Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
137
№ 143 I п. XIII ст.); оу коупчевъ (Гр. Н. № 3 269-270), ты-сачкого (№ 10 1304-1305), двЪнадчать (№ 12 1314); нар1чаге-мым (Ап. П 1307 2 зв.), жерчи (9 зв.); оученичамъ (Ап. П 1309-1312 8); пронаричагемаго (Пск. Пар. I 6); старечь (бПск. I 45, 47, 87 зв.), сторичею (87), въ темничю (97 зв.), жречь (189 зв.); множичею (Пс. Т № 28 118 зв.); проричам (Пс. Т № 29 8 зв.), в руче (27); новгорочкого, тысачкого, ты-сачкыи (Гр. ПВ 146); новгородечь на(ш) (Гр. С. 147); чело-ванью, купчомъ новгорочкымъ (ГВНиП № 72 1448); двачать (Шахматов № 35), отьча своего (№ 109) та iH.
Свщчення староТ новгородськоТ та псковсько! писемносп дозволяють припустити наявшсть у кривич1в i новгородських словешв roBopiB як i3 зм1шуванням звушв ц - ч, так i з Тх постпдовним розр1зненням, причому чокаюч1 - цокаюч1 говори були поширеш i в ареал1 смоленсько-полоцьких кривич1в. Пор. у смоленсько-полоцьких пам'ятках XII-XIV ст.: по-лоцанинъ (Высоцкий I № 22 XII ст.); при Романовищ (Дог. См. 1223-1225 13); гочкыи, на гочкомъ, всемъ коупчемъ (Дог. См./А 1229 21); нЪ лзЪ iero вереци в погребъ; нЪмЪчкыи (Гр. См. 47), въсхоцеть (50); полочъка, немечькому (Гр. 1264), челованиА, доконцанъ, челованъ, челованию, немчи, челова-ние, при твоемь сотчи, доконцано та iH. (Гр. 1300), оу Полочку (Даг. 1407) i т. п. Зважаючи на археолопчш даш, за якими пам'ятки кривич1в на Смоленщиш з'являються не рашше VIII ст. [Третьяков, Шмидт 1963:25-37; Шмидт 1968:223; Седов 19746 : 35], i саме вони повинш вщбивати проникнення сюди носив цокаючих roBopiB [Хабургаев 1979: 119], виник-нення схщнослов'янського цокання можна датувати приблиз-но VII ст. У ростово-суздальських, владимирських i московских говорах нав1ть у XIII-XIV ст. цокання - чокання, найв1ропдшше, не було [Филин 1972 : 258-259]. Таким чином, зона цокання - чокання охоплювала новгородсьш, псковськ1, смоленсько-полоцыи, швшчнодвшсьш говори, до-сягаючи подекуди Волго-Окського межир1ччя [Филин 1972 : 259]. В1рог1дн1сть цього ареалу шдтверджуеться й сучасними л!нгвогеограф1чними даними: м'яке i шепеляве цокання (ц\ ц\ цч) нин1 поширене переважно в швшчно-схщних говорах п1вн1чного нар1ччя рос1йськоТ мови, тобто в зош давньоТ нов-городськоТ колон1защТ (Карельська АРСР, пн.-сх. лен1нград-ськ1, архангельсью, вологодськ1, KipoBCbKi, пермськ1, niBHi4Hi ярославсью, cxiAHi костромськ1, пн.-зах. горьковськ1 говори [Орлова 1959 : 24-58]. У пн.-зах. i зах. говорах швшчного нар!ччя росшськоТ мови цокання збереглося переважно як релштове явище у вигляд1 твердого ц або цч, що в1дображають колишне тверде цокання або розвинулися з давшшого палатального р!зновиду (леншградськ1, пскозськц новгородськ;?
138
калшшсыа (KpiM крайшх схщних roBipon), захщш смолен-cbKi, захщш брянсью, швшчш та пн.-сх. бшорусью говори) [Карский 1955 : 363, 389; Орлова 1959 : 58-82; Филин 1972 : 261]. Сучасне пд.-сх. тверде i м'яке цокання (ареал владимир-сько-суздальських, пд.-сх. московських, швшчних i схщних рязанських, швденних 1вановських та деяких шших говор1в) переважно не давньоруського, а шзшшого, колошзацшного походження [пор.: Орлова 1959 : 82-83; Филин 1972 : 263].
Чокання в сучасних росшських говорах мае менше поши-рення й не займае компактного ареалу, виявляючись ареально або позицдйно в окремих говорах окреслено1 зони цокання [Орлова 1959 : 24-58].
3.3.2.3.2. Зб1г з'-ж', с'-ш'
На вщмшу вщ цокання i чокання, засвщчених у новгородсьюй i псковськШ писемносп, нерозр!знення л!тер з' - ж', с' - ш' на позначення палатальних приголосних трапляеться переважно в псковських пам'ятках XII-XIII ст. i наступних сто-л1ть. Наприклад: а) написания свистячих замкть шиплячих: зълчь (Кбфр. 232 зв.); здати обетованьм(Ап. П 1307 2), коздо (9 зв., 77 зв., 99 зв.), когоздо (45 зв., 107), поносеные (67), вразду (87зв.), зЪланше (156 зв.); горсее (Ап. П 1309-1312 68), Павла и друзины его (107 зв.); пригвозденъ (Пск. Пар. I 2,83), прилЪзно (10 зв., 20, 29, 47, 54, 105 зв., 130), оукрасенше, греснымъ (16), васими (35), озиви (47 зв.), скрусилъ (57), зе-ланше (74 зв.), покази (90. 123), усопсам (98); многазды (Пск. Пр. 8), зизнею (34), покази, часю (54 зв.); васими (Пск. Пар. II 34 зв.), неоутесима (35), кромесьндм (51 зв.), вразду (57 зв.); васихъ (Пс. Т № 28 99 зв.), показеть (164 зв.); писеть (Пс. Т № 29 10, 15), лисилъ (38 зв.), оутесеные (43 зв.), поло-зены (76 зв.); свдзеть (бЛук. 48), покази (178) та iH.; б) написания шиплячих замють свистячих: съблажнкнам (Кбфр. 74); (о(т)верже двЪри (Ап. П 1307 8 зв.), искушьна (97 зв.); по мно-жех днехъ (Ап. П 1309-1312 2), въжлюблении (65); донеши (Пск. Пар. I 3 зв.), стежю (11, 49 зв.), прождбе (24 зв.), погру-живъ (39), вшю силу (52), гвождьми (111 зв.); Герашимоу (Пск. Пр. 5 зв.), вшемоу (9), до шего дне (44 зв.), жрЬниге (65 зв.), прожаб-Ьнше (87 зв.), гвожди (92 зв.); помажати (Пск. Пар. II 45 зв.), донеши (76), вешелдщиисд, поражи (79 зв.), телешьныт (95); въ ужаше (Пс. Т № 28 7 зв.), полежьнам (156); раждЪли (Пс. Т № 29 32), телеши (73 зв.), свджаныы
(96), тышаща (96 зв.), вешь д(е)нь (106), ражьгорЪше (107 зв.); жерно (бЛук. 26), ближьнець (218); жбегле, осталошь, пенежи (ГВНиП № 336 1463-1465), ожерце (№ 346 XV ст.) та iH. У смо-ден<?ько-полоцьк1й д!лдв1й nuceAinocTi XIII-XIV ст. змшу-
