Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
СлЦ вщзначити, що посилення звучноеп сонорних л, м, р, зумовлене занепадом зредукованих, взагал! виявилось биьш характерним для швденно-захщних давньоруських roBopiB, на rpyHTi яких сформувалися украшська та биоруська мови. Хоч у деяких з цих roBopiB набуте додаткове звучания сонорних безслщно втратилось, в шших за його рахунок перед со-норними л, Му р, KpiM голосного о, видишвся також пристав-ний голосний i, не властивий швшчно-сх1дним давньоруським говорам (др. ръжа-+!ръжйукр. бр. 1ржа, др. мьгла -> 1мьгла -> укр. шла, бр. шла, шгла, 1мжа), а також приставш и, е (др. ръжати чръжати, еръжати укр. [иржати, е ржати] тощо).
Про локал1защю перв!сних д1алектних ареал1в нереал1зо-вано! тенденцп до появи приставних голосних перед соиорни-ми л, м, р та roBopiB з р1зними приставними в швденно-захщ-ному давньоруському ареал! певне уявлення дае сучасна лшг-вогеограф1я. Зпдно з АУМ (т. 1, к. 24; т. 2, к. 23), давньорусью форми ржа, ржати, в яких сонорний не розклався на два звуки, засвщчеш (часто паралельно з формами 1ржа, iржати) у захщнополкьких i берсстейських гошрках, у швшчних се-
1Щ
редньопсшських, у схщнополюьких та в деяких швшчних се-редньонадднтрянських гов1рках вище умовно! лтп м. При-луки - м. Ромни- по р. Сул\ та в швденних середньонад-дшпрянських гов1рках швденшше м. Кременчука, у над-дшстрянських гов1рках захщшше р. Серет, у деяких покут-сько-буковинських roBipKax, тощо.
Серед форм з приставними голосними переважае приставний i (ipMdmu), який часто виступае паралельно з и (иржати). Проте в деяких roBipKax переважають iHmi приставш голосни приставний и (иржати) - у гуцульських, бойшвських, за-карпатських (KpiM ужанських) roBipKax, у схщноволинських, схщнопод1льських та схщношшських roBipKax; приставний е (ержати, ержут') - у середньополкьких, лемювських, деяких гуцульських гов1рках. У деяких roBipKax перед приставними голосними i, е з'явився /: ]Ч(е)ржати (середньопо-лгсъкии roBip), а в ареалi послщовного поширення приставних голосних - також г: гиржати, г1ржати, гержати (схщно-волинсью та схщнопод1льсыи гов1рки).
Приставш голосш послщовшше виступають у швшчному та в швденно-захщному нар!ччях, шж у швденно-схщному, що свщчить про ix глибоку арха*1чшсть. Зрщка приставш о, i засвщчеш в давньоруських та в староукраТнських пам'ятках швденно-захщного походження. Наприклад: праведнаго Илва (Голоскевич 133); при илвовьскомь (1370, ССУМ I 541); вогеводЪ илвовьскомъ (Гр. 1371, Пещак 44); 1лвовскыи, 1лвовъ-скыи (1400, ССУМ I 541); илвовьского мЪста, до Илвова (Гр. 1408, Русашвський I 70); илвскии, илвъски (1421 ССУМ
I 541); воеводе илвъвски (Гр. 1421, Русашвський I 65); Ильвъ-скыи (Гр. 1443, Розов 145); Илвов (Ап. К 531), илвом (580) та iH. [див. ще: 1стор1я укр. мови 1979 : 199]. Можливо, про приставний i свщчать i написания типу ис Ливова (Гр. 1456, Русашвський I 104), ливовскии, ливовчане, ливовчано(м) (Гр. 1460, 110, ИЗ)'тощо.
Приставний ~ i фжсують також лексикограф!чш пращ XIX-XX ст., створенi на швденно-захщнш д!алектнш основ1. Пор.: ьлъва "левиця", 1льв1в "Льв1в", ыъняний, 1мжати, 1мстй-тися} 1мхбвий, iM4amu, iMHumu, iMuiune (Желех1вський), 1лвьу, Йел'в'Ьу, Йил'в1в, Iмла, имла, iMuitimu "затикати щь лини мохом", имигйти, ил'нйшче, елнйшче, ил'н'анйй, ил'н'ан-ка, ын'анка, йелнанш, iржйще, иржйще (Онишкевич).
У быоруськш MOBi давньоруська форма ржаны збереглася в компактному ареал! швденно-захщного д1алекту. Цей ареал окреслюеться умовною лшею вщ гирла р. Березини (притоки Шману) - по Шману до гирла р. Щари-по Iltapi до р. Ясельди- по Ясельд!-Прип'ят1 - Гориш, а спорадично трапляеться у всьому ареал1 швденно-захщного i гпвшчно-
i§3
схщного д1алект1в (ДАБМ, к. 26). Форма льняны займае дещо б1льший ареал, охоплюючи майже весь швденно-захщний д1алект, i спорадично трапляеться в деяких гов1рках швшчно-схщного д1алекту (ДАБМ, к. 27). Быоруський д1алектний ареал збережених давньоруських форм без приставних голосних, без сумшву, становить генетичну едшсть з вщповщним ареалом украТнськоТ' мови.
Приставний i в лексем1 1ржаны переважае в слуцько-боб-руйських гов1рках швденно-захщного д1алекту i в схщному ареал! середньоб1лоруських roBopiB, а в лексем1 мьняны послщовшше виступае в середньоШлоруських говорах (KpiM захщного ареалу) та в швшчно-схщному д1алект1, хоч спорадично трапляеться в ycix б1лоруських говорах. Пор. також свщчення фольклорних матер1ал1в та д1алектноТ* б1лоруськоТ* лексикографп: иржа, иржаць, ирзйць, иржйще, иржйний, ирваць, ирдзёль, ирдзёнь, ильняный, илгаць, имила, имчаць та iH. [Карский 1955 : 261-263], илганне, илгаць, илгуння, илгунъ, иллю "ллю", ильнуць (Носович), мьга "можна", мля-ншча "поле, де росте льон", млянне, ыьнэско (СБГ), ыьншча, ыьняншча (СБГ), Шаталава), ыьнкка "тс." (Шаталава), ыь-нятшчэ (Трухан, Баханькоу), ыьнкко (Аляксейчык), мяны (Лепешау), мляны (СБГ), ыляный (СМ), 1лъняны (СБГ, СТур.), ыьсльвы (СБГ), 1мгльстасць (Гом. леке.), iMMa, 1мжачка, 1мгла, 1мла (СБГ), 1мжак, 1мжэнь, 'трась (СМ), 1мжака "1мла" (СБГ, Гом. леке.), 1мжэць, 1мкжйк "1мла" (СБГ), iмлёць (СБГ, Сцяцко ДС), 1млщь (Сцяшков1ч), iMuimb "norpi6" (Бялькев1ч),
