Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
124
184 зв.), можна припустите, що досить давно, не шзшше XI-XII ст., змша 'а>е теля шиплячих, ц i / вщбулася також i в частин! давньоруських гов1рок з шзшшого ареалу швденно-захщного нар1ччя украТнськоТ мови [пор.: Филин 1972 : 205]. Проте в шших позищях цей фонетичний процес вщбувався значно шзшше, переважно вже в перюд самоспй-ноТ icrropiT украТнськоТ мови.
Таким чином, на вщмшу вщ полюьких roBopiB - предюв швшчного нар1ччя украТнськоТ мови та швденного ареалу швденно-захщного д1алекту бшоруськоТ мови, в яких змша не-наголошених а (<; §) i 'а в е вщбулася ще за давньоруськоТ доби, у частиш давньоруських roBopiB, що склали основу швденно-захщного нар1ччя украТнськоТ мови, та в б1льшосп росшських говор1в цей процес проходив значно шзшше, Bi-рогщно, з XIII ст. i дал1, тобто вже теля встановлення ко-реляцп приголосних за тверд1стю - м'яюстю, завдяки чому змша а > е стала можливою теля будь-якого пом'якшеного приголосного [ДАБМ, к. 36; Залеський 1970 а : 43-44; Филин
1972 : 205-206; 1стор1я укр. мови 1979 : 148-150, 293]. Як i в швшчному, в швденно-захщному Hapi44i процес змши а, 'а > е не вийшов за меж1 тенденщТ й нще не був проведений з послщовшстю фонетичного закону [Залеський 1973 : 94-95]. Оскшьки цей процес виходить за рамки давньоруськоТ епохи, ми його тут не розглядаемо. Вщзначимо лише, що за рефлексом пел. § та 'а в ненаголошешй позици полюький д!алект-ний ареал (середньо- та схщнопол!ський говори швшчного нар1ччя украТнськоТ мови i п1вденний ареал швденно-захщно-го нар1ччя б!лоруськоТ мови) типолопчно зближуеться з над-дшстрянським, гуцульським, покутсько-буковинським, частково - з волинським, подыьським i лемювським говорами, в яких перех1д §, 'а > е не зумовлений наголосом i консо-нантним оточенням. 3 другого боку, весь вщзначений ук-раТнсько-б1лоруський д!алектний масив виявляе типолопчну схож1сть з багатьма швшчноросшськими, старопольськими i чеськими говорами, в яких вщбувся перехщ 'а > е у пози-щТ М1Ж двома м'якими приголосними та /, з частиною серед-ньо- i п!вн1чно-сх1дних roBopiB болгарськоТ мови, де заевщ-чено перехщ наголошеного а > е переважно М1ж м'якими приголосними: чаша - ч'ёш'и, пол'ана - пол'ён'и, шапка - шёпки, жаба - жёби тощо [Вступ 1966: 106; Залеський
1973 : 127].
Разом з тим, украТнсько-быоруський д!алектний ареал, якому властивий перехщ 'а > в, протиставляеться вщповщ-ним говорам 1нших слов'янських мов (за винятком родопських говор1в болгарськоТ мови) тим, що в ньому перехщ 'а>е мае однонапрямну сегментну зумовлешеть характером лише
125
попереднього приголосного (його м'яшстю - тверд1стю), тод! як це фонетичне явище в шших слов'янських мовах мае дво-напрямну сегментну зумовлешсть-характером за м'яшстю- твердктю не т1льки попереднього, але й наступного приголосного [Залеський 1973 : 133].
3.3 1.6. ЗМША АРТИКУЛЯЦП г В ПОЗИЦП П1СЛЯ КОЛИШНЬОГОъ
У давньорусьюй MOBi голосний i повного творения в позицп шсля ъ (тобто на початку слова шсля прийменника з кшце-вим ъ або на початку кореня шсля префжса на ъ) мав acHMi-люючий вплив на попередшй зредукований ъ, який через це вимовлявся як сильний зредукований: въ има (60 12 зв., 36 зв., 166); прЪдьиграи (Будилович 160г); прЪдъидоущеи (6Г 1144, Амф. II 423); въ истиноу (Ап. X 84 зв.), въ исть-лЪнии (171 зв.), изъ иного рода (260 зв.), подъ игъмь(297 зв.), отъиде (ЖС 257) i т. п. Проте, цей асимьляцшний процес був двоб1чний: KpiM впливу на ъ голосного i, останнш сам зазна-вав впливу з боку цього зредукованого непереднього ряду, унаслщок чого "артикулящя i ставала дещо зниженою й про-сувалася вперед, у напрям1 до м1сця артикулящ i голосних непереднього ряду, i таким чинОхМ зближувалася з артикуля-щею звука у (ы). Разом з тим цей звук повшстю асим!лював попередн1й ъ. Отже, з двох голосних ъ та i розвинувся один - ы\ съ инымь - сыным', съискати - сыскати" [1стор1я укр, мови 1979 : 190].
