Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
У давнш псковсько-новгородськш писемносп написания -ой, -ш засвщчеш, почииаючи з XI ст., а з XIII ст. з'являють-
203
ся й закшчення -ей: Нестере чюдной (Мин. окт. 1096); вЪчьной живот (Мин. нояб. 1097); треи (1263); тъи (1270), со(т) Василед; со(т) Терьнтед (Гр. НБ № 263 XIV ст.), сусЬднеи человЪко (№ 311 XIV-XV ст.), Зъновей (№ 308 I п. XV ст.), хлебъ сухеи (№ 19 XV ст.); у псковських i новгородських лггописах
XV-XVI ст.: н(е)б(е)снеи ч(е)л(ове)къ, въ новей городокъ, рЪчнеи, красней, старей i т. п. Пор. також у середньоруськш писемносп XIII-XIV ст.: умьръи, вьсдкъи (6Мил.); кндзь великои (6С); винопеща (?М 1354) та iH. [Филин 1972 : 239- 240].
Для давньоруськоТ швденно-зах1дноТ д1алектноТ зони була характерна артикулящя зредукованих у та 1 з бшьш висо-ким шдняттям, що зближувало Тх i3 звуками ы та i [Пшенич-нова 1960 : 49, 53; 1964 : 25; Филин 1972 : 243; 1стор1я укр. мови 1979 : 189] i сприяло 'ix подалышй трансформацп у ui звуки.
Рефлекси у, Т > ы, i спорадично вщображеш вже в най-давшших пам'ятках швденноруського походження (хоч не виключено, що деяю форми тут могли бути зумовлеш церков-нослов'янським впливом) i значно послщовшше - у раннш староукраТнськш та старобыорусьшй писемносп. Наприклад: др. не отъкрьиетьсд (€0 234 зв.), да отъкрыНйтьсд (265); по-крьиеть (Изб. 1073 50 зв.); отъкрыи (Изб. 1076 2 зв.), скрьпеть-сд (138), съкрыи "заховай" (152, 240), отъкрьиеть (137 зв., 185), мьиете сд (215), отъкрыите ларЪ (272); со(т)крысд (6А
12 зв.), зълыи (34 зв.), да (c)(т)крыютьсд (157); съкрыетсд (Правда А 49 зв.); съкрьиетьсд (Правда С 617 зв.); крыШциимъ-сд (Будилович 299 г.); покрыи ма (Пс. Чуд. 57); съкрьиетьсд (Пат. С 77 зв.); не отъкрьиетьсд (Апр. 33), отъкрьиеть (35 зв.), покрыите (121 зв.); о>(т)крыю (6Г 1144, Амф. I 191), да со(т)-крыютьсд (Амф. II56); злыи (6Д 197зв.); да отъкрыютьсд (?Од. 25 зв.); съкрыю (Выг. сб. 25); покрыю (Усп. сб. 1 в), съкрыю, оукрыю (133 г), со(т)крьпеть (169в;€Ор.7); скрыисд (6Х 93 зв.) та iH. ст.-укр.: вгеликыи (Гр. 1302, Пещак 19), который (Гр. 1322, 1388, Пещак 20-21, 86-88); краковьскии (Гр. 1349, Розов 3), стноцькыи (4); добрый (Гр. 1352, Пещак 30), великыи (1366, 1386, 1398 ССУМ I 160), лвовскии (Гр. 1368, Розов 15), великьи (Гр. 1386, Пещак 67), милостивыи (Гр. 1386- 1418 72), кторыи (Гр. 1394 125), старый (Гр. 1440, Розов 142), холмски(и) (Гр. 1478, Русашвський I 67); шыю (Ап. К 113), крыют (285); возныи (АЖ 1584 73, 84, 86, 99, 145), половый (84) i т. п.; ст.-бр.: великии (Гр. 1371, Пещак 46), велики (Гр. 1383 62), который (Гр. 1389, 1393, 1399, Пещак 102, 121, 139), старый (Гр. 1387 76); великыи (ВСт. 13), великии (15), безаконный (MiH. 1189 31 зв.), бЪдьный (369 зв.); велиюй (Волхви 50 зв.), вареный (59), великии (ССк. I 42), открию (462),
204
покриють (ССк. II 56), старый (255); винныи (Ст. 1529 20); н\стребъ велики(и) (Ст. 1588 513) i т. п.
