Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
У староукраТнськш писемносп ы заметь i шсля ъ трап-ляеться лише в пам'ятках, створених на швшчнш Волиш й на Гкшса, тобто в ареал1 сучасного швшчного нар1ччя украТнськоТ мови. Наприклад: изыидохъ (6КС 69 зв., 128 зв., 178 зв., 194 зв., 195), изыдоша (75, 121, 121 зв., 167 зв.), изы-доша (121, 186 зв.), изыиди (112), изыди (112 зв.); одышла (Гр. 1430, Головацкий 50); с ыными папы (Гр. 1434, Розов 130), с ыными (Гр. 1435 132), с ыншою шляхтою (Гр. 1438 141); з ыншыми доходы (Гр. 1452, Русашвський I 38); взыйде (Ап. XV 66 зв.); зыщЪм (Ап. К 171), зыскаль (457); в ы(с)те(б)це (АЖ 1582 43), з ынъшими (1583 50, 54), ув ы(з)бе (67, 69), з ыме(н)я (1584 78, 79, 89, 92, 103), зышо(л) (117), в ызбе (1584 124) i т. п. Написания ы заметь а в деяких шших староукраТн-ських пам'ятках могло бути зумовлене быоруським впливом.
У сучасних схщнослов'янських мовах артикулящя ы < i п!сля колишнього ъ властива росшським та б1лоруським говорам i подекуди спорадично трапляеться в roBipKax niBHi4-ного нар!ччя укра1нсько1 мови. ГИвденно-захщному й п!вденно-сх1дному укра'шським нар1ччям така вимова не вщома. Най-Bipor^Hime, в цьому ареал1 зм!ни i > ы в позищ! п1сля ъ
127
н1коли небуло. На нашу думку, дефонетичне явище мало мГсце лише в тих давньоруських говорах, на 6a3i яких сформувалися росШська та б1лоруська мови й, очевидно, швшчне на-р1ччя украТнськоТ мови. У швденноруських говорах голосний переднього ряду i здавна характеризувався дещо обниженою артикулящею, що сприяло ранньому npouecoBi злиття звуюв iy ы > и, отже, для змши шсля ъ у цих говорах небуло вщповщних умов. У сучаснш украТнськш л1тературнш MOBi i шсля колишнього ъ послщовно збер1гаеться (з шшими, зш-ти, o6iapamu, роз1гратися i т. п.), а в росшськш i б1лору-ськш мовах орфоешчну норму становить новийь*(р. безысходный, изыскать, обыграть, предыстория, бр. абыграць, адысщ, падыграць, разыграць i т. п.). Таким чином, вживання ы заметь i теля колишнього ъ може бути одшею з диференцш-них рис при розмежуванш староукраТнських та старобмо-руських писемних пам'яток, насамперед грамот: якщо пам'ят-ка з такими написаниями походить не з украТнського Полш-ся й не виявляе специф!чних рис украТнськоТ мови, и сл1д вважати б1лоруською.
3.3.2. КОНСОНАНТИЗМ
3.3.2.1. ВИНИКНЕННЯ ФРИКАТИВНОГО г / ФАРИНГАЛЬНОГО Н
Праслов'янський проривний звук g, збер!гшись у швшчнш частин! схщнослов'янських roBopiB, у центральному схщно-слов'янському ареал1 перетворився у фрикативний у, а в швденному - у фарингальний h. Питания про час i причини появи обох цих рефлекав поки що залишаеться дискусшним [про 0CH0BHi ппотези див.: Филин 1972 244-250; 1стор1я укр. мови 1979 : 165-166]. Осюльки у фонолопчних системах праслов'янських roBopiB, де згодом вщбулася змша g > у > h, для неТ не було шяких особливих, вщмшних вщ шших roBopiB BHyTpinmix передумов [Колом1ець, 1982 : 47; Коло-миец 1983 а : 85], найв!ропдшше пов'язувати ТТ з субстратним впливом i прийняти г1потезу В. I. Абаева, що в перетворенш g > у > h у швденнш частин! схщнослов'янського ареалу, де згодом виникли украТнсьш та швденноросшсьш говори, брав участь сюфо-сарматський субстрат [Абаев 1964а : 115- 121; 1965:41-60]. Серйозним аргументом на и користь е, зокрема, те, що ареал розповсюдження слов'янських у i h в основному з(Нгаеться з ареалом сюфськоТ топон1м1ки, археологи i сюфських вплив1в на територп схщного слов'янст-ва [Абаев 1964а: 117]?. 6 шдстави припустити, що процес
5 У зв'язку з цим заслуговуе на увагу й припущення О. М. Трубачова про те, що перв1сна назва л1тописних улич1в була углич1 [Трубачев 1961 :
128
поступового ослабления при артикуляцп проривного g шд впливом ск1фо-сарматських д1алект!в, у яких "споконвжу була фонема у" [Абаев 19646: 121], найрашше вщбувався в ареал1 СередньоТ Наддншрянщини (говори швденних полян, улич1в i тиверщв), унаслщок чого проривний g поступово пе-ретворювався у фрикативний звук у. Хронолопчш рамки цього процесу визначити важко. Проте можна твердити, що слов'яни, як\ в VI ст. н. е. колошзували Балканський шв-ocTpiB, фрикативного у ще не знали \ а в д1алектах схщних слов'ян, як\ протягом VII-VIII ст. стали проникати з СередньоТ Наддншрянщини в басейн Десни i за Прип'ять, цей звук уже був вщомий [Хабургаев 1974а : 107]. Тому най-в1рогщшше припустити, що фрикативний у виник десь у кш-щ VI - першш половин! VII ст. н. е. [Пор. також: Крымский 1907 : 119; Шахматов 1915 : 35-36; Карский 1924 : 44; Дурново 1924 : 44; Тимченко 1927 ¦ 59; Фортунатов 1956 : 435; Вступ 1966 : 78]. Сформувавшись як типово антська риса в умовах посилених слов'яно-1ранських мовних контакт1в, фрикативний у згодом поширився й на всьому "склавшському" культурно-етнограф1чному ареалу зайнятому шзшше чесь-кою, словацькою та верхньолужицькою мовами. На формування фрикативного у в ареал1 шзшших швденноросшських roBopiB могли вплинути ipaHOMOBHi алани, як\ разом з племенами тюркськоТ групи болгарами у VIII-IX ст. заселяли значну територш понад Доном i створили салт1вську, або салтово-маяцьку, культуру [История УССР 1981 : 299-300; Археология УССР 1986 : 212-225]. До швденнобалтшських "венедських" roBopiB шноващя g > у не дшшла.
