Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
205
кони1 (Гр. 1398 135), не заимаютЬ... людш(Гр. шсля 1356 33), добрыхъ людии (Гр. 1378 56), своихъ людии; много добрыхъ людии (Гр. 1445 Русашвський I 37), дЬтии (Гр. 1458 40), кро-вий (Ап. К 83), роскошии (169), трудностии (317), злостий (388), грошии, гроши(и) (1359, 1391, 1466, 1476 ССУМ I 267), дЪтии, дЪтТи (94 рази- 1366, 1378, 1400, 1409, 1414...), детш (1427, 1436), дитш (1425), людии, людТи, ludij (1352, 1378, 1391, 1395...), людыи (1466) i т. п. (ССУМ I 340, 568; див. ще: 1стор1я укр. мови 1979 : 189).
Староб1лорусьшй писемносп вщзначеш форми були не-власпш, осшльки вони не пщтримувалися вщповщним д1а-лектним явищем. Зважаючи на це, закшчення -ийу -ш в iMeH-никах jo- основ род. вщм. множини можна вважати одним з надШних критерив при розмежуванш украТнських та б1ло-руських писемних пам'яток.
Таким чином, протоукраТнський i протоб1лоруський мовш ареали за рефлексами зредукованих у, Т > и (ы), i виявляють типолопчну сшльшсть. Але в середшп цього д1алектного масиву вщцлились швденно-захщш говори (основа швденно-захщного нар1ччя украшськоТ мови, KpiM центральних та схщних волинських i схщних под1льських гов1рок), що характе-ризувалися рефлексом Tj > ij (nj) у формах род. вщм. множини 1менник1в i- та jo- основ. Давньорусью швшчно-схщш (проторосшсыи) говори за рефлексащею у, Т > о, е проти-ставились yciM шшим слов'янським говорам, яким ця фоне-тична особливють невщома. Згодом вимова -ой, -ей у цш пози-ци стала характерною й оригшальною рисою росшськоТ мови [Филин 1972 : 354].
4.2.6. 3MIHA ПРИГОЛОСНОГО Л НА У
Одна з найяскравших сшльних украТнсько-б1лоруських фонетичних особливостей, що охоплюе також сум1жш росшсьш (переважно брянсью, смоленсьш та великолуцью) гов1рки,- наявшсть нескладового голосного у на мхсщ др. твердого л - виникла також у давньоруський перюд як наслщок занепаду й вокал1зацп зредукованих ъ, ь. Перехщ л > у вщбувався лише у двох фонетичних позищях: а) у давшх сполуках типу tbit i3 tbit, tbit (др. вълна "вовна", вълкъ, пълнъи, тълсгьи, шълкъ, мълчати укр. вовна, вовк, повний, товстий, шовк, мовчати, бр. воуна, воук, поуны, тоусты, шоу к, маучаць)\ б) у граматичному суфша лъ колишшх д1еприкметнишв мин. часу, а згодом - д1есл1в мин. часу чол. роду (др. далъ, зналъ, переписалъ, сказалъ, ходилъ укр. дав, знав, переписав, сказав, ходив, бр. дау,знау,ператсау,сказау,хадз1у). У Bcix шших позищях та у випадках, коли голосний перед л не був
206
пов'язаний i3 зредуковайим, переходу л> у в б1'лыпосп протоукраТнських та в протоб1лоруських говорах не було. Пор. др. бЪлъка, волъ, игълъка, орелъ, столь укр. быка, ей, голка, орел, сти, бр. белка, вол, колка, арол, стол i т. п.
Причини, мехашзм i час змши л > у у швденно-захщних давньоруських говорах поки що остаточно не з'ясоваш. У BiT-чизняному мовознавств1 icHyiOTb два погляди на цю проблему: а) перехщ л > у в сполуках типу tbit (< tbit, tbit) вщбувся ще до занепаду зредукованих [Медведев 1964 : 92-93], а в д1есл1вних формах звук у виник шзшше пщ впливом активних д1еприкметнишв чол. роду однини на -въ [пор.: Мельничук 1958 : 91-159; Филин 1972 : 333]; б) перехщ л > у в ycix випадках пов'язаний i3 занепадом зредукованих [Борковский, Кузнецов 1965 : 127; 1стор1я укр. мови 1979 : 222-224], хоч, найв1рогщшше, фонетичними причинами була зумовлена лише змша л - у у сполуках типу tbit. Що ж до переходу л -у у д1есловах мин. часу чол. роду однини типу укр. знав, робив, бр. знау, pa6iy, то переконлившою видаеться думка про те, що щ форми "не е наслщком фонетичноТ змши кшце-вого л у д1еприкметнику типу знал(ъ), а являють собою форми д1еприкметниюв на -(в)ъ, -(в)ъшяю закршилися в абсолют-но-предикативнш функщ1", що вщображено ще в давньоруських пам'ятках, створених в XI ст. (швденноруських, новгородських, псковських, володимиро-суздальських) i послщовно засвщчуеться до перюду Тх остаточного закршлення в ук-pa'iHCbKifl та б1лоруськш мовах (XV-XVI ст.) [Мельничук
1958 : 158-159]. Отже, вщзначена змша, в1рогщшше, моти-вуеться не фонетичними, а граматичними (синтаксичними) причинами, тому тут детально не розглядаеться. Вщзначимо лише, що увагу дослщнишв привернуло чергування у - л у д!есло-вах мин. часу (укр. ходиу - ходила, бр. хадзгу-хадзыа) як розр!знювальний 3aci6 морфолопчноТ категорИ' роду 1менни-KiB, у чому вбачаеться поеднання в проблем! переходу л - у як фонетичного, так i морфолопчного аспект1в. На шляху синтезу обох цих аспект1в вбачае усшшне розв'язання да-ноТ проблеми нова - фонетико-морфофонематична - г1потеза причин переходу 1 - и (w) у сх^днослов'янських говорах, запропонована недавно американським славютом М. Флайером [Flier 1983а: 67; 19836:99-118].
Змша л - у в позищТ tbit, найв*рогщшше, була зумовлена р1зною артикулящею приголосного л, що стояв шсля зредуко-ваного перед наступним приголосним у pi3Hnx давньоруських говорах. У швденно-захщному д1алектному масив1 цей при-голосний у сполуках tbit, tbit мав яскраво виражений лабю-велярний характер, чого не спостер!галося в шших давньоруських говорах. Початком переходу л - у у вщзначенш
207