Специфично розвивався у твденно-захщних говорах давньоруськоТ мови зредукований Т у формах род. в1дм. 1меншшв Ь та /о- основ типу hostljb, konljb, KostTjb, ludTjb тощо. У говорах, що лягли в основу бьлоруськоТ мови, швшчного та швденно-сх1дного нар1ч украТнськоТ мови, зредукований Т в цш позицп за аналопею до ь у закшченнях давального, орудного i м1сцевого вЦмшюв множини цих 1менниюв (гостьмъ, гостьми, гостьхъ та iH.), очевидно, ще до занепаду зредукованих ъ, ь змшився на ь, а дал1 разом з шшими зредуковани-ми законом1рно вокал1зувався в е: hostljb > hostbjb > гостей, konljb > konbjb > коней, kostljb > kostbjb > костей, lu-dljb > ludbjb > людей i т. п. [пор.: 1стор1я укр. мови 1979 : 190]. Пор. i ст.-укр.: въ его дЪтеи (тричО (Гр. 1342, Пещак24- 25), сем копь грошей, по шестидесят грошей, людей добрых (Гр. 1347 25-26), дЪтей (Гр. 1388 82), коней (Гр. 1388 88), людей, люде(и), ludey (33 рази) (1408, 1433, 1444... ССУМ
I 568) i т. п.; ст.-бр.: лихихъ людей (Гр. 1387, Пещак 75), мно-гихъ людей (Гр. 1389 103), съ моихъ Тферскихъ людей; пошлины имати съ людей (Гр. 1393 122), грошей (Ск. I 134), коней, людей (276) i т. п.
В архаТчних давньоруських говорах, на баз1 яких сформу-валося швденно-зах1дне нар1ччя украТнськоТ мови, у формах род. в1дм. множини 1менник1в i- та /о- основ зредукований i збер1гся, i на його основ1 згодом розвинулись закшчення -ий, -Ш. Зпдно з АУМ (т. 2 к. 197-200), закшчення -ий (-itf) < i] типу вьстий, костий, пёчий поширеш в багатьох швденно-захЦних говорах, а саме: конш, людш, dimui, свинш, aycdi - пословно у наддшстрянському, надсянському, гуцульсько-му, покутсько-буковинському, бойювському i закарпатському говорах, паралельно з -ei - у захЦних шшських (захЦшше р. Стохщ), захЦних волинських (зах1дн1ше р. Стир), захщних подыьських, а також у сх1дних лемювських (кр1м форми копил) гов1рках; кони - у захщних пол1ських i захщних лем-к1вських roBipKax, гостиI i гостил, грбшш паралельно з грб-или - у захщних полюьких (захщшше р. Стох1д), зах1диих волинських (захщшше р. Стир), наддшстрянських, надсянських, гуцульських, покутсько-буковинських, бойювських, а спорадично - i в захщних подьльських roBipKax; у закарпатських гов1рках (KpiM крайшх захщних ужанських) - лише форма грошиI. Щ caMi закшчення засвечен! i в староукраТн-ських пам'ятках галицько-волинського походження. Пор. ст.-укр.: за копу гроший (Гр. 1359, Пещак 34), по полКкопе грошш (Гр. 1377 55), оу 1ехъ дЪтий (Гр. 1366 40), и дЪтий его, и дЪтий ихъ (Гр. 1378 61), и его дЪтий (Гр. 1388 83), тридцять
