: Помовчавши трохи,

(хто? що?) Кирило Іванович починає розповідати (Остап Вишня). Вабить знов мене (хто? що?) Чумацький Цілях, що осінні перетнув сузір’я (П. Воронько).

5. Є речення, у яких підмета нема і він не потрібний: Прокидаюсь на березі Десни під дубом (О. Довженко). Прохолодою повіяло з лісу (М. Стельмах).

§131. Присудок

Присудок називає дію, стан або змінну ознаку діяча й відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться?у якому стані він перебуває? який він є? хто або що він є? що робиться? тощо.

За способом вираження присудки бувають прості дієслівні, складені дієслівні, складені іменні та складні.

1. Присудок, виражений дієсловом у дійсному, умовному або наказовому способі, називається простим дієслівним.

Наприклад, у реченнях: Я бачу наперед себе ціле покоління таких молодих сил, що будуть, як орли, облітати нашу країну і шукатимуть для неї простору (В. Стефаник). В труді твори красу життя (77. Тичина). Гуляв би я понад Дніпром по веселих селах та співав би свої думи (Т. Шевченко) — простими присудками виступають дієслова бачу, будуть облітати, шукатимуть (дійсний спосіб), твори (наказовий спосіб), гуляв би, співав би (умовний спосіб).

До простих дієслівних слід зараховувати й присудки, виражені лише неозначеною формою дієслова без допоміжних слів: Хіба ж мені, мамо, цілий вік у чотирьох стінах сидіти і світа Божого не бачити? (Панас Мирний).

2. Складений дієслівний присудок виражається неозначеною формою дієслова в поєднанні з допоміжним словом.
Предыдущая << 1 .. 57 58 59 60 61 62 < 63 > 64 65 66 67 68 69 .. 89 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed