Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
У старобшоруськш писемносп, як правило, збер1галося традицшне написания без протетичного w, який вщображаеть-ся досить п1зно й лише в окремих випадках. Наприклад: пос-полоу волторА (Волхви 81), да водного (92 зв.); въ водежу (ССк. I 60), к вочи, воколо (74), ворганы (77), вось (82), вуж (89); И вНльи (1533), воко (1556) [Булыка 1970 : 911; вонъ "в1н" (1539), тыи вольхи (1541), до дерева вольхи (1559) (ГСБМ
4 169); вокрестъ (Будны 59) та iH. Традицшна тодшня орфо-граф1я могла пщтримуватись також рщною гов1ркою nneapie, осюльки в ряд1 б1лоруських говор1в, зокрема в захщних грод-ненських, схщних брестських, швденно-захщних i частково п1вн!чно-сх1дних гомельських, клецьких i слуцьких roBip-ках, ще й ниш протетичний w вживаеться лише спорадично або в1дсутн1й зовс1м [Нарысы бел. дыял. 1964 : 139; ДАБМ, к. 47; Булыка 1970 : 91; Бл!нава, Мяцельская 1980 : 66].
Протетичний w (v) досить широко вживаеться також i в захщних говорах середньо- та швденноросшського нар1ч (бел-городськ1, курськ1, орловськ1, рязанськ1 та iH. roBipKH, сум!ж-Hi з украТнськими i б1лоруськими), а в швшчно-схщному на-прям1 вживання протези w р1зко зменшуеться, i в московсько-тульських roBipKax вона перед початковими голосними о, у засвщчена лише в невелик1й к1лькост1 випадшв [Шило 1949 : 232; Филин 1972 : 300]. Писемш пам'ятки староросшсько1 мови (зокрема псковськ1, московсью) зр1дка засв!дчують пристав-ний w (v): вужьникы (Ап. П 1307 110); въ ворду (Гр. К 89); вотъ насъ (6М 1354 3), возми водръ (13), вубо (6М 1358 1а, 64в), вустремисА (716); до вусть рЪчки (Пам. Ряз. 1506 17) та iH. [див. ще: Филин 1972 : 300-301]. ГОвшчним росшським гд-ворам протетичний w (v) не властнвшь
! 50
3.3.2.7.2. Протетичний h(T)
Фарингальний h (фрикативний v) у функци протетичних на украТнськсНмлоруськш мовшй територи розвинувся рщше, шж б1лаб1альний w, а росшським говорам BiH не вщомий зовам [Филин, 1972 : 297].
У сучасних украТнських говорах ареал протетичного фарингального h пом1тно поступаеться ареалов! з протетичним w. Зокрема, протетичний h у лексемах типу где'in', гдзеро, гулица, гуж, гухо, гуз'кйй виступае сущльним масивом у частиш полюьких, волинських i подмьських гов1*рок - м\ж р. Стир i Горинь, у басейш ВерхньоТ Гориш, м\ж р. Стоход i Случ - до м. Новоград-Волинський, навколо м. Володими-ра-Волинського, на швденшй Житомирщиш (бердич1всьш, ружинсьш гов1рки), на Вшниччиш (хм^ьницьш гов1рки), у середньополюьких roBipKax швшчноТ Кшвщини (вщ гирла Прип'ят1 до м. Киева), на швденно-захщнш КиТвщиш (сквир-cbKi, володарсью гов1рки), на захщнш Черкащиш (жашюв-сью, умансью гов1рки), а спорадично (паралельно з протетичним w) - також у басейш верхньоТ течи ГПвденного Бугу. Схщшше його ареал протетичних w/h окреслюеться 1зогло-сою: м. Бердич1в - м. Ружин - с. Михайл1вка i Д1бр1вка (Тетивський р-н на КиТвщиш) - униз по середнш течи р. Гни-лий Тжич - с. Свердликове i с. Левшвка (Новоархангельський р-н) - с. Плоско-Зазубське i с. Котозське (В1льшанський р-н на Юровоградщиш) - i дал1 на захщ по правобережжю ППв-денного Бугу, а в позици перед у (гуз'кйй) - також у за-карпатських гов1рках у межир1чч! Латорищ i Теребл1 (АУМ т. 1, к. 137-140; т. 2, к. 122-124).
У ненаголошешй позици (лексема гошрок) протетичний h заевщчений у верх1в'ях Стиру, 1кви i Гориш, у межир1чч1 ВерхньоТ Гориш й ВерхньоТ Случ1, по обох берегах'верхньоТ течи ГПвденного Бугу, у гов1рках схщноТ Житомирщини й швденно-захщноТ Кшвщини, тобто в середшх i схщних волинських та в швшчних под1льських гов1рках (АУМ т. 2, к. 126).
У д1есловах протетичний h виступае ширше, шж в 1менних частинах мови. Зокрема, форма горапги послщовно заевщчена в середньо- i захщнополюькому говорах niBHi4Horo нар1ччя (KpiM деяких roeipoK у басейш ВерхньоТ Прип'ят1 та[ p. TypiT), у деяких под^ьських i наддшстрянських roBipKax швденно-захщного нар!ччя, ареал яких з швденного заходу окреслюеться 1зоглосою по верхнш течи Захщного Бугу - вит р. Случ - м. Хмельницький, а з швшчного сходу - м. Бер-дич1в - по р. Раставиця - витш р. Гнилий Тжич - с. Бу- дшце (Лисянський р-н на Черкащиш) - витж р. Вшьшзнка -
151
по р. Синюха до м. Первомайська на МиколаТвщиш (АУМ т.1, к. 143; т. 2, к. 124). Таким чином, швденна межа старожитних говор1в, де послщовно виявилась тенденщя до приставного h, окреслюеться 1зсглэсою: м. Турка - м. Дрогобич- до Дшстра - по Дшстру до гирла р. Свич - на швдень до м. Долина - вит1к р. "Шмниця - до м. Сегет у Румунп.
Як i стосовно протетичного w, у багатьох праруських шв-денно-захщних говорах виявилась тенденщя до втрати протетичного h. У сучасних украТнських говорах ареал форм типу opix охоплюе лемювсью, бойювсью, закарпатсью гов1рки. KpiM того, ця форма засвщчена у берестейських гов1рках за-хщшше р. Муховець i швденшше умовноТ лшп Кобрин - Дрогичин, на л!вобережж1 ВерхньоТ Прип'ят1 (захщшше р. Стохщ), у середньо- та схщнополкьких гов1рках. У великому масив1 наддшпрянських говорок, обмеженому з швдня 1зоглосоюм. Переяслав-Хмельницький - м. Лубни - м. Onini-ня виступають паралельш форми opix i горьх (АУМ т. 1, к. 142; т. 2, к. 125). Вщпадшня протетичного h в лексем1 гострий спостер1гаеться в захщнополюьких roBipKax ВерхньоТ* Прип'ят1, в сх1днопол1ських roBipKax (переважно наЧер-шпвщиш м\ж Дншром i Десною та на швшчнш Сумщиш), у лемювських (KpiM схщних), а на швдш ареал форми острый охоплюе закарпатський, бойшвський, гуцульський та захщну частину покутсько-буковинського roBopiB (АУМ т. 1, к. 141, 144; т. 2, к. 128).
