Практический справочник по украинскому языку - Ющук И.П.
Скачать (прямая ссылка):
ґ) у назвах, що беруться в лапки: повість «Тіні забутих предків», кінофільм «Камінний хрест», газета «Українська газета», літопис «Повість врем ’яних літ», збірник законів «Руська правда»; медаль «За бойові заслуги», станція метро «Контрактова площа», готель «Золотий колос», вино «Перлина степу», цукерки «Пташине молоко», компанія «Дженерал моторе», торговий дім «Зимовий сад»; у подвійних назвах з великої букви пишеться також перше слово другої назви: по-
34
Фонетика і правопис
вість «Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє — тьма», газета «Дейлі телеграф енд Морнінг пост».
3. З малої букви пишуться:
а) частки в прізвищах, іменах, географічних назвах іншомовного походження: Шарль де Голль, Ульріх фон Туттен, Hyp єн Дін, Па-де-Кале, Фон-дю-Лак, Сен-е-Уаз, Франкфурт-на-Майні\
б) імена, прізвища людей, географічні назви, що вживаються як загальні назви: меценат, рентген, дизель, макінтош, галіфе, донжуан, йоркшир, бостон, свалява;
в) присвійні прикметники у фразеологізмах та наукових термінах: аріаднина нитка, ахіллесова п’ята, дамоклів меч, прокрустове ложе, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль;
г) прикметники на -ський, утворені від власних назв, якщо вони не входять до якоїсь іншої власної назви: шевченківські традиції (але: Шевченківська премія), шекспірів-ський стиль, езопівська мова, київські вулиці (але: Київська область), петриківський розпис, опішнянська декоративна кераміка.
ВИМОВА І ПРАВОПИС ПРИГОЛОСНИХ §21. Приголосні звуки
I. В українській мові 32 приголосні звуки. Серед них розрізняють:
а) за участю голосу й шуму: 1) сонорні — голос переважає над шумом; 2) дзвінкі — шум переважає над голосом;
. 3) глухі — складаються тільки з шуму;
б) за місцем перепони на шляху видихуваного повітря: 1) губні; 2) зубні; 3) передньопіднебінні; 4) задньоротові (задньоязикові та глотковий г);
в) за способом подолання перепони: 1) зімкнені (проривні); 2) щілинні (фрикативні); 3) зімкнено-щілинні (африкати);
г) за підняттям середньої спинки язика до піднебіння:
1) тверді — середня спинка язика не піднімається;
2) м’які — середня спинка язика піднімається.
У цілому система приголосних (за винятком парних м’яких) має такий вигляд (з,— зімкнені; щ — щілинні; з.-щ — зімкнено-щілинні):
Фонетика і правопис
35
За участю За місцем перепони і способом подолання її
голосу й шуму губні зубні передньопіднебінні задньо- ротові
3. щ. 3. з.-щ. щ. з.-щ. щ. 3. щ.
сонорні M в H - л _ P H - -
I дзвінкі б — д дз 3 дж ж Ґ г
глухі п ф T ц C ч ш K X
2. Крім того, за характерним шумом виділяються:
а) шиплячі: ш, ч, ж, док; б) свистячі: с, ц, з, дз.
Запам’ятати ці групи приголосних можна за допомогою таких висловів:
а) сонорні — «ми винили рій»;
б) глухі — «усе це кафе «Птах і чаша»;
в) губні — «мавпа Буф»;
г) зубні — «де ти з Icu ці лини»;
ґ) шиплячі — «ще їжджу»;
д) свистячі — «сце іздзу».
§22. Написання дзвінких та глухих приголосних
В українській мові дзвінкі та глухі становлять пари (див. таблицю приголосних звуків). Іноді вони у вимові уподібнюються одні до одних.
1. Дзвінкі приголосні в літературній вимові звучать дзвінко — і в кінці слова, і перед глухими приголосними: гриб, плід, мороз, пляж, поріг, рибка, вудка, доріжка, поразка, везти, могти, міг, домігся.
Виняток становить звук г, який у словах легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю, дігтяр (і похідних) вимовляється як х. Написання букви г у цих словах перевіряємо за допомогою таких форм: легенько, волога, ніготь, кіготь, дьоготь.
У префіксах роз-, без- завжди пишеться буква з: розпорядження, розсипка, розцінка, розсада, розсіл, безпека, безсистемний, безшовний.
Префікс з- у більшості випадків незалежно від вимови позначається буквою з: зсипати, зцілити, зчинити, зшити, зжовклий. Але перед к, ф, п, т, х («кафе «Птах») префікс з-змінюється на с-: скасувати, сформувати, спорядити, схвалити, стислий.
У словах натхнений, натхнення пишеться буква т (хоч дихати, надихати).
2. Глухі приголосні перед дзвінкими уподібнюються до парних їм дзвінких. Це відбувається:
36
Фонетика і правопис
а) у таких незапозичених словах: боротьба, молотьба, просьба, лічба, Великдень, повсякденний, якби, аякже, отже, осьде;
б) в іншомовних словах: вокзал, екзамен, рюкзак, анекдот, футбол, айсберг.
Щоб перевірити, яку букву писати, сумнівний приголосний треба поставити перед голосним: молотьба — молотити, просьба — просити, повсякденний — всякий день, отже — отож, віхті — віхоть, скибка — скибочка, мигнути — миготіти, мимохіть — мимо хотіння, мимохідь — мимо проходячи, мабуть — має бути.
§23. М’які приголосні
1. М’якими в будь-якій позиції можуть бути лише зубні приголосні д, дз, т, з, с, ц, л, н («де ти з їси ці лини»): ожеледь, кажуть, колись, день, близько, юнацький, подяка [под'ака], люстра [л'устра], дзьоб [дз'об].
Приголосний р буває м’яким тільки перед голосними: ряд [р‘ад], крюк [кр'ук], ларьок [лар'ок].
Звук й завжди м’який: крайній, ящик [йашчик], юрист [йурист].
