Формирование и диалектная дифференциация древнерусского языка - Пивторак Г.П.
ISBN 5-12-000148-3
Скачать (прямая ссылка):
KpiM швденноруськоТ д1алектно1 групи, за особливостями рефлексащ*1 колишнього ё протягом XII-XIII ст. вщцлилися ще три д1алектш зони з слабо вираженими др1бшшими локаль-ними трупами: а) смоленсько-полоцька, що згодом охопила майже весь ареал сучасних бьлоруських, швшчноукра'шських та швденноросшських говор1в, де найрашше вщбулося злит-тя ь та е9 б) п1вн1чна (новгородсью й швшчш псковсью roeip-ки), що вщзначалася р1зномаштшстю алофошв фонеми Ь у наголошенш i ненаголошешй позищях, в) швшчно-схщна (ро-стово-суздальсьш гов1рки), де фонема Ъ за давньорусько! доби виявила найбьльшу стшшсть.
Ус1 зони типолопчно под1бш в тому, що рефлексащя Ь у них зумовлювалася певними акцентними позищями й не-рщко - особливостями консонантного оточення. Смоленсько-полоцька д1алектна зона протиставляеться вс1м шшим зонам тим, що в нш перехщ ъ > е вщбувся найрашше,- спочатку в ненаголошешй, а пот1м - у наголошешй позищях. Щодо рефлекс1в ъ у наголошенш позицП' в особливу д1алектну групу вид1лились давш гов1рки, на основ1 яких утворилися сучасш середньо- та схщнопол1ськ1 говори украТнсько1 мови i шв-денш говори быорусько! мови, де серед р1зномаштних рефлек-
120
cife у наголошенш позици збереглися дифтонги i численш зву-кобполучення, перехщш вщ дифтонпв до монофтонпв. За щёю ознакою вщзначена група схщнослов'янських roBopiB виявляе типолопчну схожють з частиною швшчноросшських roBopiB, де дифтонпчна вимова на Micui колишнього ё зберег-лася в позици перед твердим приголосним, а також з б1лышстю словацьких roBopiB, у яких дифтонги збереглися там, де ё не зазнало скорочення, та з старочеськими говорами, що збе-р1гали дифтонги на Micui ё до XV - XVI ст. [Вступ 1966 : 103].
3.3.1.5. 3MIHA ("ПЕРЕЗВУК") А (< Е)
ТА ЕТИМОЛОГ1ЧНОГО 'А П1СЛЯ М'ЯКИХ ПРИГОЛОСНИХ
у пол1Ських та в твтчноруських говорах
Перехщ а > е у р1зних схщнослов'янських, як i в деяких захщно- та швденнослов'янських говорах, був шзшм вщ-новленням давнього сшльнослов'янського процесу асим1ля-цшноТ змши голосних заднього ряду а, а0, (оа), и шд впливом попереднього / та м'яких приголосних у вщповщш Тм голосш переднього ряду а, а, I, 1 [Вступ 1966 : 45-46]. Процес переходу а > е охопив як етимолопчний а в позици шсля м'яких приголосних, так i рефлекс давнього як вщомо, носо-вий §, який разом з носовим q занепав у MOBi схщних слов'ян ще в дописемний перюд, на схщнослов'янському rpyHTi шсля пом'якшення приголосних перетворився в пром1жний звук q, який шсля деназал1защ1 став звичайним м'яким голосним переднього ряду низького пщняття а, що в давньоруськш писемносп позначався графемою А [Залеський 1970 а : 42-43].
На пщстав! наявних наукових даних про icropiio швшчно-украТнських roBopiB можна припустити, що в племшних д!а-лектах деревлян i швшчних аверян, коли в ход1 занепаду в давньоруських говорах музичного шштошчного наголосу й замши його монотошчним динам!чним наголосом з'явилася нова просодична модель з узагальненням диференцшноТ риси довготи й супровщноТ Тй напруженосп артикуляци голосних у наголошених складах супроти недовгих i ненапружених у ненаголошених складах, виникали в багатьох випадках у не-наголошених складах сприятлив1 умови для нейтрал!заци протиставлення а ~ е > е [Залеський 1970 а : 43 -44].
