Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
Ось один з багатьох можливих прикладів художнього стилю:
— А ці абрикоси і всередині жовті чи тільки зверху?
— Хтозна. Я тільки кісточку бачив: гостренька така з одного боку, а з другого тупіша...
Вступ
I
— Мені здається, що вони гарячі. Оце ніч, а вони гарячі...
— По-моєму, вони в пушку, еге ж?
— Хтозна... Скоро ось взнаємо.
Вогонь почав пригасати. Тільки жарок ще грав і мінився.
— Ану, Па’, сходи ще ти подивися за ІЇІтокалом, твоя черга,— сказав Силка. Прислухався.— Цсс, наче хтось іде,— зашепотів.— О, чуєш ?
Угорі справді щось наче протупало і зникло. Потім звідти покотилася грудка, упала в наше багаття, і з нього шугнули іскри. Ми посхоплювалися на ноги і задерли голови, а>іе після вогню не бачили й на крок від себе.
— He бійтеся, це я,— хрипко сказав хтось ізгори.
До наших ніг потекла дрібна глина, а слідом за нею з "їхав... Што-кало. Він тримав обома руками біля грудей кепку з абрикосами...
— Нате, їжте та йдіть уже додому, бо мені спать хочеться.— Штокало дихнув на нас ядучим тютюновим духом з рота.— Сідайте, чого ви постовпіли? Хто ж так лагодиться красти? Кричать, балакають, не тільки мені,— у село чути. Вогонь кладуть! Злодії називається... Тихо треба, якщо вже замірилися красти!
— Ta ми, діду, тільки покуштувати хотіли! — вигукнув щиро Чи-це-я-чи-не-я.— Хіба ми красти?.. (Григір Тютюнник).
5. Розмовний стиль властивий насамперед усному побутовому мовленню, але його елементи використовуються також у художній літературі та публіцистиці.
Для цього стилю характерна розмаїтість ритміко-мелодійних варіацій, велика кількість експресивних та емоційно-оцінних слів, неповні, а також складні безсполучникові речення. У ньому досить широко використовуються просторічні елементи тощо. Наприклад:
Ой люди добрі! Що мені на світі Божому робить ? He можна, не можна за лихими сусідами на селі вдержатись. Хоч зараз спродуйся, пакуйся — та вибирайсь на кубанські степи! Дав же мені Господь сусід — нічого казать! Aie ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов’їха. Ta що й говорить? Хіба ж ви її не знаєте? Чи є ж така — не то що на селі, а>іе й в цілому світі? Боже мій! Так уже її обминаю, обходжу десятою вулицею; отже ж зачепить! Якби я під землею лежша, вона б мене, капосна, і там знайшла б. А я, собі на лихо, edajiacb добра. І, Господи! Я б її до віку не зачепила, якби вона мене не зачіпала. Ще, на біду, й чоловік мій, Омелько, вдався вже геть-то гнучкий, як батіг з клоччя. Ta що й говорить! Од такої баби, як Палажка, не тільки я з Омель-ком, але навіть дві люті собаки не одгризлись би. На моє безголов ’я и хати наші на однім кутку, через улицю, і поле наше поруч (І. Нечуй-Левицький).
8
Лексика
ЛЕКСИКА
Лексика (від гр. Iexikos «словниковий») — це словниковий склад мови з фразеологією включно. За допомогою лексики ми членуємо навколишній та свій внутрішній світ і всьому даємо назви. Розділ науки про мову, який вивчає лексику в усьому її обсязі, називається лексикологією.
§3. Словниковий склад мови
1. Мова складається із слів. Усі слова мови становлять її словниковий склад, або лексику.
Лексика української мови надзвичайно багата. Вона дає змогу передавати найтонші відтінки душевних переживань і найскладніші наукові поняття, описувати будь-які явища природи і найрізноманітніші стосунки між людьми.
Кожне слово в мові має одне або кілька значень. За значенням слова бувають:
а) повнозначні, які називають предмети (людина, учитель, депутат, відвідувач, ведмідь, горобець, земля, будинок, стілець, дощ, вітер, думкй); їхні ознаки (розумний, добрий, свіжий, теплий, давній, стандартний, машинобудівний); дію і стан (працювати, сидіти, міркувати, дбати, нехтувати, розвиватися, чорніти)', обставини (швидко, глибоко, давно, пізно, праворуч, навмисне, згарячу)',
б) вказівні, які не називають явищ, а лише вказують на них і стають зрозумілі тільки в контексті, в поєднанні з іншими словами: займенники (він, той, такий, стільки); числівники (сім, двадцять чотири, мільйон); вигуки (ой, ах);
в) службові, які вказують на різні зв’язки між явищами: прийменники (на, з, під), сполучники (і, або, тому що), частки (навіть, ось, же).
2. Крім того, слова поділяються:
а) за походженням — на українські й іншомовні;
Лексика
9
б) за кількістю значень — на однозначні й багатозначні;
в) за сферою вживання — на загальновживані й вузько-вживані;
г) за стилістичним забарвленням — на стилістично нейтральні й стилістично забарвлені;
ґ) за взаємними відношеннями — на антоніми, синоніми, омоніми, пароніми.
До словникового складу мови входять також фразеологізми й крилаті вислови.
3. Сучасна освічена людина в своєму словниковому запасі — активному й пасивному — має близько 70—80 тисяч слів рідної мови (більш-менш точно розуміє їхнє значення).
Якщо слово незрозуміле чи є невпевненість у його значенні, вживанні, написанні, у пригоді стають словники.
Найважливіші словники сучасної української мови такі:
Словник української мови: В 11-ти т.— K.: Наук, думка, 1970-1980.
