Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
194
J32 зв.)\ долъжникомъ (191 зв.); милосерьдова (бЛук. 41), жьрьтвьникомь (65); разверьзи (Ап. XV 61), дерьзновение (118 зв.), терьпеше (120 зв.) i т. п. TaKi написания в ycix давньоруських i шзшших пам'ятках дослщники штерпретували по-р1зному: О. О. Потебня, О. I. Соболевський, Б. М. Ляпунов та iH. вважали Тх вщбиттям живоТ вимови, а О. О. Шахматов вбачав у написаниях типу ълъ, ъръ, ьрь поеднання рис старо-болгарськоТ* та давньоруськоТ орфографий. Його погляд подЬ ляли також П. Я. Черних, Л. П. Якубинський, П. С. Кузнецов та iHmi дослщники [детальшше див.: 1стор1я укр. мови 1979 : 183].
Найв1ропдшше, написания зредукованих перед i шсля сонорних у щлому було зумовлене обома чинниками: живим мовленням i взаемод1ею староболгарськоТ та давньоруськоТ орфографш, але перший з них був виршальним для псковсько-новгородськоТ писемносп, а другий - для киТвськоТ та га-лицько-волинськоТ инал письма. Вважати переважну бьль-rnicTb написань типу ълъ, ъръ, ълъ, ъръ у твденноруських па-м* ятках воображениям вЦповЦноТ д!алектноТ риси немае шдстав, оскьльки в давньоруському швденно-захщному д1а-лектному ареал1 (протоукраТнсью та протобшорусью говори) неоргашчш зредуковаш, не прояснившись у голосш повного творения, швидко занепали, i лише в окремих крайшх швден-но-захЦних давньоруських говорах вони вокал 1зувалися в голосш о, и, а. Як свщчить АУМ (т. 2 к. 64), форми колобаня (< *къ1Ьап,а) "ковбаня", покором (< *рокъгть) виступають у швденних волинських roBipKax м\ж верх}в*ями pi40K 1кви, Гориш, Случ1 й ППвденного Бугу. KpiM цього, форма колобаня засвщчена в закарпатських i схщних лемювських roBipKax, колибаня, калибаня - у закарпатських марамороських, у схщних бойшвських i - зрщка-в захщних наддшстрянських гов1рках швденшше Львова, калабаня - на досить значнш д1алектнш територп, що охоплюе захЦш подшьсью, наддшстрянсыи, швшчно-сх1дш гуцульсыи, покутськ1, niB-Hi4Hi буковинсью (швшчниие Черемоша й Прута) гов1рки. Пор. також форми з другим повноголоссям, засв1дчеш в лек-сикографи: джолднка "дятел" (пор. р. желна), чёрга - чёрег (Желех1вський 179, 1066), калабан'а, колобан'а, колубан'а (Онишкевич), заполонйти "заповнити", розполонйтися "розли-тися; поширитися" (ЕСУМ II 236), сполонйти "наповнити, по-лити" (Желех1вський, Гршченко) тощо. На шдстав1 Bcix цих даних можна припустите, що в давнину форми з другим повноголоссям займали сущльний д1алектний ареал саме в межах сучасного швденно-зах1*дного нар1ччя украТнськоТ мови. На Надднтрянщиш вОзначеш форми, в1ропдно, були поширеш менше, i, як наслщок цього, в сучаснш украТнсьшй лггератур-
13*
195
шй MOBi друге повноголосся виступае лише в словах верьовка, толок.
