Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
Суфікс -ну- при цьому може випадати: мерзнут — мерз, збліднути — зблід, заслабнути — заслаб (і заслабнув)', але: стукнути — стукнув, гукнути — гукнув.
Дієслова в минулому часі за особами не змінюються, змінюються тільки за родами (в однині) і числами.
2. Форми давноминулого часу творяться приєднанням до форм минулого часу відповідних форм минулого часу дієслова бути: почав був, почала була, почало було, почали були.
Дієслово в давноминулому часі виражає дію, що тривала якийсь час, але була перервана іншою дією в минулому: Я вже зібрався був, та не поїхав через родинні обставини і влаштувався на роботу в редакцію харківської газети (О. Довженко). Він щось почав був говорити, та судді річ його спочатку перебили (Є. Гребінка).
§87. Змінювання дієслів у теперішньому та майбутньому часі доконаного виду
Дієслова в теперішньому та майбутньому часі доконаного виду змінюються за особами й числами. За характером осо-
Морфологія і правопис
109
бових закінчень дієслова поділяються на першу, другу та архаїчну дієвідміни.
1. До І дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають е(є), а в третій особі множини — закінчення -уть (-ють): кажеш, каже, кажемо, кажете, кажуть; зуміє, зумієш, зуміємо, зумієте, зуміють.
2. До II дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають и(ї), а в З- й особі множини — закінчення -ать (-ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; склеїш, склеїть, склеїмо, склеїте, склеять.
Отже, дієслова І та II дієвідмін на письмі мають такі особові закінчення:
Число Особа І дієвідміна II дієвідміна
Однина 1-а 2 • >> • 2 І ? І
2-а -еш, -єш -иш, -їш
3-я -е, -є -ить, -їть
Множина 1-а -емо, -ємо -имо, -їмо
2-а -ете, -єте -ите, -їте
3-я -уть, -ють -ать, -ять
3. До архаїчної дієвідміни належать дієслова дати, їсти й повісти та префіксальні похідні від них (дієслова давати, відповідати належать до І дієвідміни).
Змінюються вони так:
Число Особа дати їсти повісти
Однина 1-а дам їм повім
2-а даси їси повіси
3-я дасть їсть повість
Множина 1-а дамо їмо повімо
2-а дасте їсте повісте
3-я дадуть їдять -
У 3-й особі множини дієслова на -повісти не вживаються, їхнє значення тут предається іншими словами: повісти, розповісти — розкажуть; відповісти — дадуть відповідь; доповісти — повідомлять, прозвітують.
110
Морфологія і правопис
4. Дієслово бути в теперішньому часі в усіх особах має форму є. Лише в художній літературі можуть траплятися архаїчні форми 2-ї та 3-ї особи: ecu, єсть, єсте, суть. У майбутньому часі дієслово бути має закінчення І дієвідміни: буду, будеш, буде, будемо, будете, будуть.
5. Для особових форм дієслова характерні такі особливості:
а) ненаголошені е(є) та и(ї) в закінченнях у вимові звучать майже однаково, наприклад: пишемо звучить майже як [пишимо], будуєш — майже як [будуйіш], сушите наближається до [сушете]; це треба мати на увазі при написанні спо-собових форм дієслова;
б) буквосполучення -шся в 2-й особі однини читається як с‘с‘а (вчишся [вчис‘с‘а], пнешся [пнес‘с‘а]); буквосполучення -ться в третій особі однини й множини (яке, до речі, завжди пишеться з м’яким знаком) звучить як ц‘ц‘а (вчиться [вчиц‘ц‘а], вчаться [вчац‘ц‘а]);
в) у 3-й особі однини дієслова II дієвідміни обов’язково мають у кінці звук т‘: просить, бачить, гоїть (в усній мові можна почути: просе, баче, гоє);
г) у 1-й особі множини в кінці виступає звук о: ведемо, говоримо, будуємося; форми без кінцевого о (ведем, говорим, будуємся) допустимі лише в розмовній мові та в поезії.
§88. Визначення дієвідміни дієслова
1. Дієвідміну дієслова можна визначити:
а) за 3-ю особою однини, якщо наголос падає на закінчення: веде, береже, принесе (І дієвідміна); біжить, кричить, шумить (II дієвідміна);
б) за 3-ю особою множини по закінченнях -уть (-ють) і -ать (-ять): пишуть, виконують, клопочуться (І дієвідміна); нівечать, чистять, дивляться (II дієвідміна).
2. Безпохибно дієвідміна дієслова визначається за основою інфінітива (неозначена форма без суфікса -ти: працювати, терпі-ти, чисти-ти, допомог-ти).
Якщо основа інфінітива закінчується суфіксами -і- (-Ї-), -и- або після шиплячого -а- і цей суфікс у 1-й особі однини випадає, то дієслово належить до II дієвідміни. Якщо дієслово не відповідає цим умовам, то воно належить до І дієвідміни.
Наприклад, дієслова брязкотіти — брязкочу, гоїти — гою, бачити — бачу, сушити — сушу, кричати — кричу, одер-
Морфологія і правопис
111
жати — одержу (у яких суфікси -і-, -и- та після шиплячого -а- випадають) належать до II дієвідміни. Дієслова молоти, боротися, в’янут, класти, повзти, брязкотати, дихати, стругати (у яких нема суфіксів -і-, -и- та після шиплячого -а-), радіти — радію, синіти — синію, бажати — бажаю, помічати — помічаю (у яких ці суфікси не випадають) належать до І дієвідміни. У дієсловах бити, лити, жати, почати тощо звуки и та а не є суфіксами (входять до кореня), тому ці дієслова належать також до І дієвідміни.