Можна припустити, що процес змши артикулящ! i в по-зиц1*1 шсля ъ вщбувався протягом XI - першоТ половини
XII ст. [1стор1я укр. мови 1979 : 190]. Проте немае достатшх п1дстав вважати, що змша i > ы шсля ъ була для дав/шору-ських говор1в глобальною. У давньоруськш писемност1 ця зм1на вщбита досить рщко i лише в пам'ятках, пов'язаних переважно з шшсько-волинським perioHOM. Наприклад: възыграсд младеньць (6А 126 зв.), възыграите (135); изымати (Правда А 49 зв.); възыгра1тесд (Апр. 164); възыграсд (6Г 1144, Амф. II 28, 29), взыграйте (135); възыграсд (60д. 10 зв.); дко ть 1€съть ыстьноу (Высоцкий I № 37, сер. XII ст.); възыгравъ (Выг. сб. 23); възыграите се (Усп. сб. 43 а); взыграсд (Голос-кевич 110); възыграйтесд (60р. 46 зв.), възыграсд ... вызыграсд младеньць (124); розыйдете (бПут. 173); изыиде (ЛГВ 719), изымаша (732), изыманы (753), игроу сыгра (761) i т. п. Значно б1льша к1льк1сть таких написань засвщчена в давньоруських пам'ятках з росшсько-б1лоруського мовного ареалу та в ста-роросшськш i староб1лоруськ1й писемност1 XV-XVIII ст. переважно д!лового стилю - найбыьш близькоТ до живоТ народно! мови [Булыка 1970 : 120], але досить часто вони
126
трайляються i в пам'ятках шших жанр!в. Наприклад: а) з ро-сШського етномовного ареалу: в ыное земли (ГВНиП № 28 1189-1199); с ызветомо (Гр. НБ № 531 руб. XII - XIII ст.), в ыномо с&де (№ 213 II п. XIII ст.); из ынои волости (Гр. Н № 9 1304-1305); ув Ыгната (ГВНиП № 106 не рашше 1359); в ыстраву (Гр. Н № 16 1368-1371), с ыноге сторонЬ (№ 8 1371); оув Ыванка (Гр. НБ № 102 XIV ст.); не в ызмЪну (ГВНиП № 56 1417), ув ынчи (№ 57 1418-1421; Гр. С. 147), с ыгуменомъ (ГВНиП № 311 1465-1466); из ыны(х) волостей (Гр. Н №20 1471); с ываномъ стоикомъ (Гр. НБ№ 154 сер. XV ст.); с Ывашомъ (Шахматов № 18), подъ ывою (№ 22), с ыви (№ 27), взыскалъ (№ 77), обыскав (№ 87), в Ыванова (№ 110), с ыны(х) сторо(н), и с ыстоки (Пам. Ряз. 1483-1501 10), с Ывано(м) (1521 20, 1529 22), в ыгНменино (1529 22), в ыстоке, с ыстока (1530 23), в ынои (1563-1564 44) i т. п.; б) з бГлоруського етномовного ареалу: в ыноую землю (Дог. См. 1223-1225, Гр. См. 13); из ыноге земль (Дог. См. А 1229, Гр. См. 24); к собе в ыстобъку (Гр. 1300), в ымени его, не в ызмЪну (дв1ч1) (Гр. 1371, Пещак47), с ыною братьею своею (Гр. 1386 70), в ыме панское (Гр. 1389 102); изыными (Стр. 10 зв.); и с ыными (Волхви 40), и з ыными (60), с ысходячи(м) часо(м) (44), з ыны(х) мЪстъ (45), в ыны(х) (47 зв., 69), з ыдНчими (48); в ыстинне(м), од ыныхъ (54 зв.), з ыменУа (82 зв.); ис ыными (Ж. Ол. 97 зв.); взыдоша (Будны); зыщеть (Тяпинський 23), отышолъ (26); в ыншое (Ст. 1588 386) i т. п. [Див. ще: Карский 1955 : 223-224].