Мало поширеним було друге повноголосся i в ареал1 сучас-них бьлоруських roBopiB. За свщченням б1лорусько1 д1алектноТ лексикографа, ниш воно трапляеться лише в окремих лексемах: вярбука (СБГ, Каспяров1ч, Бялькев1ч), вярдвачнш "пос-толи з верьовок" (ММГ), вярбвычны "зроблений з верьовки" (Бялькев1ч), гбран (гонч.) "горно" (Каспяров1ч), гброня "гор-но (в кузнГ)" (СБГ), жаралб "npipBa; OTBip у рибальськш сна-CTi, OTBip у Tpy6i; лаз у склеш" (СБГ); "жерло, OTBip" (Каспяро-Bi4); "жерло кринищ в болоту стрижень у наривг, жало" (СТур.); "лаз у яы\ склепа" (Сцяшков1ч, Бялькев1ч, Шаталава); "д!рка у верхньому камеш жорен для засипання зерна" (Шаталава); "лаз у norpi6, а також д!рка, куди сиплять картоплю" (СМ); жэрэдзь "жердка" (СТур.,) залбука, залбвка "зовиця" (СБГ, Каспяров1ч, Бялькев1ч, Сцяшков1ч), залувща "тс." (ММГ), калабаны "взуття на дерев'янш шдошвЬ (Сцяшков1ч), маланка "блискавка" (СБГ, Каспяров1ч, Бялькев1ч, Сцяшко-в1ч), малянка "тс." (СБГ), маланьня (Каспяров1ч), маланА, мблання, мбланъ "тс." (СБГ), маладня, малання (СБГ, М1МГ), молодня, мблоння "тс." (Носович); натолочь "натовп", смерёт-ность, смерётный (Носович), смярбттктрецъ" (Каспяров1ч); "хвороба з летальним кшцем" (Свяжынсю II), смярбтна (Кас-пяров1ч), тбвистъ "товстий" (Носович) тощо. У сучаснш 6i-лоруськш лггературнш MOBi закршилися лише форми вярбу-ка, залбука, маланка, смярбтна, смярбтнасць, смярбтны (ТСБМ, Б PC).
4.2А.2. ЗРЕДУК0ВАН1 Ъ, Ь У ПОЗИЦИ П1СЛЯ ПЛАВНИХ СОНОРНИХ Р,Л (ЗВУКОСПОЛУКИ ТИПУ tnt, tHt, trbt, tlbt)
У звукосполуках плоений + зредукований м1ж приголосними типу trbt, tlbt, trbt, tlbt сильш зредуковаш вокал1зувалися в ycix давньоруських говорах в о, е: бръвы брови, кръвь кров, крьстъ крест, сльзъслез i т. п. Занепад слабких зредукованих у цих сполуках вденачався певними особливостями, осюльки внаслщокзникнення зредукованого плавш р, л могли б опинитися в оточенн! шумних приголосних з меншою звучшетю, i новоутворюваш групи приголосних -крв-, -држ-, -глт-, -грм-, -трв- суперечили б фонетичнш структур! cxU-нослов'янського складу. Щоб уникнути таких сполучень, у р1зних давньоруських д1алектах вщбувалися pi3Hi фонетичш процеси, за якими швшчно-схиний д1алектний ареал став р1зко в1др!знятися bU швденно-захщного [Филин 1972 : 234- 235].
196
У швшчно-схщних давньоруських говорах зредуковаш ъ,ь у позицп шсля плавних, очевидно, не занепадали, а в про-ueci втрати сонорними складотворчоТ властивосп посилюва-лись i прояснювались у голосш повного творения о, е [Trubetz-koj 1925 : 296-297] (пор.: др. бльстЫпи -> р. блестети, глътати глотати, грьмЪти гремети, дръжати дро-жати, кръвавыи -*• кровавый, сльза слеза, трьвога тревога тощо). У давньоруських пам'ятках швшчно-схщного походження сполуки ро, ло, /?е, ле заметь давшших ръ, лъ, /?ь, ль засвщчуються з XIII ст. написаниями типу креню "куплю", въ дровЪхъ, до крове, въ крови, оустремисд, к\блоко, слезы i т. п. [Филин 1972 : 236]. У швденно-захщних говорах, що стали основою украшськоТ та б1лоруськоТ мов, вщбулося дальше послабления i занепад зредукованих ъ, ь, але плавш со-нанти при цьому в бкльшосп roBopiB збер1гали свою складотворчу властивють: бльстЪти->- бл стЪти, глътати глта-
