Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
192
Якщо сполучення зредукованого з плавним сонорним г або
1 стояло перед приголосним, шсля якого був слабкий зредуко-ваний, а зрщка - i в шших позищях, воно розвивалося де-що iHaKrne: у Mipy вокал1зацп ъ, ь, що стояли перед нашв-довгими складотворчими сонорними г, 1, i занепаду слабких зредукованих теля наступних за сонорними приголосних сонорн1 втрачали складотворчу влаепшеть, i теля сонант1в як компенсащя ixHbo'i довготи поступово, в1ропдно, протягом X-XI ст., виникав неоргашчний зредукований голосний: тълкъ тълъкъ, гърбь ->• гъръбъ, вьрхъ ->¦ вьрьхъ i т. п.
о о о
[пор.: 1стор1я укр. мови 1979 : 182]. На шдстав1 сучасних лшгвогеограф1чних даних можна зробити висновок, що ui неоргашчш кор от к i голосш не набули загального фоноло-пчного значения, i ix стшюсть у р!зних давньоруських говорах була не однакова. Неоргашчш зредуковаш шсля сонорних найч^шше виступали в швшчних i в швшчно-захщних давньоруських говорах (Новгородська земля та сум1жш ареали). Тут вони поступово прояснилися в голосш повного творения, унаслщок чого виникли повноголосш сполучення типу -оло-, -0/70-, -еле-, -ере-, як\ й ниш поширеш в етшкш rpyni стпв у швшчно-захщних говорах росшсько1 мови (новгородсью, псковськ1, лен1нградсью та деяш сум1жн1 говори). Пор.: беревнд, верох, горда "горб", горос'т', ддложнд, молонь/'а, сёр'еп, столба, хблбм, ч'елонбк, ч'ёт'в'ер'ет' i т. п. [Гринкова 1950:211-212], а також р. нормативш бёстолочь, верёвка, долог "довгий", зёрен, золовка, полон, сумеречный, терёть, умерёть та iH. О. О. Потебня назвав це явище "другим повно-голоссям" [Потебня 1876 : 90], на вщмшу вщ першого повно-голосся. Щодо його природи й походження в науковш л1тера-Typi ще з минулого сттпття й до нашого часу було висловлено багато р1зних суперечливих припущень, як\ можна звести до двох основних ппотез: а) друге повноголосся генетично й хронолопчно пов'язане з першим повноголоссям, отже, ви-никнення його в!дноситься в до1сторичну епоху [Соболевский 1907 : 25-28; Mares 1956 : 463; Филин 1962 : 252-264, 1972: 210-219, 349; Малкова 1981 : 108; Жуковская 1983 : 25 та iH.]; б) виникнення другого повноголосся було зумовлене за-непадом та вокал1защею зредукованих ъ, ь [Шахматов 1915: 275; 1стор1я укр. мови 1979: 184 та iH.]. На наш погляд, б1льш в1ропдно пов'язувати виникнення другого повноголосся з за-непадом зредукованих i втратою у зв'язку з цим складотворчоТ властивост1 сонорними л, р, що нризвело до появи нових зву-KiB о, е, як1 часто за традиц1ею позначали на письм1 л1терами ъ, ь.
Написания повноголосних сполук -ъръ-ълъ-, -ьрь- (або з надрядковим знаком - паерком заметь другого зредукова-
13 8-127С 193
його) м!ж приголосними на Micui давшших сполук зредукований + плоений широко засвщчеш i в раншй псковсько-нов-городськш писемност1 XI-XII ст. Пор.: смьръда, смьрьди (Гр. НБ № 247 XI ст.); стълъпъ (Мин. сент. 10959), къръмити (12), жьрьтву (16 зв., 17 зв.), вьрьста (21); търъжьство, съвь-рьшилъ (Мин. окт. 1096 3), съмьрьть (6),скъръби (11), стълъпъ (81, 82, 89, 105), мълънии (151); твьръдыихъ (Мин. нояб. 1097 59 зв.), чьр'тогъ (165 зв.), отъ твьрьддты (Гр. НБ № 84 руб. XI-XII ст.), да молови ему (№ 8 XII ст.), оо(т) чьрьнЪка (№ 113 XII ст.); дълъготы (Кбфр. 71 зв.), вълъхвъ (73), съвьрь-шити (97 зв.), дълъгъ (193); жърътва (ПНЧ 8 зв.), пьрьвыи (16 зв., 74 зв.), дьрьзати (19, 22 зв., 27 зв.), мълъчати (27 зв., 35 зв.), къръчьмоу (61), испълъндти (97), смьрьтию (171); четвереть пшенице (Гр. НБ № 218 XIII ст.), бороть (№ 390 XIII ст.), вЪревки (№ 133 XIV ст.), вереше (№ 254 XIV ст.); растьрьгають (Ап. П 1309-1312 30 зв.); мьрьтвьцахъ (Пск. Пар. I 96); свьрьшаю (бПск. I 7), дълъженъ (85); верешь (Гр. НБ № 361 XIV-XV ст.), цетверетьнъи (№ 297 I п. XV ст.); пополонъка (Шахматов № 3), четвереть (№ 22), долъгъ "борг" (№ 29) i т. п. На звукове значения ъ, ь у l'x сполученш з сонорними вказуе, зокрема, те, що в новгородських нотних книгах XI-XII ст. над обома зредукованими стоять нотш знаки [Гринкова 1950 : 219-220; Филин 1962 : 257].
Под1бш написания досить часто трапляються i в давньоруських пам'ятках швденного походження, починаючи з XI ст., а пот1м - i в раншй староукраТнськш писемносп. Пор.: сълънцю (60 18), съмьрьти (33 зв.), зьрьно (42), испьрьва (49), скъръби (50), народъ мълъващъ (60 зв.), мъл'нии (145), мълъва (155 зв., 198), пъл'нъ (193), мълънии (203); мълъчаник* (Изб. 1073 88), съмьрьти (103 зв.), четвьрътыимь (136), золоба (170 зв.), золоби (174), цьрькы (218); мьрьцАИ (Изб. 1076
10 зв.), веремд (40 зв., 58, 185 зв.), мьрьтва (115), вьрьсты (267 зв.); вълъхвомъ (6А 147 зв.), мьр'твою (Пат. С 15), стъл'-пьника (16 зв.), дълъжьникы (157); бьр'вьно (Апр. 31 зв.). до вьр'ха (79), пъл'ни (135); два дълъжнТка (6Г 1144 Амф.
11 168), молъныл (201 зв.); бьрьвна (6Т №7 87 зв.), жьлъчию (203 зв.); дълъго (Выг. сб. 65 зв.), мълъчю (131); пълъноу (Усп. сб. 53в), стълъпъ (68в, 69г), дълъжьна (98в), вълъкъ (101а), мълънии (190г, 242г); въ терьньи (6Г 1266-1301 38), берьвьно (51 зв.), долъгъ (53 зв.), столъпъ (57); долъжьно (бфр. Сирин 37), черьвь (56); помьрькнеть (€Ор. 26 зв., 99 зв.), и толощи въ двьри (69); оумеретвыл (бПут. 233); дерьжите (Ап. X 8), верьха (78), долъжьникоу (81), веремд (ЛГВ 868, 888), перъсть (ХС 4), безъмолъвно (7), долъжноге (12зв.) i т. п.; ст.-укр.: мерьтвыхъ (бПол. 4), берьвно (23), оумеретвин\ (37, 114); верьвии, мерътвыхъ (6Л 6); оумолокнета (бЛавр.
