Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
з другоТ половини XI ст., i ще бшьше - в пам'ятках XII ст. Наприклад: кто (6Р 2 зв.), никто (3 зв.); книгамъ (60 9, 15), кндзь (ТН 1068); всА (Изб. 1073 8 зв.), мпЬти (35 зв.), створиши (89 зв.), алкати (194 зв.), всЬхъ (237 зв.); книгы (Изб. 1076 1 зв.), две (89 зв.), много (97), зло (105 зв.), всЬхъ (131); мнЬ (6А 86), два (92), наг|>а (=напьса) (167зв.); кто (бТур. 17), почто (20); что (Будилович 12 г), многъ (35г, 476, 55д); п'тица (Пат. С 79), в'са (87 зв.), к'нигы (94 зв., 158), м'ного (170 зв.); всдкъ (Апр. 5), зла (32); Всеволодъ (Гр. М 1130); кндгыни, всеволо-жа (Высоцкий I №25 XII ст.); книгы (6Г 1144 1), два (7), вса (30); книгахъ (Ап. X 88 зв.), ничто (89), вси (123); кде (6Т №73 зв.), зла (8 зв.), чтеть (9); много (Выг. сб.8 зв.); зловЪрь-не (Усп.сб. 1076), бралъсА (2576) i т. п. Проте навггь у межах кореневих склад1в простежуеться своя послщовшсть занепаду слабких зредукованих. Як встановлено численними дослщжен-нями, систематизованими й узагальненими М. А. Жовтобрю-хом, втрата слабких ъ, ь найрашше почалася в тих кореневих складах, у яких слабш зредуковаш не чергувалися з сильни-ми в шших формах того самого або спорщнених сл1в (къто, вьдова), а серед щеТ групи, Biporifliio, слабк1 ъ, ь найрашше втрачалися тод1, коли поряд з ними стояли несонорш приго-лосн! (къто, чьто), noTiM - коли поряд з слабким зредуко-ваним стояв лише один сонант (кънига, бьрати), ще шзшше - коли слабк1 ъ, ь перебували М1ж двома сонантами (мъного, мълва, мьнЪ i т. п.) [1стор1я укр. мови 1979 : 179-180]. Дру-гий етап - занепад слабких зредукованих у середиш слова, але не в першому склад1 - в основному завершився, Biporla-но, в кшщ XI - на початку XII ст. В усякому раз1, давньорусыи пам'ятки швденного походження вже з другоТ половини XII ст. ч!тко вщбивають пропуски л!тер ъ, ь у середиш слова. Пор.: възалка (60 93), сребро (196, 203), особноге (Изб. 1073 12), разоумна (20 зв.); образнош (Будилович 125а), гор-каго (1346), оусЬк'ноувъ (161); родитсд (6Т № 7 5), четырми (6), в'Ьрнъ (7 зв.); шьптати (Выг. сб. 4); угодника (Усп. сб. 23 зв.), прилежно (33), колесници (175в); пожни (Варлаам);
174
вечный (€Пут. 76), призвать (129), плачте (145) i т. п. На третьему етагп (перша половина XII ст.) слабю зредуковаш оста-точно зникли також i в кшцевих складах слова (столъ, ночь > стол, ноч), i, нарешп, на середину XII ст. у твденноруських говорах щ слабю ультракоротк! звуки занепали також i в ycix шших позищях - у коренях, де вони чергувалися i3 сильними зредукованими в тому самому слов! (съта, дьнм - сътъ, дьнь) та в шших морфемах типу сътворити, душьно [1стор1я укр. мови 1979 : 180]. Проте якщо зникнення зреду-кованого призводило до важкого для вимови 36iry приголосних типу -мст-, -тсн-, -дек- тощо, зредуковаш збер1галнся нав1ть у XII ст. i поел давно позначалися на письм1 [Мель-ничук 1983 : 121-123].
Про раннш занепад зредукованих у твденноруських говорах евщчить також поетшне сплутування л1тер ъ, ь уже в найдавшших писемних пам'ятках твденного походження. Пор. написания ъ замють ь: бисъръ (Изб. 1073 18), правьдъныи (29), жъртвоу (33 зв.), ю(т)шъдъша (72), лъгъчае (75), тъмами (86 зв.), въдовы (91), многашъды (107), чъто (114 зв.), тЬлесъ-ныихъ (119); полъза (Будилович 2а), мъзда (36а), чюдъно (526), тъмы (60а, 67а), мънАще (85а), дънь (207г), погыбЪлъ (322г); имамъ (Выг. сб. 25 зв.), предънихъ (134); въсЬмъ (Го-лоскевич 30), донъдеже (37 зв.), соцьтъно вино (95 зв.) i т. п. Написания ь заметь ъ: имЪль (Изб. 1073 31), гнЪвьмь (103), обьходить (132), сьны (151 зв.), мьнога, кьнигъ (155), зыгЪи (184 зв.), дьв'ЬсътЬ (188), изгьнани (191 зв.), крокодиль (257 зв.); бьчела (Будилович 32 г), сладько (366), кьнига (60а, 3106), дарь (208а), звЪздь (326г), словьмь (364г), кьто (374д), всегь-да (376а); скьрбь (6Т №7 170); зыгЬчь (Выг. сб. 112 зв.); самарднинь (Голоскевич 53), мьного (78) i т. п. Про занепад зредукованих принаймш в деяких позищях уже в середиш XI ст. у всьому швденноруськом у д1алектному ареалi св1д-чить процес асим1лящ1 приголосних у давньоруських говорах, воображений, наприклад, у написанш прийменника з iMeH-ником ищрева (=изъ чрева) (6А 39), своер1дшсть передач! д1есл1вноТ' форми Haifa (=напьса) (167 зв.), що стали можли-вими лише п1сля занепаду ъ, ь у слабюй позицп.
У другш половин! XII ст., слщ гадати, завершився також процес замши зредукованих ъ, ь у сильней позицп голосними повного творения о, е. Випадки написания замють ъ, ь лггер о, е засв1дчеш, починаючи з пам'яток XI ст., а в друг1й половин! XII ст. так! написания вже регулярш [Филин 1972 : 220]. Пор.: шедъ (6А 89), тогда (Будилович 51 г), гладокъ (80а), добелии (213д), воспоминати (275 зв.), весь (6Д 1164 3 зв.,
4 зв.), силенъ (3 зв.), агнець (5), держите (8 зв.), кровь (16), со мною (21 зв.), стоуденець (22); въ соборЪ (6Т № 7 72);
175
полъну (Выг. сб. 8 зв.), темьныи (1*2 зв.), гордостию (90 зв.); пришедъ (Усп. сб. 136); крЪпокъ (ЖС 39); праведнаго (бПут. 147) i т. п. Значно часпше спостер1гаеться плутання зредукованих ъ, ь та етимолопчних о, е, як, наприклад: кото (Будилович 786), безо о(т)ца (148а), моного (2606); плъдъ (6Т № 7 286), свькровь (38в), бьздьнад (99в), събою (15бв, 221а); кънечьндю (Выг. сб. 60), тъчащи (134 зв.), кото (90 зв.), вьрхо-ню ризу (209), искаху водови и сироты (Усп. сб. 121а) i т. п.
