Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
У швшчному Hapi44i украТнськоТ мови дифтонг ie на Micui давнього ё у наголошенш позици теля губних, зубних та р (вЧётер, вЧёра, обЧёд, пЧёшки, дЧед, тЧело, рЧечка, теля губних, с та р також ие: обиед, пиешки, риечка) збер1гся в су-часних середньо- та схщнопол!ських парках. 1зоглоса цього явища проходить на заход1 дещо захщшше р. Горит, на швд-Hi - приблизно по умовнш лшп Ровно - Новоград-Волин-ський - твденшше Коростеня - по р. 1рша до и гирла - гирла pi40K TeTepiB - IpniHb - Остер - Сейм i ддл\ по Дес-Hi. У схщнополкьких говорках тдзапляеться також BapiaHT дифтонга ie - ie: дЧед, лЧес, обЧёд.
KpiM цих основних дифтонпв, у твшчному Hapi44i та в деяких говорах твденно-захщного нар1ччя украТнськоТ мови в ход} занепаду давнього ё виникали також iHmi Тх BapiaHTH, зокрема й перехщш до монофтонпв pi3Horo типу (iHe, {иё, и*е,
и*ё, ie, !е, ie, ие та iH.) [1стор1я укр. мови 1979 : 242].
Зважаючи на те, що сучэений б1лорусько-украТнський ареал дифтонпчного рефлексу Ъ повшетю покривае стародавню те-риторш розеелення дрегович1в, можна погодитися зЮ. Ф. Кар-ським, який припускав, що дифтонги були найбьльше вла-cTHBi говорам саме цього племшного союзу [Карский 1955 : 132-133] i в умовах Полюся зазнали стшкоТ консерва-UiT.
Середньо- та схщнопол!ським roBipKaM характерний також рефлекс Ъ > е теля губних, зубних та р (в'ётер, об'ёд, д'ед, т'ёло, с'ёно, р'ёчка), який найпослщовшше виявляеться ^ у захщнш частит середньопол!ських roBipoK, у парках м{ж Нижньою Прип'яттю й Тетеревом, швшчшше Чертгова у межир1чч1 Днтра i Снову та в крайшх схщних парках на меж! з РРФСР. В шших roBipKax рефлекс е виступае паралель-но з дифтонгом ie.
Говорам твнТчноукраТнського нар!ччя властив! й iHuii рефлекси наголошеного Ъ. Так, у середньо- та в деяких схщ-
116
нополкьких гов1рках шсля твердих губних приголосних t дав рефлекс и з диспалатал1защею попереднього приголосного (бйли(1), обид, вйтер, рйчка; рйдко, (г)орйх); шсля губних та р виступае також рефлекс Ъ i3 вставним / (6jUui, б\йли.1, б')ёли1, ejimep та iH.). Шдом1 також рефлекси % > 'уе (м'уёсто), Ъ>}у (пробjу г), ¦b>ij (пооб'Цдаю), Ъ>уи,уо (хруйн, хрубн) та iH. [АУМ т. 1, к. 3, 5, 7-10; т. 2, к^З, бГ 8, 10 ЛЗ;
Варченко 1965 : 106-107; IcTopin укр. мови 1979 : 243].
Не може бути сумшву, що сучасш рефлекси колишнього ¦Ь у полкьких говорах швшчноукраТнського нар!ччя вщби-вають також давш особливоси фонетично!' системи цих гово-piB. Тому досить 4acTi випадки зм!шування % - ев давньоруських пам'ятках XII-XIII ст. i раншх староукра'шських пам'ятках з Полюся та сум^жних теркторш СЛ1Д пояснювати впливом не лише церковнослов'янсько1 традицп, але й в1д-повщних Д1алектних рис. Пор.: а) грешьникоу (Высоцкий I № 38 XII ст.); бе (€Д 9 зв.), тебе (17 зв.), светъ(31 зв.), некыи (12 зв.), на месть (182); о всехъ (6Т № 7, 3), последьнии (14); кътебе (Усп. сб. 12), съмерению (12 зв.), беседовати (376); грешный, грехъ (Высоцкий I № 59, XIII ст.); въ тебе (€Г 1266- 1301 25), телеса (145); привлекоу (Голоскевич 22); сребра (60р. 6), к себе (10), времд (13 зв.); о тебе (6Т №5, 3); чрево, преже (6Х 5), севера (95 зв.); грехъ (ХС 7 зв.), тебе(13); въсхо-те (бПол. 41); въмещаетсд (Никольский 14 зв.), въ горе (15 зв.), заповедь (100), дела (119); последний (6JI 14 зв.), купель (16), к себе (34); болезнь (6КС 27), видешд (41 зв.); прозрешю (Ап. XV 35 зв.), греха (38 зв.) та iH.; б) прЪдъ шмь (6Г 1144 Амф. I 331); из нЪволЪ (Правда С 617), лЪжалъ товаръ (620); вЬснЬ (ЛГВ 732), мЪчь (768, 897), повЪл-Ь (780) i т. п.
Дещо iHaKme склалася ситуащя з рефлексащею Ъ у говорах швшчноТ Pyci. У давнш новгородськШ писемносп цей звук як окрема фонема (хоч i3 р1зними артикулящйними ва-р!антами) вживаеться досить правильно i в наголошешй, i в ненаголошенш позищях. За спостереженнями В. I. Борков-ського над мовою новгородських берестяних грамот, Ъ як окрема фонема збер1гаеться в них до другоТ половини XIV ст. [Борковский, 1957 : 75]. Проте особливктю старих новгородських та швшчних псковських roeopiB, слщ гадати, було те, що фонема Ъ у них здавна реал!зовувалась у вигляд! числен-
/ч
них алофошв (можливо, ё, {§, ie, е1, ie, ё1 тощо) незалежно вщ наголосу i твердосп - м'якосп наступного приголосного як у межах одного говору, так i в р1зних д!алектних масивах. Це спричинилося до р1зномаштних рефлекав Ъ i в сучасних швшчноросшських говорах, де спостер1гаються як позицшно не зумовлеш рефлекси (% = et ё, Je, i), так i позищйно зумов-
117
лен! (у наголошенш позици перед твердими приголосними Ъ = е, ё, i§, перед м'якими - i, е> ё та iH., а в ненаголошешй позици рефлекси Ъ поступово втрачають своУ особливосп, злива-ючись у р1зних говорах з е, е{, i, 'о тощо [Филин, 1972 : 171].
Давньорусыи та ранш староросшсыи писемш пам'ятки новгородсько-псковського та московсько-ярославського походження, зокрема, й Новгородсью берестяш грамоти XII- XV ст., вщбивають змшу Ъ - е (можливо, найрашше - на початку слова й теля голосних - Аванесов 1955 : 88), яким, очевидно, позначали й р1зномаштш його вар1анти. Проте слщ мати на уваз!, що в змшуванш л1тер Ъ - е, KpiM д1алект-них особливостей, в окремих випадках знаходила вщбиття й церковнослов'янська вимова. Наприклад: а) телеси (Мин. сент. 1095, 19, 92, 140), обители (98), жребии (117), потребити (199); пленению (Мин. окт. 1096 42), телесьноую (51), тебе (75); исцелении (Мин. нояб. 1097 3 зв.), посреде (40), прилежьно (60 зв.), телеса (118 зв.); ныне (Гр. НБ № 109 II п. XI ст.), тобе (№ 175 поч. XII ст.), догеди (№ 9 I п. XII ст.), помени (вщ помЪноути) (№ 163 сер. XII ст.), при ветре (№ 233 XII ст.),
