Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
Для висв1тлення р1зних acneKTiB етно- i глотогенезу схщ-них слов'ян, формування давньоруськоТ мови й еташв та особливостей ТТ д1алектноТ диференщаци, що поступово внаслщок перегрупування д!алектних зон завершилась утворенням трьох самосийних схщнослов'янських мов, важливе наукове значения мають також пращ багатьох шших в1тчизняних до-револющйних i радянських дослщниюв, зокрема П. Г. Жите-цького, О. О. Потебш, Ю. Ф. Карського, А. Ю. Кримського, П. О. Бузука, С. Б. Бернштейна, В. I. Абаева, О. М. Труба-чова, В. В. 1ванова, Г. О. Хабургаева, В. М. Топорова,
B. В. Колесова, К. В. ГоршковоТ, В. М. Русашвського, О. С. Мельничука, М. А. Жовтобрюха, С. П. СамШленка,
C. П. Бевзенка, А. Й. Журавського, В. В. Шмчука, I. Г. Мат-в1яса, В. В. Мартинова, А. М. Залеського, О. М. Булики та
15
багатьох шших, у монограф1ях i окремих статтях яких пору-шуеться чимало загальних проблем, стосовних слов'янського глотогенезу, i вигсв1тлюеться 1стор1я конкретнйх фонетичних i граматичних рис та особливостей окремих схщнослов'янських мов. HayKOBi позицп провщних мовознавщв р1зних перюд1в i лштстичних шюл у численних питаниях схщнослов'ян-ськоТ icT0pH4H0i д1алектологп грунтовно викладеш в кторико-д1алектолопчних працях JL А. Булаховського [1977 : 167- 190], Ф. П. Фшна [1962 : 7-49, 1972 : 30-83] та в узагаль-нюючш багатотомнш "IcTopii укра*шсько1 мови" [1978, 1979, 1983, 1983 а], що усувае необхщшсть при висв1тленш еволю-uii р1зноман1тних схщнослов'янських фонетичних явищ i вста-новленш д1алектно1 диференщащ*1 давньоруського мовного ареалу наводити Bci контроверзи попередшх дослщниюв з цього приводу i дозволяе нам прид1лити быьше уваги штер-претацп сучасних лшгвогеограф1чних та шших наукових даних.
3. Комплексный nidxid до проблем сх1днослов* янського етно- i глотогенезу
як необх1дна умова далыиого поступу у вивчент давньоруських мовних apeaAie
Дослщжуючи початки формування окремих д1алектних рис у MOBi найдавшших схщних слов'ян, iсторик мови повинен прагнути до вщтворення цих npoueciB не т1льки в 4aci, але i в простор!, тобто за сукупшстю наявних наукових даних простежити, коли, в якому ареал! вщбувалися i якому населению могли належати Ti чи iHini найдавшци мовн1 змши К A ui завдання, в свою чергу, зобов'язують дослщника звер-татися до р1зномаштних питань етногенезу схщних слов'ян, бо "без висв1тлення етногенетичного процесу не можна зро-зум1ти i всеб1чно охарактеризувати не тальки конкретний хщ icTopii в 11 далеких глибинах, але й початки {сторичного життя сучасних народностей i нацш" [Третьяков 1962 : 3]. Осюльки земл! схщнослов'янських племен Днтровського Правобе-режжя, найв1рогщшше, були частиною праслов'янсько*1 те-риторп, a MOBHi процеси у paHHix схщнослов'янських д!алек-тах значною Mipoio започаткувалися ще за праслов'янсько\' доби, етномовна 1стор1я схщних слов'ян не може бути висв1т-лена поза и зв'язками з проблемою етногенезу слов'ян у щ-
6 3 цього приводу Ф. П. Фшн писав: "Завдання кторика-мовознавця можуть вважатися виконаними лише тод!, коли розкрито не 'ильки меха-Hi3M мовних змш, але й умови, в яких ui змши вЦбувалися i якими вони зрештою були викликаш, коли за мовними явищами вщкриваеться icTopin сусшльства, життя минулих поколжь" [Филин 1972 : 8].
10
лому. Зв1дси випливае, що для доел Гдженн я початковоТ icro-pi'i схщнослов'янського мовного ареалу й ni3Hiinoi взаемодп схщнослов'янських д!алект1В в!дправним пунктом мають бути етно- i глотогенетичш студп праслов'янських i paHHix сх1дно-слов'янських пЛЫен на значно ширшому, в тому чиан й екст-ралштстичному, матер1аль
Необхщшсть виходу за рамки власне лштстичних дже-рел диктуеться також особливостями дальшого розвитку су-часного мовознавства, зокрема його поступовим перетворен-ням з описово1 науки в пояснювальну, тобто перехщ Bifl на-громадження й опису факт1в до вияснення Тх генезису i вста-новлення причинних зв'язмв [детальшше див.: Абаев 1986 !
: 31]. На думку В. I. Абаева, це- початок hoboi ери в 1сто-pii мовознавства [Абаев 1986 : 39]. Як вщомо, у будь-якш наущ перехщ в1д описовоТ до пояснювально!- стадп вимагае залучення щлого ряду даних 13 близькоспорщнених галузей знань, що повною Mi рою стосуеться й мовознавства. "Мова - явище ушкальне за своею ушверсальшстю, через це так без-межно широш й ушверсальш и зв'язки з yciM тим, що нази-вають "екстрал1нгв1стичним" св1том" [Абаев 1986 ! 31]. Таким чином, пояснювальне мовознавство передбачае неодмшне ви-користання, KpiM лшгвктичних факт1в, також i 1сторичних, археолопчних, кторико-етнограс}лчних, палеоантрополопч-них та шших даних, у тому числ1 й тих, якими займаються культуролопя, психолопя, ф1лософ1я i т. п. &ид вщзначити, що цей важливий принцип комплексно! розробки етногенетич-них проблем силами лштспв, icTOpHKie, археолопв, антро-полопв, етнограф1в та шших спещал!спв, проголошений ще О. О. Шахматовим, у радянськш наущ було 4iTKO сформульо-вано в 30-40-х роках. Але нерозроблешеть методики археолопчних i лштстичних, лшгвктичних i антрополопчних, археолопчних та кторичних з1ставлень, використання шод1 суб'ективних критерив для таких достпджень спричинилися до того, що давно назр!ле й ниш сшльне для ecix спещал1спв з питань слов'янського етногенезу прагнення до комплексное^ досл1джень довго залишалося б1льше побажанням, шж реаль-ним досягненням.
