Еще раз об И.Е. BUDH - Топоров В.Н.
Скачать (прямая ссылка):
85
наддншрянсьги роси, що стали ютотним етшчним компонентом полян, улич!, тиверщ i хорвати пов'язуються з 1сторич-ними антами, в етногенез! яких на Наддншрянщиш постшно велику роль в^гравав сюфо-сарматський етшчний компонент, а захщшше - ще слабо вивчеш дако-фракшсью, латенсью (кельтсьш), LiuiipmcbKi та iHuii впливи, кривич! й новгород-cbKi словени тяж!ли до прибалтшських венед!в раннього се-редньов!ччя i виявили виразну генетичну спор!днен!сть з ле-х!тськими племенами. Не чггко визначаються етногенетичн! зв'язки радимич1в i в'ятич!в. Проте за деякими даними вони пов'язуються з швденною частиною склавшського д1алектно-етнограф!чного ареалу.
Разом з тим, було б помилкою уявляти схщнослов'янськ! етшчш угруповання напередодш утворення ДавньоруськоТ' держави як випадкову етшчну cyMini, строкатий конгломерат р!зних етнос!в i мов, своер!дний "етномовний в!негрет". Хоч досл1дження з !сторичноТ д1алектологп св!дчать про значну д!алектну диференц!ац!ю сх1Днослов'янських roBopiB, вона не була наепльки велика, щоб твердити про окрем! генетично pi3Hi д1алекти полян, деревлян, в'ятич!в, радимич!в, кривич1в i т. д. На вщмшу В1Д багатьох !нших народностей бвропи, давньоруська народшсть сформувалася переважно i3 cnopU-неного матер!алу в умовах панування слов'янського етшч-ного i мовного компоненту [Третьяков 1966 : 13]. Багатовшо-ва еволющя праслов'янських племен з Тх самобутшми етно-граф!чними особливостями, внутршньо единою матер1альною культурою i bUhocho единою мовою, що як цшсна система розвивалася за своТми внутр!шн!ми законами, з розпадом праслов'янськоТ едноеп не припинилася. Деяю закони й тенденцп мовного розвитку, закладеш в особливостях самоТ мовноТ системи ще в праслов'янський перюд, виявляли свою дш ще протягом шлькох стол1ть п!сля нього. Сформувавшись у р!зних д!алектних ареалах праслов'янськоТ територи, щ тен-денц!Т визначили основш напрямки дальшоТ еволюц!Т вщпо-В1дних етномовних репошв. Цим пояснюються, зокрема, ! сп!льносх!днослов'янськ! фонетичн! та граматичн! змши, що в1дбувалися по всш сх1днослов'янсыий мовнш територи, пе-реборюючи д!алектш та субстратн! тенденц!Т, хоч саме через них у деяких випадках дали pi3Hi наслщки. Але в таких умовах субстратн! риси не могли бути визначальними i не вони намЬили хщ дальшого етно- i глотогенезу сх!дних слов'ян 10.
10 Вщзначаючи великий вплив дравдаького субстрату на шдоаршськ1 мови та 1берШсько-кавказького субстрату на в1рменську й осетинську мови, В. I. Абаев також шдкреслюе, що "Ц1 мови дають приклад виключноГ стш-KocTi mobhoi основи, стшкост1, яку не може подолати наймогутшший субстрат" [Абаев 1Р56 ; 62-69],
86.
Субстратш мовш елементи й мов Hi особливосп, викликаш своерщшстю походження окремих частин схщного слов'ян-ства (наприклад, кривич!в i словешв), вренгп-решт поступи-лися перед сшльносхЦнослов'янськими тенденщями i згодом стали репональними рисами давньоруських д1алект1в. Таким чином, мають ращю досл1дники, що вважають реальшстю пра-руську мову, виражену сукупшстю близькоспоринених roBopiB, яю, разом з тим, мали 1стотну Д1алектну диференщащю (icropiio вивчення цього питания див.: Филин 1972 : 30-83). У ход1 дальших мовних змш (занепаду зредукованих та iH.) у давньоруський перюд виник перерозподьл д!алектних вщ-ношень i 4iTKime вималювалися фонетичш та граматичш риси, що згодом стали розр1знювальними особливостями сх1днослов*-янських мов. Разом з тим, деяю дiaлeктнi вщмшносп ще давньо-руського перюду, в тому числ1 й зумовлеш шшоетшчними та шомовними субстратами, в нових {сторичних умовах стали характерними рисами окремих Hapi4 у склад1 росшськоТ, ук-рашсько! та быоруськоТ мов.
Розди III
ПРАРУСЬКА МОВНА бДШСТЬ I УТВОРЕННЯ ДАВНЬОРУСЬКИХ ГОВОР1В. ФОНЕТИЧН1 ПРОЦЕСИ В ДАВНЬОРУСЬКИХ ГОВОРАХ РАННЬОГО ПЕРЮДУ (VII -ПЕРША ПОЛОВИНА XI ст.)
3.1. СОЦ1АЛЬНО-ЕКОНОМ1ЧН1 Й СУСШЛЬНО-ПОЛГГИЧШ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРАРУСЬКО! МОВНОГ 6ДНОСТ1
Як уже вщзначалося, першими полггичними об'еднаннями державного типу в схщних слов'ян були велию союзи племен, ещом1 в icTopii як <штописш племена", або "племшш княз1в-ства", виникнення яких вЦноситься ще до VI-VII ст. н. е. У VII-VIII ст. вщбуваеться дальша внутршня консолщащя схщнослов'янських племен (економ!чна, культурна i мовна), що привело до об'еднання союз1в племен у велик! державш жштичш утворення: Русь на Середшй Наддншрянщиш (поляни, деревляни, Ыверяни), дул!бсько-волинський союз на швденному заход1 i кривицький союз на niBH04i (псковськ1, полоцью та смоленсью кривич^. На Тх ocHoei внаслщок даль-шого розвитку сусшльних вщносин у IX ст. утворилася Дав-ньоруська держава - Кшвська Русь [История УССР 1981 : 294-298, 303-310; Толочко 1987 : 18].
Давньоруська держава, як вщомо, була одшею з найб1ль-ших i наймогутшших держав у середньов!чнш бврош. Вона пщтримувала широк1 економ!чш, дипломатична культурш та iHLui зв'язки з багатьма народами Заходу i Сходу. Пожвавле-ni й р1зномаштш як зовшшш, так i внутришп {ы\ж р1зними регюнами КиТвськоТ Pyci) зв'язки спричинилися до актив1за-UiT вщомо го в схщнослов'янському усному мовленш ще з 4aciB шзньородового перюду военно! демократа узагальненого надд1алектного типу усного мовлення - уснол^ературних койне, як\ спочатку використовувались при укладанш м1ж-племшних договор1в, у судочинств1 за законами звичаевого права, для створення дружинницькоТ ешчноТ поеза. 3 утворенням племшних союз1в i дальшим розвитком м1жплемш-ного сшлкування значения койне розширилось, а в умовах