Приблизно в XI - XII ст. на територи сучасних середньо-i схщношшських roBopiB швшчного нар!ччя украТнськоТ мови артикулящя звука а < § в ненаголошешй позици i насамперед М1Ж двома м'якими або м'яким та пом'якшеним приголосним почала пересуватися в напрям! творения голосного переднього ряду е: колодмзь> колод'ез\ память > пам*ет*, десять >д'ес'ет' i т. п. У говорах колшшпх волинян i дрего-вич^в (ареал ншпщшх завднощшських roBopiB щвщчного
J21
нар^ччя украТнсько! мови та частина швденних roBopiB шв-денно-захщного нар1ччя быорусько!' мови) дещо шзшще внас-лщок м1гращйного припливу населения з швдня голосний а теля м'яких передньоязикових приголосних змшювався на е й у наголошених складах: з'ет', т'ёжко, ж'ёба, cmojey, мауч'ёу i т. п.
Перехщ 'а > е вщбивають давньорусью та ранш староук-раТнсыи пам'ятки з ареалу сучасних швшчних roBopiB украш-ськоТ мови. Пор.: Ъзвы (Усп. сб. 19в), тегающе (48г), ни же-лЪють вина (60р. 5), месеца, тысеча (Гр. 1322, Пещак 22), ;е:ет (Гр. 1347 26), пЪнезей (Гр. 1388 86); десетины (к. XIV - п. XV ст. Русашвський II 37); петьдесят, просечы (АЖ 158244) погсъ, памети,. присеги, тисеча (49), звезавъ (60), десетъ (67), кнегиню (71), огледати (1584 141) i т. п.
Рання нейтрал1защя опозицп а, 'а - ев пол!ських говорах виявилась надзвичайно етшкою i збереглася до нашого часу. За даними сучасних дослщшшв, у середньо- i схщно-полюькому говорах на Micui давшх 'а шд наголосом посль довно виступае голосний a: д'аку/'у, мн'йти, т'ажко, халава та iH. [Залеський 1970а : 40]. У ненаголошешй позицп, зпдно з АУМ (т. 1, к. 39, 48-56; т. 2, к. 42, 45, 46), у цих самих гов1рках заевщчеш р1зномаштш континуанти: § > 'а: кол> д'аз', мЧс'ац', дванац'ат', р'абйг, запр'ажу, пам]'ат\ mnja-тбк та iH. (середньополкьш i переважно niBHi4Hi схщно-пол1ськ1 roBipKH ы\ж Сновом i Днтром та схщш схщнопо-л1сыи roBipKH, рщше - центральш cxiднoпoлicькi гов1рки м\ж Десною i Днтром); 'а > а: ]'ачм'ш' (середньополкький i - спорадично-схщножшський говори), }ащё (cepeдньoпoлicький roBip i niBHi4Hi схщножшсью roBipKH ы'\ж Сновом i Днтром), eajamuc (yci середньо- i схщнопол^ьш гов5рки); ? > e, перед яким попередш приголосш, як правило, тверд1 (у захщному ареал! середньопол^ького говору попередш тверд1 приголос-Hi виступають переважно в межир1чч! Стиру й Случ1): два-нац:ет\ дещатнац:ет\ помет', кипетск (середньо- i схщно-пол!ський говори, KpiM швшчних схщнополкьких roBipoK ы\ж Сновом i Днтром), колодез, м'1сец , запрежу (середньо-пол!ський roBip i схщнополкью roBipKH до Десни, KpiM швшчних схщнополюьких гов1рок), ребй! (середньопол^ьш roBipKH в басейн1 НижньоТ Прип'ят1 i Нижнього Тетерева, схщ-нопол^ью roBipKH м\ж Десною i Сновом та м\ж Десною i Дшпром у межах Чершпвщини); е з етимолопчного 'а в ненаголошешй позицп трапляеться в основах переважно шсля j: }е'щё9 гщетис\ jечмш' уперем1ш з }ачмён\ janMien9 (серед-ньо- i cxiднoпoлicький говори до Десни), а шсля шших м'яких приголосних - лише спорадично в roBipi<ax Чернтв-щини: капуст'ений, з'ез'уле та iH. [Залеський 1970а: 40];
