Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
Найяскравшим i, мабуть, найпершим прикладом комплексного використання р1зних джерел були пращ видатного че-ського славюта початку XX ст. Л. Шдерле [Niederle 1902, 1906, 1912], яш за повнотою охоплення р1зномаштних джерел i глибиною 'ix науковоК штерпретацп можна вважати зразко-вими. Але, як справедливо зауважив П. М. Третьяков, ком-плекеш дослщження, под1бш до праць Л. Шдерле, у наш час
1 тим б1льше в майбутньому навряд чи можливк Хоч обсяг 1сторичних (писемних) евщчень про давшх слов'ян i Русь
2 8-1270 ^-"-смиирська об 17
за останне швстсшття ктотно не змшився, К1льюсть лшгвЬ стично'1, археолопчно! й антрополопчно! шформацп збыьши-лась у десятки раз1в, i методика вивчення лшгв1стичних, ар-хеолопчних та антрополопчних даних значно ускладнилася. "Унаслщок цього питания про взаемне коректування виснов-юв, одержаних на основ1 достпдження р1зних джерел, вирь шуеться ниш шакше, шж у часи Л. Шдерле,- не сильки за допомогою комплексного вивчення р1зних джерел, сюльки шляхом урахування й узгодження висновк1в, одержаних у результат! спещальних дослщжень" [Третьяков 1970 : 13].
При виршенш глотогешчного питания про походження слов'янськоТ mobhoi сшльноси, що е штотною частиною етно-генетичного процесу, прюритет, без сумшву, належить мово-знавству. Пор!вняльно-юторичне мовознавство встансвлюе досить переконлив1 в1дносно-хронолопчш й ареальш характеристики мовного розвитку i взаемодП*. Але незаперечним фактом е й те, що без свщчень писемних пам'яток воно не в змоз1 запропонувати абсолютно-хронолопчних i конкретно-геогра-ф!чних концепций. Ще ripme стоить справа з дослщженням етногенетичноТ проблематики в дописемний перюд. Як слушно зауважив Г. О. Хабургаев, "ретроспективний вихщ за меж! перюду, представленого пам'ятками писемносп, за допомогою тьльки мовознавчих даних неможливий, якщо ми намагаемось вЦ вщносно-хронолопчних i ареальних характеристик перейти до абсолютно-хронолопчних i конкретно-географ1чних. До-помогу тут може подати лише немовний матер1ал з абсолют-ними характеристиками, синхронний дослЦжуваному мовному i тим або шшим чином з ним пов'язаний" [Хабургаев 1974 а : 39]. Такий матер1ал може дати лише археолопя. На думку Б. В. Горнунга, шльки узагальнеш археолопчш дан! можуть бути KpHTepieM для перев1рки кторично реально! можливоси тих або шших лшгвютичних гшотез, що l'x висувають при спробах реконструкцп доюторичних еташв утворення, розвитку й розпаду мовних груп" [Горнунг 1963 : 12]. При цьому важливо шдкреслити, що археологи у cboix дослщженнях оперують не окремими 1зольованими фактами, а комплексами факт1в i явищ матер1ально1 культури, що дозволяе виявити як IX взаемозв'язок, так i походження [Седов 1970 : 6].
Опд вщзначити, що прагнення деяких дослщниюв слов'ян-ського етно- i глотогенезу розширити коло залучуваних джерел за рахунок археологи спостер!галося ще з середини 40-х рок1в. Зокрема, археолопчш даш для етногенетичних досль джень використовував Т. Лер-Сплавшський [Lehr-Splawinski 1946] у зв'язку з бурхливим розвитком польсько! археолог!! в шслявоенний перюд, а у вггчизняному мовознавсш свщ-чення археолопв при розв'язанш ряду часткових, але важли-
1й
вих етно- 1 глотогенетичйих проблем усшшно реал!зуються в працях Б. О. Горнунга [Горнунг 1963], О. М. Трубачова [Трубачев 1983, 1984 а, 1984 б, 1985 а, 1985 б] i особливо Г. О. Хабургаева [Хабургаев 1974 а, 1979, 1980]. У його до-слщженнях на шдстав1 сшввщнесення сучасних лшгвогеогра-ф1чних свщчень з кторико-археолопчними даними, наявними на середину 60-х роюв, викладена цшсна, хоч i не в усьому бездоганна [див.: Филин 1980 : 44-50; Кузьмин 1980] кон-цепщя схщнослов'янського глотогенезу, в якш справедливо шдкреслюеться важлив1сть узаемодп р1зних етшчних i мовних елеменпв у ход! становления давньорусько1 народносп й давньорусько! мови. Безсумшвний науковий iHTepec ста-новить i вперше запропоноване дослщником накладання карти давшх етнограф1чних та пол^ичних меж на сучасну д1алекто-лопчну карту. При цьому на основ1 лшгвогеогр7аф1чних даних було вщцлено швшчно-схщну д!алектну зону i говори Серед-ньо1 Оки, швшчно-захщну, центральну, швденну й швденно-захщну д!алектш зони [Хабургаев 1979 : 35-65], хоч др'\ останш, за визнанням самого автора, визначено невпевнено через вщсутшсть у його розпорядженш достатньо1 к1лькоси фактичного матер1алу [62-63], Дискусшш й сумшвш момента в концепци Г. О. Хабургаева повинш стати предметом даль-ших дослщжень учених як вторичного, так i лшгвютичного проф^ю [Толстая 1984 : 87-88].
1дея комплексного шдходу до етногенетично*1 проблематики д!стала одностайну шдтримку i з боку учасниюв дискуси на засщанш "круглого стола" з проблеми "Етногенез слов'ян" шд час роботи IX АИжнародного зЧзду слав\ст\в (Кшв, вере-сень 1983 р.), хоч в окремих виступах вщзначалося, що pi3Hi науки, як1 мають стосунок до розробки даноТ проблематики, вщзначаються неоднаковим piBHeM наукових досягнень, необ-хщних для IX використання при комплексних дослщженнях: тут быьше зроблено в лшгв1стищ й археологи i значно мен-ше - в антропологи, етнографп та фольклористищ [Васеко, Хабургаев 1984 : 17].
