Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
Таким чином, сучасш лшгвогеограф1чш даш дозволяють припустити, що тенденщя до фонетичного протезування в схщнослов'янських говорах реал1зувалася складно й не послщовно. Pi3Hi протетичш звуки виникали в р1зний час i в р1зних дia-лектних ареалах. За наявшетю й частотшстю протетичних приголосних схщнослов'янська мовна територ1я ще в доюто-ричний перюд под1лилася на дв1 зони: швденно-захщну, де регулярно вживалися протетичш звуки w або h, i швшчно-схщну, в якш протетичний w (v) вживався нерегулярно, а у був зовс1м невщомий. У крайшх швденно-захщних говорах тенденщя до протезування початкових голосних вщзначалася етшшетю протягом yciei ТхньоТ' icTopii, i вони залишилися живим мовним явищем у сучасних говорах украшсько1 мови (пор., наприклад, протетичш приголосш в деяких нових за-позичеотях типу гатака, гшепёктор, jineaAid, jincneKtjiH то-
164
що - Очеретний 1957:111-115). 3 типолопчного погляду за вживаниям протетичиих приголосних швденнорусью (про-тоукраУнсью) говори виявили схожють насамперед i3 захщно-руськими (протоб1лоруськими) говорами, з полабською та лужицькими мовами, з чеськими й кашубськими говорами i протиставилися швшчно-схщним давньоруським (проторо-сшським) говорам, словацьюй, болгарськш, сербохорватсьюй i польськш мовам, для яких протеза в щлому не характерна. Протоб1лорусью говори за наявшстю протетичного w типоло-ri4HO об'еднувалися з протоукраТнськими говорами та верх-ньолужицькою мовою, а за вщсутшстю протетичного у в пе-реважнш б1лыиосп протоб1лоруських roBopiB вони виявляли типолопчну схож1*сть з проторосшською, верхньолужицькою, полабською та швденнослов'янськими мовами i протиставля-лися протоукраТнським говорам та нижньолужицькш MOBi, а також кашубським говорам, швденночеським i моравським говорам чеськоУ мови та шариському д!алекту словацькоУ мови, яким характерний протетичний h [Шило 1949 : 238-247].
3.3.2.8. ДИСПЛЛАТАЛ13АЦ1Я ПРИГОЛОСНИХ У П1ВДЕННО-ЗАХ1ДНИХ
ТА П1ВН1ЧНИХ ДАВНЬОРУСЬКИХ ГОВОРАХ (ПРОТОЫЛОРУСЬКИИ МОВНИИ АРЕАЛ,
ПОЛ1СЬК1 ПРОТОУКРА1НСЬК1 I ПСКОВСЬКО-НОВГОРОДСЬКI ГОВОРИ)
Оашею з найяскравших особливостей сучасноУ б1лоруськоУ мови i б1лыиосп б1лоруських народних roBopiB е ствердшня плавного р> шиплячих ж, ч, ш та свистячого ц. Це саме явище характерне й для суЫдшх roBopiB б1лоруського та украТн-ського Пол1сся. Компактн1сть ареалу, де простежуеться дане явище, i послщовшсть його реал1защ1 вказуе швидше на дав-н1сть диспалатал1защУ вщзначених приголосних, шж на и шзне походження. Звертае на себе увагу й геограс}лчне положения цього ареалу в зош давшх контакт1в cxiднослов'ян-ських roBopiB i3 зах1днослов'янськими та балтшськими говорами. Як вщзначав Т. П. Ломтев, "у схщнослов'янсыий фонетич-шй систем! найбьчьш нестшким елементом е м'яю приголосш. Щоразу, коли сх1днослов'янським мовам доводилось зазна-вати д\\ з боку багатомовного середовища, найШльшоУ змши зазнавали саме м'як\ приголосш" [Ломтев 1956 : 146-147]. Про давшсть ствердшня приголосних у протобыоруському i пол*1ському мовних ареалах свщчать також лшгвогеограф[чш та юторичш дан!.
J55
3.3.2.8.1. Диспалатал'юащя р
Тенденщядо усунення з системи консонантизму палатального г' зародилася на значнш слов'янськш територП, сусщнш з балтшськими племенами, ще в праслов'янський перюд [Карский 1955 : 306], але в р1зних праслов'янських говорах нам1тились pi3Hi шляхи 11 реал1заци. У захщному perioHi (шзшший ареал польсько1, чесько1, полабськоТ та серболужицьких мов) палатал1зований г' зникав через розвиток фрикацп й перетво-рення його в pi3Hi шипляч1 звуки, а в схщних праслов'янських говорах, як1 згодом склали ареал схщнослов'янських та сло-вацькоУ мов, усунення палатал1зованого р вщбувалося шляхом його диспалатал1зацп. У р1зних праслов'янських говорах ui процеси були повними або частковими, загальними або по-зицшно мотивованими, вщбувалися в р1зний час i з р1зною штенсившстю.
У схщнослов'янському д1алектному ареал1 найрашше, слщ гадати, зазнав диспалатал1зацп р у тих схщнослов'янських говорах, на баз1 яких сформувалася б1лоруська мова (можливо, KpiM крайшх швшчно-схщних гов1рок) та швшчне нар1ччя украТнськоТ мови, тобто в мовленш швшчних волинян, деревлян i дрегович1в. Сучасш говори первюного ареалу цих племшних союз1в послщовно засвщчують диспалатал!зований р типу по-радок, го рачий, бура, раснйй, зора, град, димар, косйр, зв1р тощо (АУМ т. 1, к. 127-131; т. 2 к. 115-117). За свщченням давньоруських писемних пам'яток можна зробити висновок, що диспалатал1защя р спочатку, мабуть, охопила його позицп перед голосними заднього ряду а та у, а пот1м - i в ycix iH-ших позищях. Диспалатал1зований р фжсуеться найдавш-шими пам'ятками давньоруськоТ мови, створеними, в1рогщно, в ареал! швшчноукрашського нар1ччя та на сум1жних терито-р!ях. Пор.: со (т) кесара (6Р 4г), сътвор^ворю (60 32), скъръбь (49 зв.), оузьрл вы (51, 172 зв.), ц(а)роу (75), гороушьноу (108, 237), съмЪрамшсд <110 зв.), назаранинъ (112, 163), ц(а)ра (182 зв.), октдбра (240), боура (244 зв.), матеръ 1€го (253 зв.), оударайте (275); творл(Изб. 1073 158), ЛазорА (95,112), оухы-щраше (115 зв.), простьроу (103 зв.), ц(а)ру (143 зв.), отъ чрЪва матера (207 зв.), не растварагетьсд (211 зв.), маръеа (216 зв.), сетебра (248 зв., 251); миръ (Изб. 1076 113), вЪры
