Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
10 8-1270
145
риса шдкреслюе своерщшсть давнього псковсько-новгород* ського Д1*алекту i вказуе на його первкну захщнопраслов'ян-ську прабатьювщину.
3 3.2.6. Б1ЛАБ1АЛБНИИ W -
ЛАБЮДЕНТАЛЬНИИ V
Б1лышсть paHHix схщнослов'янських roBopiB успадкувала вщ праслов'янськоТ мови б1лаб1альну сонорну фонему w. Вона послщовно збереглася в ycix швденних та швденно-захщ-них говорах давньорусько! мови, що згодом стали основою украТнськоТ' та б1лоруськоТ мов, швденних i швшчно-захщних roBopiB швденноросшського нар1ччя (брянсьш, курсьш, ор-ловсьш, захщш й центральш тульсьш, захщш, швшчно-схщ-Hi, схщш й швденно-схщш рязансыи, деяю калузыи, мос-KOBCbKi та воронезьш гов1рки i окрем1 ocTpiBHi гов1рки шв-Hi4HopociftcbKoro цар!ччя, зокрема деяш новгородсью гов1рки [Филин 1972 : 294-295].
Б1лаб1альну вимову w засвщчують найранши (з XI ст.) давньорусьш пам'ятки швденного походження, в яких трапляеться змшування л!тер в - у,- найчаспше в позицп на початку слова перед наступним приголосним, що свщчить про акустичну подШшсть б1лаб1ального w до голосного и. Пор.: 1еустратихЬ (6Р 2г), ауглста (4г); рауви заметь равви (60 38), Гауриилъ (269, 278), Паулъ (294 зв.); оуселеноул (Изб. 1073 9), въгодьно (35), прауда (60 зв.), въчинены сНть (97 зв.), Паулъ (181), аугоуста (249, 251) - авъгоусть (249), оугодьна - въгодити (Изб. 1076 74), Паулъ (97 зв., 121 зв., 207) - Павьлъ (119 зв., 225 зв.); Паула (6А 168), Паулъ (Будилович 5а; Пс. Чуд. 9 зв., 10,64 зв.), Паувыгь (Пс. Чуд. 29), але Павьлъ (51 зв.), о ПаулЪ (76 зв.), Паула (Апр. 174), буге-ниа (177 зв., 193), будокима (202 зв.). Про б1лаб1альний w, а не лабюдентальний v св1дчить i замша в на о, близьке до у: бывати о нашихъ оучителюхъ и въ дроузЪхъ (Будилович 41д).
1з заселениям слов'янами швшчно-схщно! частини Схщно-европейськоТ р!внини, найв1ропдшше, в третш чверт1 I тис. н. е. у схщнослов'янських говорах межир!ччя Оки i Волги (ареал ростово-суздальських roBipoK) з доа не встановлених причин виникла тенденщя до змши б1лаб1ального w у лабю-дентальний v, який вступив у корелящю з глухим f. 3 Волго-Окського д!алектного ареалу лабюдентальна вимова v шсля
XIV ст. у Mipy зростання територЛ МосковськоТ Pyci поширю-валась i на сусщш (насамперед на захщш) говори [Хабургаев
1979 : 36]. Ниш цей звук характерний для владимирських, костромських, вологодських, новгородських, леншградських, московських, казанських, рязанських та iH. roBipoK. Вимова перед голосним у, а перед приголосним не на початку слова -
146
як w, так i v, який у глухЗй позицп переходить у f (перех!д-ний тип вЦ w до v), засвщчена у воронезьких, тамбовських, пензенських, калузьких, калшшських, рязанських, у деяких псковських та в окремих вологодських гов1рках [Орлова 1950 : 186-207; Филин 1972 : 294]. Немае шдстав сумшватися в тому, що щ ареальш даш вщбивають давне д1алектне становище.
Отже, за вимовою давньоруськоТ фонеми w схщнослов'ян-ська мовна територ1я не шзшше, як у кшщ дописемного перюду [пор.: Аванесов 1947 : 125; Филин 1972 : 293], ч1тко подыилася на дв1 протиставлеш зони - швденно-захщну (включаючи й верх1в*я Дншра, Оки, Дону та крайш niBHi4Hi новгородсью говори), в якш збер1гся праслов'янський б\ла-б1альний w, i швшчно-схщну (згодом - ростово-суздальськ1 гов1рки та основний масив швшчноросшського нар1ччя), де розвинувся новий лабюдентальний звук v. Сприятливий гео-граф1чний ареал щеТ* шновацп спричинився до того, що лабюдентальний v став нормою сучасноТ росшськоТ л1тературноТ мови [Филин 1972 : 296].
3.3.2.7. ПРОТЕТИЧН1 ПРИГОЛОСН1 У ДАВНЬОРУСЬКИХ ГОВОРАХ
Початок явища протези вщноситься, в1ропдно, ще до серед-ньопраслов'янського перюду, коли внаслщок д! 1 закону вщ-критого складу виник 36ir голосних (riaTyc) на меж1 сл1в, для усунення якого з'явились протетичш приголосш w та j: *wym§, *jbgbla, *jugb, *junb i т. п. Виникненню протетичних приголосних Mir сприяти процес пересування лаб1альносп (бемольносп) вщ голосних до попередшх приголосних, щовщ-бувався ще в ранньопраслов'янський перюд i виявився, зокре-ма, в делабкшзащТ' *8 й злигп *8 та *8, а пот1м - i в дела-б1ал1защ1 *и (> ы, ъ), а також процес пересування до не-передшх приголосних палатальноси (д1езносп), унаслщок чого приголосш g, к, ху д1ставши палатал1защю вщ наступних за ними голосних, перейшли в шиплячш ъ , с', s' (перша па-латал1защя задньоязикових приголосних). На початку слова, де не було умов для передач! лаб1альносп або палатальноси попередньому приголосному, щ вщособлюваш диференцшш ознаки розвивалися в самоспйш голоснк и (при пересуванш наперед лаб\ал\защ\ голосного) та i (при вщособленш ознаки палатальноси голосного). П1зшше з протетичних коротких голосних виникли приголосш: u > w (v), i > j. У словах, де початковий звук а походив з давнього а, що не мав ознаки лаб1альносп (бемольносп), ni3Hiuie з'явився протетичний звук h [Журавлев 1965 : 35-43; Филин 1972 : 296-303; 1стор1я укр. мови 1979: 112-116].
10*
147
З.З.2.7.1. Протетичний w(v)
ГНсля розпаду праслов'янськоТ mobhoi едносп у схщнослов'ян-ських говорах явище протези набуло дальшого розвитку, осюльки вони успадкували праслов'янську тенденщю до усу-нення 36iry голосних. У б^ьшосп цих roBopiB закршився протетичний приголосний w (v), за винятком, очевидно, швшчних та швшчно-схщних roBopiB, де вш, мабуть, здавна вживався нерегулярно. Про перв1сний ареал поширення про-тетичного w (v) дае уявлення сучасна лшгвогеограф1я цього явища. На пщстав1 п даних можна зробити, принаймш, два висновки: а) протетичний w (v) найпослщовшше розвинувся в швденних, швденно-захщних i захщних праруських говорах, в ареал! яких шзшше сформувалися украшська та б1ло-руська мови, захщш й швденш говори середньо- i швденноро-сшського нар1ччя. У напрям1 на швшч i на схщ вщ цього ареалу спостер1гаеться поступове затухания протетичного w (v);
